Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 Київ К/9901/1711/17 810/2571/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року (суддя Лапій С.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року (колегія суддів: Земляна Г.В. (головуючий), Лічевецький І.О., Сорочко Є.О.) у справі № 810/2571/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.11.2016 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області було безпідставно та з порушенням вимог законодавства прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року позов задоволено.

Броварська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року залишено без змін.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

У доводах касаційної скарги Броварська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області посилається на необґрунтованість спірних судових рішень, необ'єктивний аналіз обставин справи, а також на те, що судами невірно оцінено подані докази, що у своїй сукупності призвело до порушень судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28 жовтня 2016 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області було проведено фактичну перевірку з питань додержання вимог суб'єктами господарювання, встановлених законодавством України, у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції магазину за адресою: вул. Кірова, 30, с. Пристроми, Переяслав-Хмельницький р-н., Київська обл., де здійснює підприємницьку діяльність позивач.

За результатами перевірки складено Акт від 31.10.2016 №1142/10-06-40/НОМЕР_2, згідно висновків якого встановлено факт зберігання з метою реалізації двох пляшок вина «Мускателла Дольче Віта», напівсолодке біле, дата розливу 18.09.2015, термін придатності до споживання 12 місяців, місткістю 0,7 дм3 та вино «Мускателла Дольче Роса», напівсолодке рожеве, місткістю 0,7 дм3, алк. 9-13%, виробництва ТОВ «Атлантіс», дата розливу 06.08.2015, термін придатності до споживання 12 місяців, по ціні 45,10 грн. Вказані пляшки алкогольних напоїв були марковані марками акцизного податку: «Мускателла Дольче Віта» - 04ААБМ083395 02/15 0,007 грн., «Мускателла Дольче Роса» - 04АААИ084046 02/15 0,007 грн.

Відповідно до висновків перевірки встановлено факт зберігання алкогольних напоїв, маркованих недійсними (попереднього зразка) марками акцизного податку, чим, на думку контролюючого органу, порушено вимоги статті 11 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон України № 481/95-ВР).

На підставі акту перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення рішення від 15.11.2016 № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 17 000,00 грн.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до статті 11 Закону України № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством. Зокрема, згідно з встановленими вимогами абзацом шостим частини четвертої статті 11 Закону України № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

У Постанові Кабінету України Деякі питання запровадження марок акцизного податку нового зразка для алкогольних напоїв і тютюнових виробів № 296 від 14.05.2015 затверджено нові зразки марок акцизного податку для алкогольних напоїв вітчизняного та імпортного виробництва.

Відмінною ознакою нових марок акцизного податку є відсутність на них срібної голографічної стрічки, яку була наявна на виявлених в ході перевірки пляшках алкогольних напоїв, що не заперечувалось позивачем.

У разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання (п. 4 статті 11 Закону України № 481/95-ВР).

Відповідно до пп. 13.2 п. 13 Загальних технічних умов ДСТУ 4806:2007, прийнятих наказом Держспоживстандарту України від 05.07.2007 № 144, гарантійні терміни зберігання вин установлюють із дня їх розливу: вина столові ординарні, в т.ч. молоді - 3 місяці; вина кріплені ординарні, столові марочні - 4 місяці; вина кріплені марочні - 5 місяців; вина столові контрольованих найменувань - 6 місяців; вина кріплені контрольованих найменувань - 12 місяців.

Так, гарантійні терміни зберігання вин, які встановлені цим стандартом, є мінімальними термінами, протягом яких виробник несе відповідальність за невідповідність показників якості продукції нормативним вимогам, і не є термінами придатності вин до споживання. Виробники вин мають право встановлювати власні гарантійні терміни зберігання вин, які перевищують мінімальні гарантійні терміни, встановлені цим стандартом, з обов'язковою відповідальністю за відповідність їх якості нормативним вимогам. Власні гарантійні терміни повинні бути внесені у розроблені виробником технологічні інструкції на окремі найменування продукції, які затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з сільського господарства у встановленому порядку. У разі відвантаження на експорт гарантійні терміни зберігання вин, які розлиті у пляшки, повинні відповідати вимогам контракту. Молоді вина на експорт не поставляють. На колекційні вина терміни зберігання не встановлюють. Вина, в яких після закінчення термінів зберігання не з'явилося помутніння чи видимого осаду, придатні для подальшого зберігання та реалізації.

Контролюючим органом було зазначено, що термін придатності до споживання, який зазначений на етикетці товару, виявленого в ході перевірки алкогольних напоїв становив 12 місяців.

Водночас, судами першої та апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що гарантійний термін зберігання, виявлених в ході перевірки алкогольних напоїв, становить 12 місяців з дня розливу, а термін придатності продукції для подальшого зберігання та реалізації можливий, якщо в ній після закінчення гарантійного терміну не з'явилось помутніння та видимого осаду. Таким чином, відповідачем необґрунтовано ототожнено різні за своїм змістом поняття, а саме - гарантійний термін та термін споживання вина.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно акту перевірки та письмових заперечень відповідачем не було зазначено, що у згаданих пляшках алкогольних напоїв вина з'явилося помутніння чи видимий осад, Також належна якість алкогольних напоїв була підтверджена в Протоколі випробувань харчової продукції № 12038-12039/16-х.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач мав право зберігати та реалізовувати зазначені пляшки вина з маркою акцизного податку попереднього зразка.

У касаційній скарзі відповідач також наводить доводи стосовно того, що виявлені в ході перевірки пляшки алкогольних напоїв зберігались в умовах, які не відповідають вимогам, вказаних на їх маркуванні, а саме - за вологості повітря не більше 85 %, у добре вентильованих приміщеннях, які не мають стороннього запаху при температурі повітря від «-2С» до «+16С», що є не можливим та порушувало б вимог охорони праці. Як правильно зазначили суди першої та апеляційної інстанції, податковий орган згідно закону не наділений повноваженнями щодо перевірки дотримання умов праці, крім того, будь-яких доказів на підтвердження того, що позивачем такі вимоги зберігання було не дотримано, відповідачем не надавалось.

Крім того, це не є підставою для відповідальності за Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», в основу рішення, що оскаржуються контролюючим органом покладено інші висновки.

Згідно з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 21.1.1-21.1.5 п. 21.1 статті 21 Податкового Кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Відтак колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції відносно того, що дії контролюючого органу щодо прийняття, на основі акту перевірки, податкового повідомлення-рішення, яким до позивача були застосовані штрафні санкції є протиправними.

Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року у справі № 810/2571/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова