Історія справи

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 березня 2018 року

м. Київ

справа №820/402/16

адміністративне провадження №К/9901/35425/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2017 (Сіренко О.І.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Металіст" (далі - ПАТ "Футбольний клуб "Металіст") до Східної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року ОДПІ звернулась до Харківського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2016.

Одночасно відповідач заявив клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги, обґрунтоване майновим станом (безспірне списання коштів з рахунку органом державної казначейської служби), який обмежив можливості ОДПІ сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі під час первинного звернення із апеляційною скаргою до суду, внаслідок чого зазначена апеляційна скарга була повернута (ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2016).

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07.02.2017 відмовив у задоволенні клопотання ОДПІ про поновлення строку на апеляційне оскарження та ухвалою від 08.02.2017 залишив апеляційну скаргу без руху через те, що податковий орган повторно звернувся до суду із апеляційною скаргою лише через вісім місяців, а наведені доводи на обгрунтування підстав пропуску процесуального строку є неповажними. Цією ж ухвалою суд запропонував скаржнику протягом тридцяти днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших причин пропуску процесуального строку.

У строк, встановлений судом, відповідач надав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій наведені аналогічні обставини, якими було обґрунтовано попереднє клопотання про поновлення процесуального строку, з посиланням на конституційно закріплене право оскарження в апеляційному та касаційному порядку судових рішень та на засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31.03.2017 відмовив у задоволенні клопотання ОДПІ про поновлення строку на апеляційне оскарження та іншою ухвалою від 31.03.2017 відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 31.03.2017, а справу повернути до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи невідповідність ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції нормам процесуального права, ОДПІ посилається на те, що суд апеляційної не врахував фінансового становища податкового органу, наслідком чого стало повторне звернення до суду із апеляційною скаргою з порушенням строку. При цьому відповідач зазначає, що діяв сумлінно, звернувшись до суду із апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції вперше у строк, встановлений законом, а відсутність фінансування на сплату судового збору не є його виною. Також відповідач посилається на те, що апеляційна скарга подана у межах річного строку з моменту набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили, який є присічним.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.03.2018 касаційну скаргу Львівської митниці ДФС прийняв до провадження та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з відсутності обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, які були предметом дослідження в судовому процесі під час розгляду клопотання ОДПІ про поновлення строку на апеляційне оскарження. Зокрема, скаржник не надав суду докази на підтвердження своїх доводів щодо відсутньої можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у період з 05.04.2016 (дата першого звернення до суду із апеляційною скаргою) по 30.12.2016 (дата повторного звернення до суду із апеляційною скаргою), як-то залишки коштів на рахунку протягом вказаного періоду. Тоді як надані докази на підтвердження доводів про неможливість сплатити судовий збір при подачі апеляційної скарги вперше, а саме: листи органу державної казначейської служби та виконавчі листи від 02.11.2015, 17.11.2015, 13.04.2016, 14.04.2016, 19.05.2016, 06.07.2016, 08.07.2016, 21.07.2016, 08.11.2016, 10.11.2016, не є належними та не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки не стосуються матеріального стану скаржника на час подання апеляційної скарги.

Згідно з частиною шостою статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону на дату подання апеляційної скарги) повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

За змістом частин другої, четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України вирішення питання про відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю апеляційної скарги вимогам статті 187 цього Кодексу та строками її подання.

Відповідно до положень абзаців другого, третього частини четвертої статті 189 зазначеного Кодексу, в разі якщо строк на звернення з апеляційною скаргою пропущено з причин, які не визнані судом поважними, або в разі якщо апеляційна скарга подана суб'єктом владних повноважень після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного рішення (незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження), суддя-доповідач відмовляє у відкриття апеляційного провадження.

Згідно з частиною п'ятою статті 189 цього Кодексу суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі також у випадках, якщо: 1) справа не підлягає апеляційному розгляду у порядку адміністративного судочинства; 2) є ухвала про закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою особи від апеляційної скарги; 3) є ухвала про відмову у задоволенні апеляційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.

Перелік підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, визначений у частинах четвертій та п'ятій статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, є вичерпним.

За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства Харківський апеляційний адміністративний суд відмовляючи у відкритті апеляційного провадження (ухвала від 31.03.2017) діяв відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, відмова у відкритті апеляційного провадження з підстав передбаченої частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, не позбавляла права сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, якщо суд вирішив їх питання про їх права, свободи, інтереси та обов'язки, оскаржити в апеляційному порядку судове рішення, додавши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.

Також колегія суддів зазначає, що ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна