Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 листопада 2018 року

м. Київ

справа №412/15190/2012

адміністративне провадження №К/9901/4709/18; К9901/4710/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Дніпропетровської міської ради та Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015р. (судді: Шальєва В.А., Білак С.В., Панченко О.М.) у справі за позовом Національної металургійної академії України до Дніпропетровської міської ради, треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради, Комунальне підприємство "Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця" Дніпровської міської ради про скасування рішення,

встановив:

У листопаді 2009 року Національна металургійна академія України звернулася до суду з позовом до Дніпропетровської міської ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради № 198/48 від 22.07.2009р. «Про скасування рішення виконкому міської ради № 462 від 15 квітня 1993 року «Про передачу на баланс Дніпропетровського металургійного інституту будинку по пр. Гагаріна, 19».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будинок за адресою: пр. Гагаріна, 19 є державною власністю і знаходиться в управлінні Міністерства освіти і наук України, таким чином передача державного майна в комунальну власність без відповідного узгодження з органом управління та балансоутримувачем є незаконними.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.11.2010р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 09.06.2011р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України 23.10.2012р. скасовано рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.10.2013р. в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014р. скасовано рішення суду першої інстанції. Провадження у справі закрито.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України 28.04.2015р. скасовано рішення суду апеляційної інстанції, а справу направлено на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015р. скасовано рішення суду першої інстанції. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Скасовано рішення Дніпропетровської міської ради № 198/48 від 22.07.2009р. «Про скасування рішення виконкому міської ради № 462 від 15.04.1993р. «Про передачу на баланс Дніпропетровського металургійного інституту будинку по пр. Гагаріна, 19».

З таким рішенням суду апеляційної інстанцій не погодилися Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" та Дніпропетровська міська рада, подали касаційні скарги, в яких посилаються на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю"посилається на те, що позивач не здійснив виконання рішення відповідача від 15.04.1993р., будинок по пр. Гагаріна, 19 у м. Дніпропетровську не знесено та використовується позивачем не за призначенням.

Крім того, суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 25 Закону України від 21.05.1997р. № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

В обґрунтування касаційної скарги Дніпропетровська міська рада посилається, на те, що позивач є неналежним балансоутримувачем спірного приміщення, рішення відповідача від 15.04.1993р. не було виконано. Крім того, відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення № 198/48 не допущено порушення рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009.

Крім того, факт понесення витрат позивачем на відселення мешканців по пр. Гагаріна, 19 у м. Дніпропетровську, та понесення витрат на демонтаж будинку не підтверджено доказами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційні скарги в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України від 21.05.1997р. № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до частини 10 цієї статті акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16.04.2009р. № 7-рп/2009 прийшов до висновку, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 15.04.1993р. прийнято рішення № 462 «Про передачу на баланс Дніпропетровському металургійному інституту будинку по пр. Гагаріна, 19». (т.1 а.с.10)

У п. 2.1 рішення виконавчого комітету від 15.04.1993р. № 462 встановлено Дніпропетровському металургійному інституту (правонаступник - позивач) використовувати будинок для виробничих потреб під лабораторії інституту до закінчення будівництва виробничого майданчику, після чого знести встановленим порядком. (а.с10)

Відповідачем 22.07.2009р. прийнято рішення № 198/48 «Про скасування рішення виконкому міської ради від 15 квітня 1993 року № 462 «Про передачу на баланс Дніпропетровському металургійному інституту будинку по пр. Гагаріна, 19», відповідно до якого скасоване рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 15.04.1993 р. № 462, зобов'язано позивача передати будинок № 19 по пр. Гагаріна у м. Дніпропетровську, який перебував на балансі Національної металургійної академії, на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради. (а.с.7-9)

Рішення № 198/48 від 22.07.2009р. обґрунтоване тим, що спірний будинок не знесений, використовується для розміщення комерційних структур, що не узгоджується з чинним законодавством України та рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 15.04.1993р. № 462, оскільки об'єкти нерухомого майна, що належать до комунальної власності територіальної громади міста, не можуть перебувати на балансі підприємств іншої форми власності.

Cудом першої інстанції встановлено, що будинок № 19 по пр. Гагаріна у м. Дніпропетровську належить до комунальної власності відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради № 46 від 27.11.1991р., яким затверджено перелік об'єктів комунальної власності Дніпропетровської міської ради.

Крім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру об'єктів державної власності про окреме нерухоме державне майно (місцезнаходження: м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 19), що перебуває на балансі Національної металургійної академії України нерухоме майно - будинок по пр. Гагаріна, 19 у м. Дніпропетровську, обліковується як об'єкт державної власності відповідно до листа Фонду державного майна України від 10.03.2010р. № 10-15-2704 «Щодо обліку нерухомого державного майна в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності».

Розглядаючи справу та відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача наявні повноваження на прийняття рішення, яке оскаржується, через те, що спірний будинок є комунальною власністю. Крім того, у позивача не виникло правовідносин, пов'язаних з використанням будинку відповідно до раніше прийнятого рішення.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки відповідно до рішення виконкому № 462 від 15.04.1993р. у позивача не виникли правовідносини, пов'язані з використанням будинку під лабораторії інституту або зі знесенням будинку, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідача відсутні порушення суб'єктивних прав позивача.

Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що оформлення позивачем Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою по пр. Гагаріна, 19 у м. Дніпропетровську здійснено на підставі рішення відповідача №125/7 від 26.02.2003р., що не свідчить про часткове виконання рішення виконкому № 462 від 15.04.1993р.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не вчинено жодних дій на виконання рішення виконавчого комітету №462 від 15.04.1993р. мешканці будинку по пр. Гагаріна, 19 у м. Дніпропетровську не відселялись, розбирання будинку не здійснювалось, факт сплати підряднику вартості матеріалів від розібрання будинку не доведено доказами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позивача виникли суб'єктивні права щодо спірного приміщення відповідно до рішення відповідача № 462 від 15.04.1993р.

Апеляційний суд виходив з того, що Конституційним Судом України в рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що оскаржуване рішення відповідача є ненормативним правовим актом.

Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем з 1993 року будинок № 19 по пр. Гагаріна у м. Дніпропетровську використовувався для виробничих потреб, споруда перебувала на балансі позивача, позивачем здійснювалось утримання будинку, а тому у позивача виникли суб'єктивні права на користування даним приміщенням.

Крім того, апеляційним судом враховано, що спірний будинок перебуває на земельній ділянці, переданій позивачу у постійне користування на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ДП № 001621, виданого 03.04.2003р. відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 28.02.2003р. № 125/7.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційних скаргах, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують та є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що рішення відповідача від 15.04.1993р. виконане, з часу його прийняття та виконання минуло більше 15 років, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено можливість органу місцевого самоврядування скасувати своє попереднє рішення, відповідно до якого виникли відповідні правовідносини, апеляційний суд обґрунтовано прийшов до висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача і прийняв рішення про задоволення позову.

Крім того, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Такі рішення можуть бути скасовані або змінені в судовому порядку.

Подібна правова позиція щодо застосування норм права уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 17.07.2018р. (справа № 523/10424/15-а).

Крім того, із змісту рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 15.04.1993р. № 462 вбачається, що це рішення стосується передачі на баланс позивача об'єкту нерухомості і така передача не ставилась в залежність від його подальшого знесення, а тому в цій частині доводи касаційної скарги також є безпідставними і не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішення суд апеляційної інстанцій правильно застосував норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Касаційні скарги Дніпропетровської міської ради та Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015р. у даній справі - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук