Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.07.2018 року у справі №817/679/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2018 року

м. Київ

справа №817/679/18

адміністративне провадження №К/9901/56547/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного підприємства "Фірма Укрекопласт" на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 5 березня 2018 року (суддя Щербаков В.В.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018 року (головуючий суддя Шевчук С.М., судді: Мацький Є.М., Шидловський В.Б.) у справі №817/679/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування п.6 наказу, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просила визнати протиправним та скасувати п.6 наказу від 19.02.2018 №412/5 в частині скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.01.2018 №39251299, №39250983, №39253238, №39250589, №39250381, №39249984, №39251622, №39251995, №39252325, №39252827 та від 19.01.2018 №39269904, прийняті державним реєстратором комунального підприємства "Реєстраційний офіс" Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Власенком В.І., та внесення записів про скасування записів, внесених на підставі цих рішень.

3 березня 2018 року від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради та іншим особам, наділеним функціями державних реєстраторів, вчиняти реєстраційні дії щодо одинадцяти земельних ділянок.

Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, адже призведе до наступного переходу права власності на об'єкти нерухомого майна щодо одинадцяти земельних ділянок.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 5 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018 року, заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони особам, наділеним функціями державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо наступного нерухомого майна:

1. земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 2,8463га, цільове призначення «для ведення підсобного сільського господарства», що знаходиться на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1229974856246);

2. земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 2,4538га, цільове призначення «для ведення підсобного сільського господарства», що знаходиться на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1227503956246);

3. земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 2,8044га, цільове призначення «для ведення підсобного сільського господарства», що знаходиться на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1315270556246);

4. земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_4, площею 2,5557га, цільове призначення «для ведення підсобного сільського господарства», що знаходиться на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1230252856246);

5. земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_5 площею 2,9917га, цільове призначення «для ведення підсобного сільського господарства», що знаходиться на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1311628956246);

6. земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_6 площею 2,7469га, цільове призначення «для ведення підсобного сільського господарства», що знаходиться на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1317031456246);

7. земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_7 площею 2,1672га, цільове призначення «для ведення підсобного сільського господарства», що знаходиться на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1228971456246);

8. земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_8, площею 2,0699га, цільове призначення «для ведення підсобного сільського господарства», що знаходиться на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1311086456246);

9. земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_9, площею 2,0765га, цільове призначення «для ведення підсобного сільського господарства», що знаходиться на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1233479356246), до набрання законної сили судовим рішенням у справі №817/679/18.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Приватне підприємство "Фірма Укрекопласт" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні клопотання.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій вирішили права скаржника на об'єкти нерухомого майна незаконно обмеживши його право власності на відповідні земельні ділянки без достатньої на те правової підстави, оскільки відповідачем у даній справі є Міністерство юстиції України, а не скаржник, будь-яких вимог до скаржника у даному позові не заявлено, а суди попередніх інстанції не з'ясували хто є законним власником земельних ділянок, підстави набуття права власності. При цьому, позивач у своїй заяві не вказує, що отриманню нею земельних ділянок, що належать Приватному підприємству "Фірма Укрекопласт" передували неправомірні реєстраційні дії державного реєстратора. Відсутні правові підстави набуття позивачкою майнових прав на забезпечене майно про які йдеться як в заяві так і в ухвалі суду. У даній справі наявний спір про право, а саме, як на незаконно набуті корпоративні права позивачки так і на майнові права на земельні ділянки підставою отримання яких є скасоване корпоративне право позивачки. Тобто, судами попередніх інстанцій помилково віднесений даний спір до публічно-правових спорів, оскільки фактичні обставини справи свідчать про те, що оскарженим реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками про право корпоративне та цивільне, зокрема, про право на земельні ділянки щодо яких забезпечено позов.

Отже, на думку скаржника, заходи забезпечення позову не відповідають предмету адміністративного позову та не є співмірними із заявленими позивачем вимогами. Також, на думку скаржника, при постановленні оскаржуваної ухвали суд не врахував співвідношення прав (інтересів), про захист яких просив заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Задовольняючи клопотання про забезпечення позову, суди виходили з існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, оскільки вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо зазначеного нерухомого майна, до вирішення спору по суті, фактично ускладнить виконання судового рішення у даній справі та призведе до необхідності позивачу звертатися з іншими позовами до суду для вирішення питання щодо правового статусу реєстраційних дій, внесених державними реєстраторами після виконання оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України. Крім того, суди дійшли висновку, що заходи, про які просить позивач, відповідають предмету адміністративного позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища.

Верховний Суд зауважує, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 24 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

Як зазначено у частині четвертій ст. 328 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування норм права.

Вказане кореспондується з положеннями частин першої і другої статті 341 КАС України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Оцінюючи доводи скаржника, колегія суддів виходить з того, що всі його доводи, викладені в касаційній скарзі, збігаються з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, досліджувалися судом з наданням їм належної правової оцінки. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено. При цьому, доводи що земельні ділянки є власністю скаржника, набутою на законних підставах, а ухвала суду про забезпечення позову перешкоджає йому розпоряджатися своїм майном, в тому числі шляхом передачі такого майна до статутного капіталу, підтверджують наявність дійсного спору поміж учасниками процесу та реальність існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

При цьому, питання юрисдикції в даному випадку не може бути вирішено, оскільки виходить за межі предмету цього касаційного перегляду.

Колегія суддів звертає увагу, що забезпечення позову в адміністративних справах допускається у формах як забороною відповідачу вчиняти певні дії так і забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

При задоволенні заяви про забезпечення позову та при обранні виду такого забезпечення, слід враховувати обраний спосіб судового захисту. Зазначений спосіб забезпечення позову повинен мати належний та дієвий засіб, яким досягається та мета на досягнення якої, такий спосіб був спрямований.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача вказуючи на протиправність скасування рішень про державну реєстрацію прав на земельні ділянки.

Обрання судом першої інстанції такого способу забезпечення позову, як заборона вчиняти реєстраційні дії щодо такого майна є таким, що відповідає, як предмету позовних вимог, так і вимогам статей 150, 151 КАС України. Водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

Враховуючи наведене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність передумов для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки аналіз обставин справи свідчить про фактичну наявність спору між учасниками процесу та реальність загрози заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також те, що для можливого відновлення прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти дії щодо майна, останньому необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Це випливає із необхідності запобігти третім особам розпорядитися майном, щодо правомірності скасування реєстрації прав на яке виник спір, оскільки в іншому випадку можуть виникнути правовідносини, за якими треті особи набудуть прав на це майно.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають нормам процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують їх висновків, та ґрунтуються на переоцінці обставин, встановлених судами.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Фірма Укрекопласт" залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 5 березня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018 року у справі №817/679/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду