Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.05.2021 року у справі №560/2673/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 560/2673/20

адміністративне провадження № К/9901/17146/21 К/9901/18492/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О. В.,

суддів: Білак М. В., Губської О. А.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №560/2673/20

за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Хмельницької обласної прокуратури, Кадрової комісії №1 про визнання протиправними та скасування наказу, рішення, поновлення на роботі, стягнення коштів, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Хмельницької обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Курка О. П., суддів: Сушка О. О., Гонтарука В. М. )

УСТАНОВИЛ:

І. Суть спору

1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Хмельницької обласної прокуратури, Кадрової комісії №1, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Першої кадрової комісії № 215 від
10.04.2020 "Про неуспішне проходження прокурором - ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора";

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Хмельницької області від 28.04.2020 №322к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Хмельницьку область прокуратури області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30 квітня 2020 року;

1.3. поновити ОСОБА_1 на публічній службі в органах прокуратури на посаді заступника начальника відділу Хмельницької обласної прокуратури, тобто на рівнозначній (рівноцінній) на теперішній час посаді в Хмельницькій обласній прокуратурі, яку ОСОБА_1 обіймав до звільнення (заступник начальника другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Хмельницьку область прокуратури області), на умовах безстрокового трудового договору;

1.4. стягнути з Хмельницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30.04.2020 до моменту фактичного поновлення на публічній службі;

1.5. допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1, на публічній службі в органах прокуратури, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

2. ОСОБА_1 з 08.06.2011 року по 30.04.2020 року працював в органах прокуратури України.

2.1. За наслідками складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (перший етап атестації) ОСОБА_1 відповідно до додатку № 1 до протоколу № 8 першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10.04.2020, набрав 69 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (70 балів) і його не допущено до проходження наступного етапу атестації.

2.2. Рішенням кадрової комісії №1 від 10.04.2020 року №215 визнано ОСОБА_1 таким, що неуспішно пройшов атестацію.

2.3. Наказом прокуратури області №322к від 28 квітня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Хмельницьку область прокуратури області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30 квітня 2020 року. Підстава: рішення кадрової комісії №1.

2.4. З вказаним наказом про звільнення позивач був ознайомлений 30.04.2020 року.

2.5. Вважаючи протиправним рішення Першої кадрової комісії № 215 від 10.04.2020 та наказ прокуратури Хмельницької області від 28.04.2020 №322к, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

5. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року у справі №560/2673/20 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3/116 (20) за поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX.

6. Зупиняючи провадження в справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що цю справу неможливо розглянути до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ~law20~.

IV. Касаційне оскарження

7. Не погоджуючись із ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права, Хмельницька обласна прокуратура та Офіс Генерального прокурора подали касаційні скарги, в яких просять скасувати зазначену ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

8. У касаційних скаргах скаржники вказують на відсутність підстав зупиняти провадження, з огляду на те, що зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадку, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акту, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи (мають зворотну силу).

8.1. В інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акту не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України.

8.2. Отже, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.

8.3. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 січня 2019 року у справі № 820/2462/17, від 19 листопада 2018 року у справах № 755/4893/18 та № 755/18431/15-а, від 15 травня 2019 року у справі № 640/20317/16а, від 23 грудня 2019 року у справі №№ 814/1274/17, від 17 березня 2020 року у справі № 826/7286/18.

8.4. Таким чином, на думку скаржників оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 236, 242 КАС України, застосування яких призвели до неправильного вирішення питання у справі, що у силу частини 1 статті 353 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

9. Ухвалами Верховного Суду від 20 травня 2021 року та від 31 травня 2021 року відкрито провадження за вищевказаними касаційними скаргами. Підставою відкриття касаційних проваджень є оскарження судового рішення зазначеного у частині 3 статті 328 КАС України та посилання скаржників у касаційних скаргах на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

10. Відзиву на касаційні скарги до суду не надходило.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

11. За правилом пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

12. За приписами частин 1 та 2 статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

13. Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

VI. Позиція Верховного Суду

14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить з такого.

15. Щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.

16. За чинного правового регулювання закони, інші правові акти або їхні окремі положення втрачають чинність у визначений Конституційним Судом України день, але не раніше дня ухвалення ним рішення. Виключенням із цього правила може бути надання нормі права ретроактивної дії у випадках пом'якшення або скасування юридичної відповідальності фізичної особи.

17. Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.

18. Зупиняючи провадження в справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що конституційність ~law21~ має безпосередній вплив на вирішення цієї адміністративної справи, а її розгляд до вирішення відповідної справи Конституційним Судом України є неможливим.

19. Зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акта, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи (мають зворотню дію). В інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акта не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України.

20. Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав визначених пунктом 3 частини 1 статті 236 КАС України, суд повинен належним чином проаналізувати ймовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їхній взаємозв'язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, і відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.

21. У спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, пов'язаних із реалізацією ~law22~, зупинення провадження в адміністративних справах до розгляду Конституційним Судом України питання щодо конституційності положень ~law23~ може бути визнано доцільним за умов дійсної пов'язаності потенційного результату розгляду цього питання із фактичними обставинами адміністративної справи та належного обґрунтування судом необхідності такого зупинення.

22. Водночас, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував наявності зв'язку між очікуваним рішенням Конституційного Суду України за наслідками розгляду вказаного конституційного подання і предметом цього спору. В достатній мірі не конкретизував, в чому саме полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи без попереднього вирішення органом конституційної юрисдикції зазначеного подання, та не відобразив відповідні висновки у своїй ухвалі.

23. Фактично підставою для зупинення стало те, що у позиції відповідачів є посилання на ~law24~ й конституційність його положень розглядається Конституційним Судом України. У чому полягає потреба зупинення провадження та її взаємозв'язок зі спірними правовідносинами, судом не обґрунтовано.

24. Щодо розгляду справи судами упродовж розумного строку, то необхідно зазначити про те, що конституційне провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ~law25~ розглядається з 24 грудня 2020 року і станом на момент касаційного розгляду ця справа залишається нерозглянутою.

25. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

26. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав-учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами упродовж розумного строку.

27. Практика Європейського суду з прав людини з цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких: складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо.

28. Не вдаючись до детального аналізу практики Європейського суду з прав людини з питання, що розглядається, Верховний Суд ураховує висновки цього суду про те, що трудові спори за своєю природою вимагають оперативного вирішення, ураховуючи значимість цього питання для зацікавленої особи, яка через звільнення втрачає засоби для існування.

29. Отже, тривале зволікання судами з розглядом трудових спорів, різновидом яких є спори щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, ставить під загрозу дотримання з боку України пункту 1 статті 6 Конвенції.

30. Аналогічний висновок викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 826/25204/15.

31. Окремо слід зазначити, що зупинення провадження у справі щодо проходження публічної служби покладає на обох сторін надмірний тягар правової невизначеності.

32. Так, орган, з якого звільнено особу, не може прийняти на цю посаду іншу особу з огляду на можливість поновлення на цій посаді попереднього працівника, а особа, яку звільнено, не розуміє перспективи свого подальшого проходження публічної служби та потреби у працевлаштуванні.

33. У зв'язку з цим, для даної категорії справ законодавством встановлено стислі процесуальні строки з метою своєчасного та оперативного розгляду: місячний строк для звернення до суду замість загального шестимісячного; віднесено такі справи до справ незначної складності зі зменшеними строками розгляду.

34. Таким чином, невиправдане зупинення провадження у справах даної категорії є неприпустимим та не відповідає завданням адміністративного судочинства.

35. Крім того, трудові спори пов'язані з можливістю поновлення особи на роботі.

У такому випадку на користь особи підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, який за рахунок надміру тривалого розгляду справи може сягнути величезних розмірів за відсутності у цьому вини органу.

36. Отже, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

37. Аналогічний висновок викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 200/5251/20-а, від 19 травня 2021 року у справі №200/5360/20-а, від 09 червня 2021 року у справі № 200/5411/20-а, від 10 червня 2021 року у справі № 200/5356/20-а і Суд не знаходить підстав для відступу від нього.

38. Відповідно до частин 1 та 4 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

39. За таких обставин касаційні скарги Хмельницької обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора підлягають задоволенню, а оскаржувана ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

VIІ. Судові витрати

40. З огляду на результат касаційного розгляду, Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Хмельницької обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора - задовольнити.

2. Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року у справі №560/2673/20 скасувати, а справу направити до Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіО. В. Калашнікова М. В. Білак О. А. Губська