Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 820/2890/17

адміністративне провадження № К/9901/22695/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2017р. (суддя - Шляхова О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017р. (судді - Курило Л.В., Бартош Н.С., Присяжнюк О.В.) у справі за його позовом до Харківського міського центру зайнятості, третя особа - Міністерство соціальної політики України про визнання незаконною бездіяльності,

в с т а н о в и в :

У липні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням зміни позовних вимог), в якому просив визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо сприяння його зайнятості під час прийому 10.03.2017р.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 27.09.2016р. він набув статусу безробітного та перебував на обліку в Харківському міському центрі зайнятості. Вважає, що під час здійснення прийому 10.03.2017р. відповідач ухилився від виконання обов'язків, покладених на нього Законом України «Про зайнятість населення», не застосував до нього заходи щодо сприяння його зайнятості, які спрямовуються на забезпечення відповідності його рівня професійної кваліфікації потребам Харківського ринку праці та підвищення його конкурентоспроможності, відмовився організувати його підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з урахуванням поточної і перспективної потреби ринку праці, не провів його професійну орієнтацію відповідно до його медичних показань, не сформував державне замовлення на підготовку фахівців з урахуванням потреб ринку, до пошуку роботи поставився формально, приховав інформацію про вакантну посаду юрисконсульта у Харківському міському центрі зайнятості, яка у травні 2017 року була закрита. Вважає, доказом незаконної бездіяльності відповідача у сприянні його зайнятості слугує факт його довготривалого безробіття.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2017р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017р., в задоволенні позову відмовлено.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що під час прийому 10.03.2017р. відповідач здійснював пошук непідходящої для нього роботи за вакансіями спеціаліст державної служби, соціолог, викладач соціальної педагогіки, діловод, фахівець відділу субсидій, які не є підходящою для нього роботою, оскільки робота спеціаліста державної служби пов'язана із психоемоційними перенавантаженнями, які йому не рекомендовані за станом здоров'я, за професією викладача соціальної педагогіки не має відповідної освіти, а по іншим вакансіям відповідач не врахував його тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікацію, досвід, тривалість безробіття та потребу ринку праці.

Вважає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України, не в повному обсязі з'ясовано всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, неправильно та неповно досліджено докази у справі, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також не вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення спору.

Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про зайнятість населення», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, основними завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів, зокрема, є сприяння громадянам у підборі підходящої роботи; сприяння громадянам в організації підприємницької діяльності, зокрема шляхом надання індивідуальних та групових консультацій; організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації безробітних з урахуванням поточної та перспективної потреб ринку праці; проведення професійної орієнтації населення.

Згідно частини 1 статті 44 цього Закону зареєстровані безробітні мають право, зокрема, на безоплатне одержання від територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, в тому числі на громадські та інші роботи тимчасового характеру; консультаційних, інформаційних та профорієнтаційних послуг з метою обрання або зміни виду діяльності (професії); інформації про свої права та обов'язки як безробітного; відомостей про себе, які містяться в Єдиній інформаційно-аналітичній системі; матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

Частиною другою статті 44 цього Закону передбачено, що зареєстровані безробітні зобов'язані, зокрема, самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення.

Відповідно до статті 46 Закону України «Про зайнятість населення» підходящою для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний.

Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, досвід, тривалість безробіття, а також потреба ринку праці.

У разі коли неможливо надати безробітному роботу за професією протягом шести місяців з дня перебування на обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, йому пропонується підходяща робота з урахуванням здібностей, стану здоров'я і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.

Відповідно до абзацу 3 пункту 22 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013р. №198, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, підходящою не може бути робота у разі, коли умови праці не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та охорону праці, стану здоров'я особи, що підтверджено медичною довідкою.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має повну вишу освіту за спеціальністю «соціологія», здобув кваліфікацію соціолога, а також має базову вищу освіту за напрямом підготовки «право», здобув кваліфікацію бакалавр права.

Згідно довідки Комунального закладу з оборони здоров'я «Харківська міська поліклініка № 20» від 30.01.2015р. №265 за висновком лікарсько-кваліфікаційної комісії позивачу рекомендована праця, не пов'язана з підняттям вантажу більше 5 кг, довготривалим перебуванням на ногах, переохолодженням та постійними психоемоційними перевантаженнями.

Судами встановлено, що позивач неодноразово перебував на обліку в службі зайнятості, як безробітний, з 2002 - 2003 рр., 2004р., 2006 - 2014 рр.

27.09.2016р. позивач звернувся до Харківського міського центру зайнятості із заявою про сприяння у працевлаштуванні, де був зареєстрований, як такий що шукає роботу, з відкриттям персональної картки № 203916092700052.

Наказом Харківського міського центру зайнятості від 27.09.2016р. № НТ160927 позивачу надано статус безробітного з 27.09.2016р. та відповідно до п.п. 2, 4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.п. 2.7., 2.9 Порядку надання допомоги по безробіттю, в тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності призначена виплата допомоги по безробіттю з 04.10.2016р. по 28.09.2017р. у розмірі, встановленому законодавством.

Судами встановлено, що позивач регулярно відвідував центр зайнятості з метою отримання підходящої роботи, а відповідачем постійно здійснювались консультаційні послуги з питань працевлаштування та реєстрації в службі зайнятості.

Під час чергового прийому позивача у центрі зайнятості 10.03.2017р. провідним фахівцем з працевлаштування здійснювався пошук роботи за наступними вакантними посадами: спеціаліста державної служби, соціолога, викладача соціальної педагогіки, діловода, фахівця відділу субсидій, проте вакансії за такими посадами були відсутні, позивачу рекомендовано скористатися Інтернет - ресурсами, що містять інформацію про вакансії.

Позивач відмовився ставити підпис у Додатку № 1 до персональної картки за проведений прийом та надані рекомендації.

Вважаючи, що відповідачем під час прийому 10.03.2017р. не здійснено ряд визначених законом дій щодо сприяння у його працевлаштуванні, які полягають у встановленні професій, які для нього є підходящими та здійснення пошуку роботи без урахування стану його здоров'я, освіти, стажу і досвіду, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не допущено порушень положень Закону України «Про зайнятість населення» під час проведення прийому позивача 10.03.2017р., оскільки відповідачем вчинялися відповідні дії щодо встановлення професій та посад, які б були підходящими для позивача, при підборі враховано висновок медичного закладу щодо стану здоров'я позивача, надані медичні рекомендації і обмеження, враховано освіту, кваліфікацію та досвід роботи.

Суди дійшли висновку про те, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, та відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення його права з боку відповідача, а тому підстав для задоволення позову немає.

Щодо посилань позивача про те, що відповідач приховав від нього інформацію про наявну в Харківському міському центрі зайнятості вакантну посаду юрисконсульта, яка у травні 2017 року була закрита, судами встановлено, що у центрі зайнятості працює інформаційно-довідковий сектор самостійного пошуку роботи на першому поверсі, у якому перед відвідуванням фахівця особа, яка шукає роботу, може ознайомитись з усіма наявними вакантними посадами та надати пропозицію по їх спільному опрацюванню.

При цьому суди виходили з того, що за даними Харківського міського центру зайнятості вакантна посада провідного юрисконсульта була внесена до бази даних центру зайнятості 17.05.2017р., в той час коли позовні вимоги стосуються перебування позивача на прийомі 10.03.2017р., тобто відвідування позивачем центру зайнятості відбулось майже за два місяці до внесення вакантної посади до бази даних відповідача.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду судами встановлено, що під час прийому позивача відповідачем дотримано вимоги Закону України «Про зайнятість населення» щодо встановлення професій, робота за якими є підходящою для позивача за станом здоров'я, освітою, тощо, бездіяльність щодо сприяння у працевлаштуванні позивача з боку відповідача встановлено не було, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про відмову в задоволенні позову.

Крім того, в ході розгляду справи судами встановлено, що за час перебування на обліку у відповідача позивачу надавався комплекс послуг, спрямованих на його працевлаштування, в тому числі щодо навчання та професійної орієнтації, а невжиття таких заходів саме 10.03.2017р. не може свідчити про бездіяльність з боку відповідача.

Посилання позивача на те, що відповідачем приховано наявну у Харківському міському центрі зайнятості вакантну посаду провідного юрисконсульта, яка у травні 2017 року була закрита, також є необгрунтованими та безпідставними, оскільки позивач мав освітньо-кваліфікаційний рівень юрист бакалавр, при цьому відповідно до вимог роботодавця освітній рівень особи мав бути не нижче вищої освіти освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр, спеціаліст, при автоматичному пошуку за критеріями підходящої для позивача роботи ця посада не визначилась, а тому провідним фахівцем центру зайнятості ця посада для позивача не могла бути опрацьована у зв'язку із відсутністю її у інформаційно-довідковому секторі.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2017р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук