Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 160/759/23

адміністративне провадження № К/990/31661/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 160/759/23

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року, прийняте у складі головуючого судді Луніної О.С., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Дурасової Ю.В., суддів Юрко І.В., Лукманової О.М.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не застосування для розрахунку та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін -січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 23.12.2020 базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін - березень 2018 року, із застосуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо невиплати позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін - січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо невиплати позивачу в повному обсязі суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 23.12.2020 із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області здійснити розрахунок та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року;

-зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області здійснити розрахунок та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 23.12.2020 із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року до липня 2017 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця та за період з серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням серпня 2017 року як базового місяця; зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до липня 2017 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та здійснити виплату з урахуванням виплаченої суми; зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням серпня 2017 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та здійснити виплату з урахуванням виплаченої суми. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

3. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 року, прийнято нову постанову, якою позов залишено без розгляду.

4. Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не дотримано строки, установлені законом, зокрема, частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України, для звернення з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року і рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

6. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку

7. Касатор посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статтю 233 Кодексу законів про працю України без урахування висновку Верховного Суду, який викладений у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21 та від 27 квітня 2023 року у справі № 420/14777/22, відповідно до якої право на звернення до суду із позовом згідно з приписами частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, не обмежене будь-яким строком.

IV. Позиція інших учасників справи

8. Відповідач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

V. Рух справи в суді касаційної інстанції

9. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р., від 03 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року.

10. Підставою відкриття касаційного провадження є Обґрунтування скаржника наявності підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

11. Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 30 листопада 2023 року.

VI. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції

12. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині дотримання позивачем строку звернення до суду, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

13. Як установлено судом першої інстанції, позивач проходив службу в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області у період з 01.12.2015 по 23.12.2020. Наказом від 23.12.2020 № 464 ОСОБА_1 було звільнено зі служби в органах ДСНС України.

14. Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області листом № 4905-6818/4909 від 03.11.2022 повідомило позивача про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» та змін до неї від 09.12.2015 року № 1013 індексація грошового забезпечення з березня 2018 року по грудень 2020 року нараховувалась і виплачувалась, коли величина індексу споживчих цін перевищувала поріг індексації, який установлений в розмірі 103 відсотка . Індексація грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по лютий 2018 року нараховувалася і виплачувалася в межах кошторисних призначень.

15. Також Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області надало позивачу довідки про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення за час проходження служби у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з 01.12.2015 по 23.12.2020 .

16. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

17. Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

18. Положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

19. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України , зокрема, частиною другою цієї статті.

20. Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

21. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

22. «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

23. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

24. Отже, до 19 липня 2022 року Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

25. На момент звільнення позивача зі служби (23 грудня 2020 року) частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

26. Однак, судом апеляційної інстанції помилково застосовано редакцію частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, чинну на момент звернення до суду із позовом.

27. Також колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

28. Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).

29. Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 Кодексу законів про працю України, на строк дії такого карантину.

30. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком, а ураховуючи, що станом на час звернення позивача до суду діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, то строк визначений частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній з 19 липня 2022 року, не підлягав застосуванню, так як такий продовжено на строк дії карантину, який діяв до 30 червня 2023 року.

31. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21 та від 27 квітня 2023 року у справі №420/14777/22.

32. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанцій дійшов помилкового висновку, що на спірні правовідносини розповсюджуються положення частини другої статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року.

33. Отже, суд касаційної інстанції вважає помилковим висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення позовних вимог без розгляду з підставі пропуску строку звернення до суду.

34. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

35. Згідно з частиною четвертою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

36. За наведеного правового регулювання й обставин справи колегія суддів Верховного Суду зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, скасувати постанову суду апеляційної інстанції про залишення адміністративного позову без розгляду із направленням справи до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

37. Оскільки позивач оскаржує рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року, яке по суті не переглядалося постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року, та скасоване судом апеляційної інстанції з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, то колегія суддів Верховного Суду переглядає тільки рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року скасувати, а справу № 160/759/23 направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: В.Е. Мацедонська

О.Р. Радишевська