Історія справи

Постанова КАС ВП від 29.11.2022 року у справі №460/1675/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року

м. Київ

справа №460/1675/21

адміністративне провадження № К/9901/40887/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №460/1675/21

за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Матковської З.М., суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.)

У С Т А Н О В И В :

І. Суть спору

1. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рівненської обласної прокуратури, в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Рівненської обласної прокуратури щодо нездійснення нарахування та виплати усіх належних сум при звільненні ОСОБА_1 , а саме заробітної плати, нарахованої відповідно до розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України «Про прокуратуру»;

1.2. зобов`язати Рівненську обласну прокуратуру здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 , виходячи з розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» та з урахуванням усіх встановлених надбавок до посадового окладу, премій за період з 26.03.2020 року по 03.08.2020 року;

1.3. зобов`язати Рівненську обласну прокуратуру виплатити ОСОБА_1 недоотриману при звільненні частину заробітної плати, нарахованої відповідно до розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» та з урахуванням усіх встановлених надбавок до посадового окладу, премій за період з 26.03.2020 року по 03.08.2020 року.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26 березня 2020 року Рішенням Конституційного Суду України у справі № 6-р/2020 визнано неконституційним положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно, указане положення втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України (з 26 березня 2020 року). Викладене, на переконання позивача, зумовлює обов`язок відповідача з 26 березня 2020 року нараховувати та виплачувати йому грошове забезпечення (заробітну плату) у спосіб та у порядок, визначені статтею 81 Закону № 1697-VII з урахуванням інших нормативно-правових актів. Всупереч вимогам Закону України «Про прокуратуру» відповідач, незважаючи на вищевказане рішення Конституційного суду України, з 26.03.2020 року протиправно здійснював нарахування та виплату заробітної плати на підставі посадового окладу, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 зі змінами, та на день звільнення позивача з органів прокуратури, а саме 03.08.2020 року, відповідного перерахунку та виплати заробітної плати та інших пов`язаних із цим виплат не провів.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Наказом від 03.08.2016 року №175к, ОСОБА_1 призначений з 03.08.2016 року на посаду заступника прокурора Рівненської області.

3.1. Наказом Генерального прокурора від 27.07.2020 року № 194к ОСОБА_1 з 03.08.2020 року звільнено з посади заступника прокурора Рівненської області та органів прокуратури.

3.2. У період з 26.03.2020 року по 03.08.2020 року ОСОБА_1 виплачувалася заробітна плата, виходячи із:

- посадового окладу, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» -;

- надбавки за виконання особливо важливої роботи - Постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури»;

- доплату працівникам, які здійснюють нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру (доступ до державної таємниці);

- премія щомісячна;

- індексація доходів - Постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

3.3. Обраховуючи грошове забезпечення (заробітну плату) позивача, відповідач взяв за основу розмір місячного посадового окладу в сумі 8987грн, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», а не ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», посилаючись при цьому на норму пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

3.4. Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року позов задоволено.

4.1. Визнано протиправною бездіяльність Рівненської обласної прокуратури, яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати усіх належних сум при звільненні ОСОБА_1 , а саме: заробітної плати, нарахованої відповідно до розміру посадового окладу, визначеного ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».

4.2. Зобов`язано Рівненську обласну прокуратуру здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 , виходячи з розміру посадового окладу, визначеного ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» та з урахуванням усіх встановлених надбавок до посадового окладу, премій за період з 26 березня 2020 року по 03 серпня 2020 року.

4.3. Зобов`язано Рівненську обласну прокуратуру виплатити ОСОБА_1 недоотриману при звільненні частину заробітної плати, нарахованої відповідно до розміру посадового окладу, визначеного ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» та з урахуванням усіх встановлених надбавок до посадового окладу, премій за період з 26 березня 2020 року по 03 серпня 2020 року.

4.4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для здійснення нарахування та виплати заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31.05.2012 року №505, оскільки це суперечить рішенню Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р(ІІ)2020.

5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

5.1. Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у спірний період у відповідача не було правових підстав для застосування положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» при визначенні розміру посадового окладу позивача.

IV. Касаційне оскарження

6. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

6.1. Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо нарахування та виплати заробітної плати працівників прокуратури відповідно до вимог статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від березня 2020 року.

6.2. У зв`язку із наведеним позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

7. У відзиві на касаційну скаргу, відповідач, посилаючись на те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягає скасуванню.

V. Оцінка Верховного Суду

8. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

9. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

10. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

11. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування судами норм чинного законодавства, а також щодо обґрунтованості поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

12. Спірні правовідносини в цій справі склались з приводу ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати у період з 26.03.2020 року по 03.08.2020 року, після прийняття Конституційним Судом України рішення від 26.03.2020 № 6-р/2020, у порядку та розмірі, передбаченому статтею 81 Закону України «Про прокуратуру».

13. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Отже, принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали дозвіл на вчинення певних дій та в наступному діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

15. Правове регулювання оспорюваних позивачем питань щодо виплати заробітної плати, визначено спеціальним Законом України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-ІХ), що набрав чинності 25 вересня 2019 року, яким передбачена переатестація прокурорів. Отже, на час виникнення спірних правовідносин у цій справі, діяла нова редакція статті 81 Закону №1697-VII.

16. Сам Закон №113-ІХ визначає умови переведення прокурорів, процедуру проходження атестації і відповідно порядок оплати праці прокурорів на період проведення їх атестації.

17. Згідно з пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

18. Отже, правовий статус зазначених вище прокурорів, який вони мали до набрання чинності цим Законом, характеризується і державними гарантіями щодо виплати заробітної плати з відповідних джерел фінансування. Тобто правове регулювання оплати праці, яке існувало до прийняття спеціального Закону №113-IX здійснювалося у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

19. Системний аналіз приписів Закону №113-ІХ дає підстави для висновку, що на зазначений період (тобто, до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури) оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі - постанова КМУ №505), яка була чинною у оспорюваний позивачем період.

20. Згідно з пунктами 1, 2, 6 постанови КМУ №505 затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: 1) установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також зазначено, що видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснюється в межах затвердженого фонду оплати праці.

21. Водночас, ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, отримують заробітну плату згідно зі статтею 81 Закону №1697-VII зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ.

22. Верховний Суд звертає увагу, що положеннями пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи непроходження атестації.

23. Тому прирівняння посадового окладу позивача до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в ці установи, суперечить вимогам Закону №113-ІХ.

24. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 року у справі № 540/1268/21, від 14.07.2022 року у справі № 240/1984/21 та від 26.09.2022 року у справі № 460/1354/21.

25. Стосовно застосування рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 року у справі № 6-р/2020, яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, Верховний Суд у наведених вище справах зазначив таке.

26. Відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, сформульованої у цьому рішенні (абзаці одинадцятий підпункту 2.2 пункту), заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом.

27. Таким чином, Конституційний Суд України дав тлумачення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, яка водночас відповідно до іншого рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-р (II)/2020 вказує на те, що за новим конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.

28. Конституція України, як неодноразово зазначив Верховний Суд у своїх постановах від 21 вересня 2021 року у справі №160/6204/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 560/4176/19, від 26 листопада 2021 року у справі № 200/14545/19-а, віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання прокурорів. Таке оцінювання було визначено на законодавчому рівні і стосувалось без винятку усіх прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.

29. Тобто Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року у справі №6-р/2020, на яке посилається позивач, стосується приписів статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами, офіційне тлумачення яких здійснено в розумінні статті 131-1 Основного Закону України і пов`язане з організацією і порядком діяльності прокуратури нової якості - функцією кримінального обвинувачення та проведення кадрового перезавантаження через оцінювання прокурорів. А тому застосування статті 81 Закону №1697-VII зі змінами в редакції Закону №113-ІХ без обмежень у цій справі, пов`язується із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в "новоутворені"/"оновлені" прокуратури (відповідно до Закону №113-ІХ).

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звільнений з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.

31. Отже, позивач не є прокурором, який успішно пройшов атестацію, а тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме: постанови КМУ №505.

32. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року справі №826/18228/16, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/1874/19, від 26 травня 2022 року у справі №540/1268/21, від 14 липня 2022 року у справі № 160/13767/20.

33. За наведених обставин у справі, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином установивши фактичні обставини справи, не допустив неправильного застосування норм матеріального права та дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

34. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

35. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

36. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

VI. Судові витрати

37. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року у справі №460/1675/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак О.А. Губська