Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2018 Київ К/9901/1664/18 803/31/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г., -

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2016 року (Димарчук Т.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року (Макарик В.Я., Большакова О.О., Глушко І.В.) у справі № 803/31/16 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Волинської області (далі - Прокуратура) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Прокуратури, у якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 14 грудня 2015 року № 606к про звільнення її з посади старшого прокурора прокуратури Любешівського району Волинської області та з органів прокуратури з 14 грудня 2015 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), у зв'язку із реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури (далі - Наказ про звільнення);

- стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу;

- зобов'язати Прокуратуру запропонувати їй відповідну роботу.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 4 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що постановлені вони з порушенням норм матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Прокуратура у своїх запереченнях не погоджується із касаційною скаргою позивача та вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на них, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що з 1 листопада 2005 року позивач працювала в органах прокуратури, у тому числі з 20 серпня 2013 року на посаді старшого прокурора прокуратури Любешівського району Волинської області.

23 вересня 2015 року прийнято наказ Генерального прокурора України від 23 вересня 2015 року № 75ш, згідно з яким у зв'язку з утворенням з 15 грудня 2015 року місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур внесено зміни до структури та штатного розпису прокуратури Волинської області, зокрема, виключено із штатного розпису прокуратури Волинської області прокуратуру Любешівського району та встановлено в штатному розписі Маневицької місцевої прокуратури Волинської області 33,5 штатних одиниць, в тому числі 18 посад прокурорських.

У зв'язку з вищенаведеним 29 вересня 2015 року ОСОБА_6 ознайомлена із попередженням про звільнення, згідно з яким її повідомлено про наступне звільнення із займаної посади та органів прокуратури у зв'язку з ліквідацією органу прокуратури у разі непроходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі з 14 грудня 2015 року.

Після цього позивач звернулась до кадрового підрозділу Прокуратури із заявою для участі в тестуванні на посаду прокурора Маневицької місцевої прокуратури.

11 грудня 2015 року до відділу роботи з кадрами надійшов рейтинговий список кандидатів на посади прокурорів Маневицької місцевої прокуратури, відповідно до якого позивач знаходилась на 31 місці рейтингу (тест на знання законодавства 81 бал, тест на загальні здібності 5 балів, загальний бал 86).

14 грудня 2015 року прийнято оскаржуваний Наказ про звільнення позивача.

Підстава - наказ Генерального прокурора України від 23 вересня 2015 року № 75 ш, попередження від 29 вересня 2015 року, протокол засідання робочої групи Львівського регіонального центру від 8 грудня 2015 року.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшли висновку про правомірність оскаржуваного Наказу про звільнення, оскільки, не увійшовши до рейтингового списку з необхідною кількістю набраних балів, які дозволили б позивачу зайняти посаду прокурора в штатному розписі Маневицької місцевої прокуратури Волинської області, відповідач правомірно звільнив позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП.

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

14 жовтня 2014 року прийнято Закон №1697-VII, на підставі якого розпочато процес реформування органів прокуратури України.

Відповідно до абзацу третього пункту 1 «Прикінцевих положень» Закону № 1697-VII цей Закону набирає чинності з 15 липня 2015 року, крім статті 12 та Додатка до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, які набирають чинності з 15 грудня 2015 року.

У Додатку до Закону № 1697-VII визначено перелік і територіальну юрисдикцію місцевих прокуратур, згідно з яким прокуратури Камінь-Каширського, Ківірцівського, Любешівського, Маневицького, Рожищенського районів Волинської області реорганізовано в Маневицьку місцеву прокуратуру Волинської області.

Відповідно до підпункту «в» пункту 5-1 розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 1697-VII до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» цього Закону, прокурорами місцевих прокуратур призначаються прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 1697-VII добір кандидатів на посаду прокурора здійснюється на конкурсних засадах із числа осіб, які відповідають вимогам, установленим частинами першою та п'ятою статті 27 цього Закону, за результатами кваліфікаційного іспиту, проведеного відповідно до вимог цього Закону.

На виконання пункту 5-1 розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 1697-VII метою кадрового наповнення місцевих прокуратур наказом Генеральної прокуратури України від 20 липня 2015 року № 98 затверджено Порядок проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури (чинний на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 98).

Відповідно до пунктів 1.2- 1.4 Порядку № 98 на посади прокурорів місцевих прокуратур призначаються особи за результатами успішного проходження ними тестування. Тестування забезпечує умови для об'єктивного і неупередженого з'ясування спроможності кандидатів за своїми професійними та особистісними якостями виконувати службові обов'язки на посадах прокурорів місцевих прокуратур. Прокурори та стажисти на посадах прокурорів, які на день набрання чинності Закону № 1697-VII працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, претендують на зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, яка утворюється шляхом реорганізації прокуратури районного рівня, в якій вони працюють.

Згідно з пунктом 4.1 Порядку № 98 основними етапами відбору кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури є: прийом документів; тестування на знання законодавчої бази (професійний тест); тестування на загальні здібності; формування рейтингу кандидатів.

Пунктами 6.1- 6.3 Порядку № 98 визначено, що основна мета проходження професійного тесту - визначення рівня знань чинного законодавства. Перелік питань для тестування затверджується Генеральним прокурором України. Кожному кандидату електронна система тестування генерує унікальний тест зі 100 питань. Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал. Максимальна кількість можливих балів дорівнює 100.

В силу пунктів 7.1- 7.3 Порядку № 98 метою тестування загальних здібностей кандидата є виявлення здатності аналізувати, обробляти та інтерпретувати великі масиви інформації за короткий час, знаходити причинні зв'язки між ними і робити правильні висновки. Перевірка загальних здібностей кандидата передбачає визначення рівня логічних, вербальних та математичних здібностей. Тестування на загальні здібності містить не більше 100 питань, проводиться з використанням комп'ютерної техніки і триває до 1 години.

За правилами пунктів 8.1 та 8.3 Порядку № 98 результати тестування (кількість одержаних балів) можуть бути предметом оскарження. Повторне проходження тестування не допускається.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 98 рейтинг кандидата визначається за результатами тесту на знання законодавчої бази (професійний тест) та тесту на загальні здібності. Рейтинговий список формується робочою групою окремо для кожної місцевої прокуратури за загальним для двох тестів підсумковим балом - від більшого до меншого. У рейтинговому списку зазначаються, зокрема, результати складання кожного тесту та підсумковий бал кандидата. Робоча група спрямовує рейтинговий список керівнику відповідної регіональної прокуратури, який після отримання рейтингового списку кандидатів на посади прокурорів конкретної місцевої прокуратури та рапорту працівника прокуратури (заяви для тих, хто не працює у прокуратурі), який успішно пройшов тестування, видає наказ про його призначення на посаду, враховуючи підсумковий бал кандидата (від вищого до нижчого) та кількість штатних одиниць у відповідній місцевій прокуратурі.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як встановлено судами, після попередження про наступне звільнення із займаної посади у зв'язку з реорганізацією прокуратури Любешівського району Волинської області позивач претендувала на зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, яка утворювалась шляхом реорганізації прокуратури, в якій вона працювала, та пройшла тестування для заміщення посади прокурора.

За результатами тестування позивач набрала 86 балів (81 балів - тестування на знання законодавчої бази і 5 балів - тестування на загальні здібності).

Згідно наказу Генерального прокурора України від 23 вересня 2015 року № 75ш у штатному розписі Маневицької місцевої прокуратури Волинської області за рахунок резерву Генеральної прокуратури України встановлено 33,5 штатних одиниць, з них 4 керівні адміністративні посади, 18 прокурорських посад, 6 посад державних службовців та 5,5 посад службовців. Однак, як встановили суди, до штату зазначеної місцевої прокуратури входило 21 штатна одиниця, у зв'язку з перебуванням деяких працівників прокуратури у відпустці по догляду за дитиною. Такими, що успішно пройшли тестування з подальшим включенням до списку працюючих в місцеву прокуратуру, було 21 осіба, які зайняли відповідні позиції у рейтинговому списку.

Так, Законом № 1697-VII передбачено, що зайняття особою посади в органах прокуратури вимагає, зокрема, успішного проходження кваліфікаційного іспиту.

Враховуючи, що необхідний рейтинговий бал, який би дозволяв позивачу претендувати на роботу у місцевій прокуратурі, ним не набрано, суди правильно виходили з відсутності у відповідача законних підстав пропонувати позивачу переведення на іншу посаду в новоутвореній прокуратурі.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що приймаючи наказ від 14 грудня 2015 року про звільнення позивача з посади старшого прокурора прокуратури Любешівського району Волинської області та з органів прокуратури, відповідач діяв на підставах та в межах закону.

Стосовно доводів касаційної скарги щодо порушення відповідачем норм трудового законодавства при звільненні, колегія суддів зазначає наступне.

За правилами статті 222 КЗпП особливості розгляду трудових спорів прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюються законодавством. У свою чергу порядок призначення прокурорів місцевих прокуратур, які на день набрання чинності Законом № 1697-VII працювали у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, визначено цим Законом та Порядком № 98. За цими нормативними актами, які є спеціальними у порівнянні з нормами КЗпП, умовою призначення прокурора на посаду в реорганізовану прокуратуру є успішне проходження тестування, а така умова позивачем не виконана, у зв'язку з чим у відповідача не виникало обов'язку працевлаштовувати позивача в новоутвореній місцевій прокуратурі.

Отже, суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли привести до ухвалення незаконних судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року у справі № 803/31/16 залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець