Історія справи

Постанова КАС ВП від 30.01.2024 року у справі №420/6024/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року

м. Київ

справа №420/6024/23

адміністративне провадження № К/990/23276/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Губської О.А., Єресько Л.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 420/6024/23

за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) про визнання дій протиправними, зобов`язання не чинити перешкоди у доступі до професії, зобов`язання забезпечити збереження персональних даних та зобов`язання вчиняти дії щодо організації можливості перевірки дійсності документів моряків в електронному вигляді, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року (суддя Харченко Ю.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2023 року (головуючий суддя - Домусчі С.Д., судді: Семенюк Г.В., Шляхтицький О.І.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) (далі - відповідач) , у якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо незабезпечення постійного та безперервного функціонування веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів моряків;

- зобов`язати відповідача не чинити позивачу перешкоди у доступі до професії моряка шляхом забезпечення безперервного доступу до вебпорталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів моряків та не допускати обмежень у загальному доступі до вказаного веб-порталу моряків та судноплавних компаній;

- зобов`язати відповідача забезпечити збереженість персональних даних та відомостей, що містяться в Державному реєстрі документів моряків; направити на адресу Міжнародної морської організації (ІМО) повідомлення про те, що для перевірки дійсності документів моряків в електронному вигляді має бути використаний вебпортал https://vrf.marad.gov.ua/.

2. Одночасно з позовною заявою, ОСОБА_1 подав до суду клопотання про забезпечення позову шляхом заборони Адміністрації судноплавства обмежувати чи не надавати доступ до вебпорталі https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів ОСОБА_1 , забезпечити миттєве здійснення перевірки дійсності документів ОСОБА_1 на вебпорталу https://vrf.marad.gov.ua в автоматичному режимі, шляхом формування запиту до електронного реєстру документів моряків, до набрання законної сили рішенням у даній справі.

3. На наступний день від представника позивача надійшла заява про зміну первісно заявлених вимог про вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням якої заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Адміністрації судноплавства обмежувати чи не надавати доступ до вебпорталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів ОСОБА_1 , забезпечити миттєве здійснення перевірки дійсності документів ОСОБА_1 на вебпорталу https://vrf.marad.gov.ua в автоматичному режимі, шляхом формування запиту до електронного реєстру документів моряків, - до набрання законної сили рішенням у даній справ.

4. Необхідність застосування заходів забезпечення позову заявник обґрунтовував тим, що із невідомих та невстановлених причин, функціонування даного веб-порталу припинено, підстави та причини його нефункціонування не повідомлено. У зв`язку із цим, через неможливість здійснення перевірки (верифікації) його морських документів за допомогою вебпорталу https://vrf.marad.gov.ua/, як єдиного законного способу перевірки таких документів для роботодавців - судноплавних компаній, позивач позбавлений можливості працевлаштування як моряк, оскільки судновласники не приймають на роботу моряків із кваліфікаційними документами, дійсність яких перевірити неможливо.

5. На думку скаржника, Адміністрація судноплавства як адміністратор вказаного реєстру, безпідставно припинила його роботу, та доступ до нього моряків та їх роботодавців із метою перевірки дійсності документів моряків, чим обмежила всіх українських моряків, у тому числі позивача, у доступі до своєї професії.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

6. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково, заборонено Адміністрацію судноплавства обмежувати чи унеможливлювати доступ ОСОБА_1 до вебпорталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів ОСОБА_1 , - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

7. Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. При цьому, суд першої інстанції погодився з обґрунтуванням вимог заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки існує очевидна та реальна небезпека заподіяння шкоди правам та охоронюваним законом інтересам позивача - ОСОБА_1 до ухвалення рішення по суті заявлених позовних вимог, адже реалізація оскаржуваних в цій справі дій відповідача (незабезпечення постійного та безперервного функціонування веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів моряків) унеможливить в подальшому ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду.

8. Окремо суд першої інстанції урахував, що позивач не має можливості працевлаштування як моряк, оскільки судновласники не приймають на роботу моряків із кваліфікаційними документами, дійсність яких перевірити неможливо. Поряд з цим, на вебпорталі Адміністрації судноплавства наявна інформація, про те, що до впровадження інформаційно-комунікаційної системи у сфері підготовки та дипломування членів екіпажів суден здійснити перевірку документів на відповідність можливо направивши відповідні документи на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, на офіційному вебпорталі Міжнародної морської організації (ІМО) при обранні поля "Ukraine" здійснюється перехід на електронну адресу Адміністрації судноплавства із вищезазначеним оголошенням.

9. У зв`язку з цим, дійшов висновків, що наразі існує очевидна та реальна небезпека заподіяння шкоди правам та охоронюваним законом інтересам позивача - ОСОБА_1 до ухвалення рішення по суті заявлених позовних вимог, адже реалізація протиправних дій відповідача унеможливить в подальшому ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду.

10. Також, при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд урахував, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами та співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб, відтак дійшов висновку, що негативні наслідки, які можуть настати в результаті їх не вжиття, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, значно перевищують негативні наслідки від відтвермінування дій відповідача, що власне оскаржені в судовому порядку.

11. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу Адміністрації судноплавства залишив без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року - без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком окружного суду про наявність підстав для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення позову та задоволення заяви позивача відповідно до положень статті 150 КАС України.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

12. 30 червня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Адміністрації судноплавства, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2023 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в повному обсязі.

13. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що оскаржувана ухвала та постанова, прийнята за відсутності підстав щодо застосування заходів забезпечення позову, передбачених пунктом першим та другим частини другої, статті 150 КАС України, що вказує на відсутність підстав щодо задоволення заяви позивача про застосування заходів забезпечення позову.

14. Скаржник вказує, що у даному випадку має місце вирішення справи по суті до початку її судового розгляду, а застосовані заходи забезпечення повністю відповідають позовним вимогам, оскільки встановлення факту протиправності дій та зобов`язання вчинити дії щодо «забезпечення безперервного доступу до вебпорталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів моряків та не допускати обмежень у загальному доступі до вказаного вебпорталу моряків та судноплавних компаній», входить до предмета доказування у вирішенні даного спору, а в подальшому застосування наслідків результату такого доказування, відбуватиметься після прийняття остаточного рішення у цій справі.

15. Таким чином, на переконання скаржника, забезпечення судом першої інстанції адміністративного позову в такий спосіб свідчить про те, що суд вийшов за межі інституту забезпечення позову та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, судом фактично ухвалено рішення без розгляду справи по суті, що є неприпустимим, та у зв`язку з цим, не відповідає принципам розумності, адекватності, співмірності із позовними вимогами.

16. Окрім наведеного касатор підкреслює, що в силу пункту 14 правила 1/10 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року та Положення про звання осіб командного складу морських суден та порядок їх присвоєння, яке регламентує процедуру підготовки та дипломування моряків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1499 (далі - Положення №1499), саме на Адміністрацію судноплавства, як уповноваженого органу державної влади, покладені обов`язки щодо забезпечення виконання міжнародних зобов`язань в частині, що стосується вжиття заходів надання інформації щодо статусу таких професійних дипломів, підтверджень та пільгових дозволів іншим Сторонам і компаніям, які надсилають запити про перевірку автентичності та дійсності дипломів, представлених моряками, що домагаються визнання своїх дипломів згідно правила 1/10 або роботи на судні.

17. Поряд з цим, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не вказали, які норми міжнародного чи національного законодавства порушено відповідачем, що обумовило вжиття заходів забезпечення позову в такий спосіб.

18. У касаційній скарзі Адміністрації судноплавства акцентує увагу суду касаційної інстанції на тому, що судові рішення не містять фактичних обставин, будь-яких доказів, які б підтверджували можливе порушене право Позивача, зокрема, що його кваліфікаційні документи не були верифіковані чи наявні перешкоди з боку Адміністрації судноплавства з приводу доступу до відповідного вебпорталу.

19. Ухвалою від 17 липня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача ОСОБА_2., суддів: Білак М.В., Жука А.В., відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

20. У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 03 серпня 2023 року № 770/0/15-23 про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, здійснено повторно автоматизований розподіл цієї справи між суддями, та визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Соколов В.М., судді Губська О.А., Єресько Л.О.

21. Відповідно до частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

22. Ухвалою від 29 січня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.

IV. Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

23. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги Адміністрації судноплавства та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, виходить із такого.

25. Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Частиною другою цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

26. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів задля створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

27. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

28. Відповідно до частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

29. У зв`язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

30. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

31. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

32. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

33. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.

34. Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справі №420/5553/18, від 30 вересня 2019 року у справі №640/868/19, від 30 вересня 2019 року у справі №1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20 та від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21.

35. При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами, зокрема співмірними між негативними наслідками від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

36. Своєю чергою такий спосіб забезпечення позову як заборона відповідачу вчиняти певні дії може бути застосований, зокрема, якщо вчинення таких дій може спричинити значну шкоду правам чи інтересам позивача, поновлення або захист яких неминуче буде пов`язане із труднощами та перешкодами, спричиненими вчиненням таких дій.

37. У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.

38. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

39. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 77 КАС України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

40. У цій справі позовні вимоги заявлені до суб`єкта владних повноважень, який є адміністратором Державного реєстру документів моряків, та який на думку позивача вчиняє протиправні дії внаслідок чого відсутній публічний та відкритий доступ до вказаного реєстру, що має наслідком неможливість працевлаштування позивача, тобто відбувається порушення його права на працю, яке гарантоване статтею 43 Конституції України, оскільки відсутня можливість здійснення перевірки (верифікації) морських документів позивача за допомогою вебпорталу https://vrf.marad.gov.ua/, як єдиного законного способу перевірки таких документів для роботодавців - судноплавних компаній, які не приймають на роботу моряків із кваліфікаційними документами, дійсність яких перевірити неможливо.

41. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач пов`язує із неможливістю здійснення перевірки (верифікації) його морських документів за допомогою вебпорталу https://vrf.marad.gov.ua/, як єдиного законного способу перевірки таких документів для роботодавців - судноплавних компаній, позивач не має можливості працевлаштування як моряк, оскільки судновласники не приймають на роботу моряків із кваліфікаційними документами, дійсність яких перевірити неможливо.

42. Як слідує зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій, оцінивши вказані доводи, дійшли висновку, що єдиним можливим способом, який дозволить захистити права позивача та інших моряків на час вирішення даного спору та який не в змозі завдати будь-яких негативних наслідків відповідачу та третім особам, є зобов`язання Адміністрації судноплавства на час вирішення даного спору забезпечити безперервну роботу вебпорталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів моряків.

43. Як зазначили суди попередніх інстанцій, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій/рішень з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

44. Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції врахував предмет та підстави заявленого позову, які направлені на відновлення порушених прав позивача на доступ до професії моряка, на можливість перевірки дійсності його кваліфікаційних документів за допомогою Державного реєстру документів моряків, тобто на присікання вчиненого Адміністрацією судноплавства порушення своїх публічно-правових обов`язків перед українськими громадянами - моряками, з метою недопущення настання ще більших невідворотних правових наслідків у вигляді втрати відомостей та даних Державного реєстру документів моряків, недопущення подальших фактів неможливості перевірки виданих морякам документів, недопущення потрапляння персональних даних моряків в розпорядження невстановлених осіб, що, на думку суду, свідчить про необхідність вжиття тимчасових захисних заходів, направлених на недопущення погіршення існуючого становища позивача та інших моряків та забезпечення схоронності і можливості функціонування відповідного Реєстру.

45. Оцінюючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги Верховний Суд виходить із такого.

46. В контексті спірних правовідносин колегія суддів вважає за доцільне зауважити, що застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях позивача, як і суду. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що надані докази та доводи позивача на цьому етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

47. Водночас позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи порушує права та інтереси позивача, а судом не витребувано будь-яких підтверджень наявності чи відсутності обставин, які, в свою чергу, вказували б на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб.

48. Не було наведено заявником й відомостей про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав позивача в такий мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.

49. Фактично доводи вказаної заяви повторюють доводи позовної заяви та можуть бути перевірені тільки під час судового розгляду справи.

50. Своєю чергою посилання судів на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь заявника по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.

51. Суд підкреслює, що забезпечення позову шляхом заборони Адміністрації судноплавства обмежувати чи унеможливлювати доступ ОСОБА_1 до вебпорталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів ОСОБА_1 , є фактичним вирішенням спору по суті, що суперечить правовій природі інституту забезпечення позову та підтверджує демонстрацію позиції суду ще до винесення остаточного рішення у справі.

52. Наведене свідчить про порушення судами першої та апеляційної інстанцій приписів статей 150 та 151 КАС України, що призвело до постановлення необґрунтованої ухвали та постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за наслідками її перегляду.

53. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

54. З огляду на встановлені судом касаційної інстанції порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційна скарга Адміністрації судноплавства підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

V. Судові витрати

Ураховуючи, що суд касаційної інстанції ухвалює рішення на користь сторони, яка є суб`єктом владних повноважень, у силу частини другої статті 139 КАС України з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зважаючи на відсутність документального підтвердження понесених суб`єктом владних повноважень зазначених витрат, підстави для їх стягнення з позивача відсутні.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2023 року в справі № 420/6024/23 про задоволення заяви про забезпечення позову скасувати.

Прийняти в справі № 420/6024/23 нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

О.А. Губська

Л.О. Єресько ,

Судді Верховного Суду