Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.08.2021 року у справі №640/12261/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 640/12261/20

адміністративне провадження № К/9901/29522/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 березня 2021 року (суддя Федорчук А. Б. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року (судді: Губська Л. В. (головуючий), Епель О. В., Степанюк А. Г. ) у справі № 640/12261/20.

УСТАНОВИЛ:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Державне підприємство "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" (далі - позивач, ДП "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція") звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у м.

Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 лютого 2020 року № 0153830411 та № 0153400411.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року № 0153830411 та № 0153400411 всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідач зробив висновки про порушення позивачем чинного податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на відповідні обставини.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 13 лютого 2020 року № 0153830411 та № 0153400411.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки відповідачем не було доведено та надано достатніх доказів на підтвердження порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ГУ ДПС у м. Києві подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ДП "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 11.02.2020 ГУ ДПС у м.

Києві, на підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75, в порядку п.
76.3 ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ДП "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція", за результатами якої складено акт перевірки № 5333/26-15-04-11-13 від 11.02.2020, яким встановлено порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, визначених п. 50.1 ст. 50, п. 57.1 та п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України на загальну суму 16 915 166,90

грн.

На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки ГУ ДПС у м. Києві
13.02.2020 прийнято податкові повідомлення-рішення: 1) № 0153400411, яким за затримку на 58 58 57 56 56 55 55 55 54 54 54 53 52 48 48 45 40 40 40 33 31 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 2 565 063,30 грн визначено суму штрафу в розмірі 20 % в сумі 513 012,66 грн; 2) № 0153830411, яким за затримку на 30 30 30 30 30 30 30 29 29 29 29 29 29 29 29 29 29 29 29 29 28 28 28 28 28 28 28 28 28 28 28 28 28 28 28 28 28 28 28 28 27 27 27 27 27 27 27 27 27 27 27 27 27 27 27 27 27 26 26 26 26 26 26 26 25 25 25 25 25 25 24 24 24 23 23 23 21 19 14 14 11 11 11 9 8 7 6 5 5 5 5 4 2 2 1 1 1 1 1 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 14 350 103,60 грн застосовано штраф у розмірі 10% в сумі 1 435 010,36 грн.

Судами встановлено, що у період з 02.10.2018 по 05.02.2020 (період, що був предметом камеральної перевірки) позивачем декларувались податкові зобов'язання з податку на додану вартість, які сплачені ДП "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" до Державного бюджету в загальній сумі 26 785 616,93 грн. Заборгованість, на яку нараховано суму штрафу, виникла у зв'язку з тим, що кошти, які сплачувались позивачем, зараховувались контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу (по відповідним термінам сплати) з урахуванням черговості їх виникнення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2014 року у справі № 826/16180/14 (рішення суду набрало законної сили 29.01.2015), сума податкового боргу у розмірі 2 216 547,28 грн стягнута з ДП "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" шляхом перерахування з відкритих розрахункових рахунків, що відкриті в установах банків: в рахунок погашення боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень чинного законодавства, зокрема, щодо порушення позивачем законодавчо встановлених вимог в частині затримки сплати відповідного грошового зобов'язання, а також зазначає про ненадання судами попередніх інстанцій жодної належної оцінки доводам та доказам відповідача щодо наявності у позивача станом на 30.12.2018 заборгованості у розмірі 3 225 372,26 грн, з урахуванням того, що кошти, які сплачувались позивачем, зараховувались контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу (по відповідним термінам сплати) з урахуванням черговості їх виникнення, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

10.2. Пункт 57.1 статті 57.

латник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковий кодекс України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Податковий кодекс України.

10.3. Пункти 87.1,87.9 статті 87.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

У разі сплати податкових зобов'язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов'язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених Податковий кодекс України, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до Податковий кодекс України). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до Податковий кодекс України або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

10.4. Пункт 126.1 статті 126.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених Податковий кодекс України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. На платника податків покладено обов'язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов'язання. Несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов'язання визначається сумою податкового боргу платника податків.

За несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах визначених Податковим кодексом України.

12. Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання у встановлені законом строки. Передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту несплати податкового боргу у визначені строки, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від наміру чи волевиявлення платника податків, зокрема, отримати розстрочення чи відстрочення сплати узгодженого грошового зобов'язання тощо.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

13. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

14. У справі, що розглядається суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги ДП "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 лютого 2020 року № 0153830411 та № 0153400411 виходили з того, що контролюючим органом при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не було враховано того, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2014 року у справі № 826/16180/14 (рішення суду набрало законної сили 29.01.2015), сума податкового боргу у розмірі 2 216 547,28 грн стягнута з ДП "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" шляхом перерахування з відкритих розрахункових рахунків, що відкриті в установах банків: в рахунок погашення боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, тоді як чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, тобто кошти на рахунку платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не можуть бути джерелом погашення податкового боргу зі сплати податку на додану вартість, який виник до 1 липня 2015 року.

Колегія суддів зазначає про передчасність та необґрунтованість таких висновків судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Так, пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов'язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов'язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Колегія суддів зазначає, що у справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанції не було надано жодної належної оцінки доводам контролюючого органу щодо наявності у позивача станом на 30.12.2018 (охоплено періодом, що був предметом проведеної контролюючим органом перевірки) заборгованості у розмірі 3 225 372,26 грн, у зв'язку з чим та у відповідності до вимог пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), кошти, які сплачувались позивачем, зараховувались контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу (по відповідним термінам сплати) з урахуванням черговості їх виникнення. Таким чином, судам першої та апеляційної інстанції необхідно встановити наявність/відсутність вказаної заборгованості, а також період за який вона виникла (до першого липня 2015 року чи після), що з урахуванням положень пункту
87.1 статті 87 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) є визначальним для правильного вирішення справи, що розглядається.

15. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що положення частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не дають повноважень суду касаційної інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

16. За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

17. Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

18. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

19. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

20. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

21. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

22. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

23. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі № 640/12261/20 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ. Я. Олендер І. А. Гончарова Р. Ф. Ханова