Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.05.2020 року у справі №804/498/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2020 року

Київ

справа №804/498/16

адміністративне провадження №К/9901/12894/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2016 (суддя Борисенко П.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016 (головуючий суддя Коршун А.О. судді: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення, картки відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» (далі - ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби (далі - Дніпропетровська митниця, відповідач), у якому позивач просив: скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №110090000/2013/000052/1 від 17.09.2013; скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110090000/2013/00076 від 17.09.2013; зобов`язати Дніпропетровську митницю винести письмове рішення про визначення митної вартості марганцевої руди у розмірі 52'854'246,27грн., яка заявлена ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» у митній декларації №110090000/2012/0006113 від 14.09.2013.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016, позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Дніпропетровська митниця звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою митного органу у справі №804/498/16.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №804/498/16за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 30.04.2020.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

В обґрунтування касаційної скарги митний орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги збігаються з доводами заперечення на позов та апеляційної скарги. Крім того, відповідач вказує, що судами не надана належна оцінка доказам у справі, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Як зазначає відповідач, під час контролю поданих позивачем документів для здійснення митного контролю та митного оформлення вантажу, контролюючий орган дійшов висновку, що подані документи не містять всіх даних, які підтверджують числові значення складових митної вартості, а тому заявлена митна вартість не підтверджена документально, внаслідок чого відповідачем правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товару.

Позивач не погодився з вимогами касаційної скарги. ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» подано заперечення, позивач вказує, що вважає касаційну скаргу необґрунтованою. Як зазначає позивач, підставою для прийняття відповідачем спірного рішення є визначення митної вартості товару на рівні суми за метричну тону, тобто в розмірі більшому, ніж задекларовано позивачем. Жодних інших підстав для винесення рішення про коригування митної вартості відповідачем не зазначено.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем укладено зовнішньоекономічний контракт від 02.04.2013 №020413N з CHEMSTAR PRODUCTS LLC, США (продавець), в межах якого відповідно до доповнення №1 та специфікації №1, які є невід`ємною частиною контракту, продавцем було здійснено поставку товару - марганцевої руди дрібної фракції (країна походження Бразилія) MN 44% Р 0,055% волога: 16,3% ФР. (0,2 - 5мм).

Митне оформлення вказаного товару здійснювалось позивачем на підставі поданої ним до митниці ВМД №110090000/2013/006043, за ціною контракту (метод №1), а саме: за ціною 209,18дол.США за метричну тону ($ 5,68 % Мп в сухій мт.).

У зв`язку з виникненням у Дніпропетровської митниці сумнівів щодо правильності визначення митної вартості задекларованого товару та 17.09.2013 за результатом проведеної митної оцінки відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №110090000/2013/000052/1, згідно з яким митна вартість задекларованого позивачем товару - марганцевої руди дрібної фракції країна походження Бразилія) MN 44% Р 0,055% волога: 16,3% ФР. (0,2 - 5мм), визначена митним органом з застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості у розмірі 224,3дол.США за метричну тону на підставі біржової інформації з періодичного видання СRU.

У зв`язку з прийняттям відповідачем рішення про коригування митної вартості задекларованого позивачем товару, митним органом також 17.09.2013 було видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110090000/2013/00076.

Вважаючи рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та картки відмови у пропуску товарів протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування та зобов`язання відповідача винести письмове рішення про визначення митної вартості марганцевої руди у розмірі 52'854'246,27грн., яка заявлена позивачем у митній декларації №110090000/2012/0006113 від 14.09.2013.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано рішення Дніпропетровської митниці №110090000/2013/000052/1 від 17.09.2013 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110090000/2013/00076 від 17.09.2013, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 апеляційні скарги ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» та Дніпропетровської митниці залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.12.2015 касаційну скаргу Дніпропетровської митниці задоволено частково. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення, Вищий адміністративний суд України вказав, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки доводам відповідача, що за результатами перевірки документів та відомостей, наданих до митного оформлення, проведеної у спосіб та з урахуванням положень статті 337 Митного кодексу України виявлено розбіжності.

За наслідками нового розгляду, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Дніпропетровської митниці №110090000/2013/000052/1 від 17.09.2013 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110090000/2013/00076 від 17.09.2013, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації та не дають можливості визначити митну вартість шляхом застосування обраного декларантом основного методу за ціною договору. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані митним органом, а посилання останнього на ненадання всіх необхідних первинних документів та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи прийняття відповідачем оскаржуваного рішення обґрунтовується тим, що під час здійснення митної оцінки товару на підставі доданих позивачем до МД документів було виявлено ряд розбіжностей та відсутність необхідних відомостей, як то специфікація до контракту, інвойс від виробника, інвойс від продавця та сертифікат якості містять різні відомості щодо відсоткового вмісту складових товару; коносамент, сертифікат якості та сертифікат походження були надані без перекладу, що унеможливлює проведення перевірки числових значень заявленої митної вартості; окрім того, до МД не долучено документів, який би підтверджували спосіб розрахунку за поставлений товар.

Судами встановлено, що митне оформлення товару здійснювалось позивачем на підставі поданої ним до митниці ВМД, за ціною контракту (метод №1), а саме: за ціною 209,18дол.США за метричну тону ($ 5,68 % Мп в сухій мт.).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару, позивачем було надано митному органу: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами; копію зовнішньоекономічного контракту; бортовий коносамент; сертифікат якості; сертифікат хімічного аналізу; договір добровільного страхування вантажів; лист від ДП «Укрпромзовнішекспертиза»; лист ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків»; комерційний інвойс до контракту; комерційний рахунок; специфікацію №1до контракту; додаток №1 до контракту; застосування №1 до контракту; сертифікат походження; екологічну декларацію; лист продавця про підтвердження рівня ціни; розрахунок декларанта щодо контрактної ціни на марганцеву руду дрібної фракції (країна походження Бразилія ) за фактичним вмістом вологи за сертифікатом виробника 16,3%; експортна декларація; транспортна згода з додатками; залізничні накладні.

У зв`язку з виникненням у митного органу сумнівів щодо правильності визначення митної вартості задекларованого товару, за результатом проведеної митної оцінки відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, згідно з яким митна вартість задекларованого позивачем товару, визначена митним органом з застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості у розмірі 224,3дол.США за метричну тону на підставі біржової інформації з періодичного видання СRU.

Відповідно до рішення про коригування митної вартості товару, висновки відповідача обґрунтовано наступним:

відповідно до наданої біржової інформації з періодичного видання СRU вартість руди марганцевої становить 5,7дол.США за 1% марганця в сухій вазі;

вартість 1% марганця в метричній тоні розрахована з урахуванням 13% вологи (згідно сертифіката якості від 27.05.2013), вартості ціни марганця в сухій вазі згідно з наданої біржової інформації, та складає 4,96 дол.США за 1% марганця в метричній тоні;

показники операцій на базисі СІF Китай приведені FОВ Бразилія з врахуванням індикативного рівня ставок фрахту 37,63дол.США/т, з урахуванням наданої декларантом інформації відповідно до документів доданих до листа ПАТ «НЗФ» («Отчет по ежедневным сделкам малотоннажных сухогрузов типа «Хэндимакс» от 27.03.2013); Данные расчета цен импортных руд на условиях СІF порт Украины от цены указанной в периодическом издании СRU; данные по фрахту сформированные на основе источников информации: Balticexchange.com for index; Bunkerworld.com for IFO price;

вартість страхування 0,39дол.США розраховано відповідно до договору добровільного страхування вантажів;

вартість перевезення з Бразилії до кордону України - 35дол.США/т відповідно до чартерного договору;

вартість перевантаження в порту відправлення - 8,35дол.США/т відповідно до транспортної угоди.

Внаслідок чого митним органом зроблено висновок про те, що декларантом невірно проведено розрахунок митної вартості; розрахована вартість за метричну тону товару «Марганцева руда дрібної фракції MN 44% Р 0,055% волога: 16,3% ФР. (0,2 - 5мм) на умовах поставки СРТ Іллічівський МРП складає 224,34дол.США/т.

При цьому, судами відзначено, що відповідачем під час проведення перевірки заявленої декларантом (позивачем) митної вартості задекларованого товару, до прийняття спірного рішення про коригування митної вартості не витребувалось у позивача жодного додаткового документа на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилався на розбіжності відсоткового значення рівня вологи в документах на поставлений для розмитнення товар.

Як зауважено судами, з відповідних документів, як то зовнішньоекономічний контракт, специфікація до контракту, додаток №1 до контракту, сертифікат якості від виробника, сертифікат хімічного аналізу, комерційний рахунок, а головне - з МД вбачається, що на митну територію України імпортувалась саме марганцева руда дрібної фракції, країна походження Бразилія , з вмістом вологи: 16,3% ФР. (0,2 - 5мм).

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, суди дійшли висновку, що твердження відповідача, що формування ціни Товару здійснювалось підприємством Імпортером на Товар з вмістом вологи 13%, який ним придбано за контрактом та сплачено за інвойсом з вказаним вмістом вологи 13%, то й розрахунок ціни має здійснюватись виходячи саме з цих показників, враховуючи також відсутність в зазначених документах зміни ваги в залежності від зміни вмісту вологи.

Також, у процесі розгляду справи судами встановлено, що матеріалах справи містяться копії: бортового коносаменту (офіційний переклад), сертифікату походження (офіційний переклад) та сертифікату якості (офіційний переклад; інвойс від виробника, комерційний інвойс від продавця (офіційний переклад), комерційний рахунок.

Крім того, судами розглянуто доводи відповідача стосовно того, що згідно наданої біржової інформації з періодичного видання СRU вартість руди марганцевої становить 5,7дол.США за 1% марганця в сухій вазі. Суди дійшли висновку, що вказані аргументи не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на те, що судом під час розгляду справи встановлено, що задекларований позивачем товар купувався на умовах СРТ порт України, і будь-яких письмових доказів на підтвердження своїх доводів, відповідачем під час розгляду справи не було надано.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Суди констатували, що під час розгляду даної справи не було доведено правомірності застосування обраного відповідачем методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, керуючись лише інформацією біржових відомостей з періодичного видання СRU, тобто, здійснено визначення митної вартості товару за методом №6, посилаючись на ненадання всіх витребуваних документів позивачем, оскільки відповідачем, всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару та не було дотримано послідовності застосування кожного наступного методу при обґрунтованості неможливості застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

На підставі встановлених обставин, з урахуванням застосованих норм права, суди дійшли висновку що, відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару - марганцевої руди дрібної фракції (країна походження Бразилія) MN 44% Р 0,055% волога: 16,3% ФР. (0,2 - 5мм), оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого за МД товару - за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду апеляційної інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржується, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам суду у рамках даного касаційного провадження.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Донецької митниці ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду