Історія справи

Постанова ВП ВС від 23.01.2019 року у справі №825/730/16
Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №825/730/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 825/730/16

адміністративне провадження № К/9901/28544/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н. М.,

суддів Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №825/730/16

за позовом Військової частини А1048

до ОСОБА_1

про відшкодування збитків державі, спричинених нестачею майна

за касаційною скаргою Військової частини А1048

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Чаку Є. В., суддів Файдюка В. В., Мєзєнцева Є. І.).

І. Історія справи

У квітні 2016 року Військова частина А1048 звернулася з позовом до ОСОБА_1, в якому просила стягнути з відповідача на користь держави (Військової частини А1048) заборгованість за матеріальні збитки на суму: 20179,62 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 3 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із цим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу від 13 травня 2019 року №1117, що надійшла до Шостого апеляційного адміністративного суду 20 травня 2019 року.

Листом від 20 травня 2019 року №02.2-18/2559/2019 зазначену апеляційну скаргу направлено до Чернігівського окружного адміністративного суду для виконання цим судом вимог статті 188 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року, оскільки скаргу подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції, що суперечить приписам підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень КАС України, яким передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - "ЄСІТС") апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Листом від 28 травня 2019 року Чернігівський окружний адміністративний суд надіслав до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу разом зі справою (а. с. 243, том 1). Вказаний лист отримано апеляційним судом 3 червня 2019 року.

Ухвалою від 7 червня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу Військової частини А1048 оскільки вона була підписана тимчасовим виконувачем обов'язків командира цієї військової частини підполковником ОСОБА_2 Водночас до скарги не додано документів на підтвердження права цієї особи підписувати апеляційну скаргу, а тому суд її повернув на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України.

Копію ухвали про повернення позивач отримав 13 червня 2019 року (а. с. 13,39, том 2).

У зв'язку з цим Військова частина А1048 надіслала до суду апеляційної інстанції лист від 25 червня 2019 року №1443, який зареєстровано у Шостому апеляційному адміністративному суді 1 липня 2019 року. У цьому листі позивач повідомляє, що підполковник ОСОБА_2 є належним представником позивача у справі, на підтвердження чого додає витяг з наказу командира Військової частини А1048 (по стройовій частині) №93 від 23 квітня 2019 року про покладення на ОСОБА_2 тимчасове виконання обов'язків командира військової частини А1048.

1 липня 2019 року Шостим апеляційним адміністративним судом сформовано до суду першої інстанції лист №02.2-18/3639/2019, в якому зазначено, що 1 липня 2019 року до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга Військової частини А1048 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 3 травня 2019 року.

Посилаючись на приписи підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд направив апеляційну скаргу до суду першої інстанції для виконання вимог статті 188 КАС України, у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року.

Вказаний лист Шостий апеляційний адміністративний суд направив 2 липня 2019 року, а Чернігівський окружний адміністративний суд отримав його 5 липня 2019 року.

Листом від 8 липня 2019 року суд першої інстанції надіслав до апеляційного суду, зокрема, апеляційну скаргу, матеріали справи і витяг з наказу, який направив позивач.

Ці та інші матеріали надійшли до Шостого апеляційного адміністративного суду 15 липня 2019 року (а. с. 19, том 2).

Ухвалою від 18 липня 2019 року суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу позивача без руху з підстав пропуску Військовою частиною А1048 строку на апеляційне оскарження. Цією ухвалою надав строк для усунення недоліків шляхом подання позивачем обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважних причин його пропуску. Копію вказаної ухвали Військова частина отримала 25 липня 2019 року (а. с. 23, том 2).

На виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху позивач через суд першої інстанції надіслав до апеляційного суду клопотання від 2 серпня 2019 року №1751 (а. с. 25,28, том 2) про поновлення строку на оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 3 травня 2019 року.

У клопотанні Військова частина А1048 зазначає, що апеляційна скарга подана у встановлений процесуальним законом строк. Як вказує позивач, статтею 297 КАС України передбачено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції і, подаючи її, Військова частина А1048 не знала про те, що на той час не функціонувала ЄСІТС, а скаргу необхідно було подавати з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень КАС України.

Ухвалою від 2 вересня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою Військової частини А1048 у зв'язку з тим, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не визнано судом поважними.

Так, в оскаржуваній ухвалі апеляційний суд зазначив, що 20 травня 2019 року позивач дійсно подавав апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, яка була перенаправлена до суду першої інстанції, а згодом разом з матеріалами справи знову до суду апеляційної інстанції і була повернута апелянту ухвалою від 7 червня 2019 року.

Водночас Шостий апеляційний адміністративний суд зазначив, що згідно зі статтею 44 КАС України відповідач, який діє як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи і, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, в тому числі, вирішувати питання, пов'язані з організацією претензійно-позовної роботи через представника з наданням йому на підтвердження таких повноважень документів, які відповідають положенням КАС України.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що зазначені у клопотанні позивача підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надають їй права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на апеляційне оскарження судових рішень.

У касаційній скарзі Військова частина А1048, вказуючи на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (статей 6, 13, 69, 103, 159, 297 КАС України, підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень КАС України) просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2019 року. Скаргу мотивує тим, що приписами підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень КАС України передбачено, що апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. Оскільки позивач подав апеляційну скаргу 16 травня 2019 року засобами поштового зв'язку, то не пропустив строк на подання апеляційної скарги рішення від 3 травня 2019 року. Також скаржник вказує, що підполковник ОСОБА_2 є належним суб'єктом підписання апеляційної скарги, що підтверджується витягом із наказу командира Військової частини А1048 (по стройовій частині) №93 від 23 квітня 2019 року.

ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу не подав, копію ухвали Верховного Суду від 29 листопада 2019 року про відкриття касаційного провадження отримав 12 грудня 2019 року.

Ознайомившись із доводами касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне її задовольнити з огляду на таке.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до КАС України, зокрема до Глави 2 "Касаційне провадження" Розділу ІІІ "Перегляд судових рішень".

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX.

Оскільки касаційна скарга Військової частини А1048 подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Надаючи оцінку доводам скаржника, Верховний Суд виходить із такого.

Однією з основних засад судочинства, відповідно до пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 6 частини 3 статті 2 КАС України (тут і далі у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали) забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Перехідних положень КАС України встановлено, що зміни до КАС України вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: до дня початку функціонування ЄСІТС апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до підпункту 15.16 пункту 15 Перехідних положень КАС України ЄСІТС починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення і забезпечення функціонування ЄСІТС.

Частиною 1 статті 186 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) було передбачено, що апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З матеріалів справи вбачається, що суд апеляційної інстанції двічі пересилав апеляційні скарги позивача до суду першої інстанції, керуючись приписами підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень КАС України. У зв'язку з таким пересиланням матеріали апеляційної скарги 28 днів пересилалися з одного суду до іншого (з 20 травня до 3 червня 2019 року і з 1 до 15 липня 2019 року).

Водночас з аналізу підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень КАС України випливає, що структура першого речення допускає множинне її тлумачення.

З метою усунення будь-якого неоднакового її застосування Верховний Суд неодноразово застосовував підхід, сформований Європейським судом з прав людини (далі - "ЄСПЛ"), згідно з яким процесуальні правила запроваджуються з метою забезпечення належного здійснення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а також для того, щоб учасники судового провадження могли розраховувати на те, що ці правила будуть застосовуватися. Цей принцип застосовується до усіх: не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах "Каньєте де Хоньї проти Іспанії ", "Гору проти Греції", "Михолапа проти Латвії").

Також у рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03, №37943/06) і рішенні від 7 липня 2011року у справі "Серков проти України" (заява №39766/05) ЄСПЛ дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим, не відповідало вимозі "якості" закону, не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

У контексті наведеного Верховний Суд вважає, що особа, яка подає апеляційну скаргу, має право очікувати застосування норм чинного процесуального законодавства судом апеляційної інстанції, зокрема статті 297 КАС України, підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень КАС України, які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд.

Застосування принципу пропорційності під час здійснення адміністративного судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень КАС України, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції відповідно до положень статті 297 КАС України, оскільки органи публічної влади можуть обмежувати права приватних осіб винятково у випадках захисту конкретного публічного інтересу.

Проте суд апеляційної інстанції викладеного не врахував і у зв'язку з його діями щодо пересилання апеляційних скарг до суду першої інстанції, які потім знову поверталися до апеляційного суду, строк, протягом якого позивач міг звернутися до суду, зменшився для Військової частини А1048 майже на місяць.

Вирішуючи питання щодо поновлення позивачеві строку на апеляційне оскарження, Шостий апеляційний адміністративний суд повинен був звернути увагу на викладене і надати цим обставинам оцінку, оскільки у клопотанні про поновлення строку позивач звертав на них увагу суду.

Так, надмірний формалізм і непропорційність дій суду апеляційної інстанції щодо пересилання апеляційних скарг позивача мають значний вплив на питання поважності причин пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження.

Водночас згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Частиною 1 статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

За частиною 3 статті 295 КАС України, строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 3 статті 295 КАС України.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення викликано, насамперед, специфікою публічно-правових спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у адміністративно-правових відносинах.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які підтверджені належними доказами.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суди повинні надавати оцінку усій сукупності причин, що зумовили пропуск такого строку.

Сам лише факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку. Однак, вирішуючи питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув із моменту, коли особа дізналася про відповідне рішення суду.

Специфіка повернення апеляційної скарги з підстав, визначених пунктом 1 частини 4 статті 298 КАС України, полягає, зокрема, у тому, що у разі відсутності доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу, остання без руху не залишається і в скаржника, у силу вимог закону, відсутній час на усунення недоліків такої апеляційної скарги.

Як убачається із матеріалів цієї справи, первинна апеляційна скарга була подана у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України, що також було визнано судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі.

Беручи до уваги, що 28 днів пропуску позивачем строку звернення до суду було зумовлено діями самого суду, то якщо не враховувати ці дні і починати обрахунок строку звернення до суду з моменту отримання Військовою частиною А1048 копії рішення від 3 травня 2019 року, тобто з 7 травня 2019 року, то подавши апеляційну скаргу до 4 липня 2019 року позивач зробив це у межах тридцяти днів (7 травня 2019 року + 28 днів = 4 червня 2019 року, а 30 днів з 4 червня 2019 року спливає 4 липня 2019 року).

Враховуючи викладене, а також послідовність дій позивача щодо реалізації свого права на повторне звернення до суду апеляційної інстанції після повернення апеляційної скарги з наданням документів на підтвердження повноважень підписанта апеляційної скарги, можна зробити висновок про добросовісну поведінку Військової частини А1048 за викладених у цій постанові обставин.

Проте суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з пропуском позивачем строку на апеляційне оскарження, відповідних обставин не врахував і належної оцінки їм не надав.

Згідно з усталеною позицією Європейського суду з прав людини у справах, які стосуються порушень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, правило встановлення обмеження доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

З огляду на викладене у цій постанові, суд повинен звертати увагу на усі доводи учасників справи, на тривалість строку, який пропущено, на поведінку учасників протягом цього строку, на дії, які він учиняв, і чи пов'язані вони з підготовкою до звернення до суду, а також враховувати дії самого суду. Усі ці обставини належить оцінювати у сукупності, гарантувавши доступ до правосуддя особам, які вважають, що їхнє право порушене, і які діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.

З урахуванням викладеного Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що наведені позивачем підстави для поновлення строку не можуть бути визнані поважними.

Також Суд звертає увагу, що під час касаційного розгляду цієї справи було ураховано висновки об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, викладені у постанові від 22 листопада 2019 року у справі №2040/8090/18, а також у постановах Верховного Суду від 6 вересня 2019 року у справі №0840/3315/18, від 20 березня 2020 року у справі №160/6548/19, від 15 травня 2020 року у справі №203/1701/19, від 3 вересня 2020 року у справі №182/7479/19.

За наведеного правового регулювання і обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що спричинило постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України (тут і далі у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Отже, зважаючи на положення статті 353 КАС України, касаційну скаргу належить задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини А1048 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2019 року задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2019 року скасувати.

Справу №825/730/16 направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження судового розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена................................................................

Н. М. Мартинюк

А. В. Жук

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду