Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.01.2021 року у справі №420/8609/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року

м. Київ

справа № 420/8609/20

адміністративне провадження № К/9901/1269/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №420/8609/20

за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" - про визнання протиправною і скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, прийняте в складі: головуючого судді Бутенко А. В., і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Турецької І. О., суддів Стас Л. В., Шеметенко Л. П.,

УСТАНОВИЛ:

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (далі - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Р. В., відповідач), за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі - ТОВ "Вердикт Капітал", третя особа), з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р. В. від 17 серпня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №62825672 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича від 16 липня 2020 року за реєстром №11009.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, виконавчим округом якого є місто Київ, відкрив виконавче провадження №62825672, де з нього стягується заборгованість за кредитним договором.

3. Позивач доводить, що зареєстрований, проживає та працює в місті Южному Одеської області, а тому відповідач не мав правових підстав для відкриття виконавчого провадження у місті Києві.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4.03 вересня 2006 року між ВАТ "Родовід Банк" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2006-000004ФО076С.

5.16 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С. видано виконавчий напис №11009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт Капітал", яке є правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ "Родовід Банк" на підставі договору відступлення права вимоги за кредитним договором №2006-000004ФО076С від 13 вересня 2006 року, заборгованості в розмірі 18 055,83 грн.

6.14 серпня 2020 року ТОВ "Вердикт Капітал" звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р. В. із заявою про примусове виконання виконавчого напису №11009 від 16 липня 2020 року.

7. Відповідно до вказаної заяви місцем реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1; місцем проживання - АДРЕСА_2.

8. Аналогічні відомості були зазначені у виконавчому написі від 16 липня 2020 року №11009.

9. Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р. В. від 17 серпня 2020 року відкрито виконавче провадження №62825672 з примусового виконання виконавчого напису №11009, виданого 16 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованості в розмірі 18
055,83 грн.

10. Не погоджуючись з указаною постановою, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

11. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р. В. від 17 серпня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №62825672 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. від 16 липня 2020 року за реєстром №11009.

12. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що місце реєстрації позивача не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Р. В. здійснює діяльність.

Копії матеріалів виконавчого провадження не містять відомостей щодо проживання/перебування позивача у місті Києві або наявності у нього там майна.

13. Суди попередніх інстанцій уважали, що відповідач порушив правила територіальної діяльності приватних виконавців, так як, володіючи інформацією про місце реєстрації позивача (боржника), що не належить до його виконавчого округу, прийняв виконавчий документ з іншого виконавчого округу.

V. Провадження в суді касаційної інстанції

14.11 січня 2021 року до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р. В. на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року в справі №420/8609/20.

15. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Уханенку С. А.

16. У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

17. Як на підставу для касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 3, 4 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

18. Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 24 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - ~law15~) та вирішення питання про відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за місцем проживання/перебування боржника, вказаному у виконавчому документі та/або заяві стягувача, про відкриття виконавчого провадження.

19. Скаржник уважає, що суди попередніх інстанцій помилково ототожнили поняття "місце реєстрації" і "місце проживання" боржника як критерію чи умови, за якими потрібно визначати місце виконання рішення. Трактування судами першої та апеляційної інстанцій ~law16~ звужує зміст цієї статті, норми якої пов'язують місце провадження виконавчих дій саме з місцем проживання/перебування боржника, яке не обов'язковою має збігатися із зареєстрованим.

20. За доводами скаржника зареєстроване місце проживання позивача не є підтвердженням того, що на дату відкриття виконавчого провадження останній проживав за цією адресою (у місті Южне), оскільки, маючи право на вільне пресування та вільний вибір місця проживання, він не обмежений у можливості проживати чи перебувати за відмінною від зареєстрованою адресою.

21. Скаржник також доводить, що приватний виконавець при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження здійснює лише перевірку відповідності виконавчого документа вимогам ~law17~ щодо його оформлення, проте не перевіряє достовірність відомостей, зазначених у цьому документі.

22. Скаржник наполягає на тому, що виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О. С. від 16 липня 2020 року за реєстром №11009 відповідав усім вимогам до виконавчого документа, які передбачені ~law18~, а сам виконавчий документ пред'являвся до виконання за адресою місця проживання боржника, зазначеною у виконавчому документі, а тому у приватного виконавця були відсутні підстави для його повернення стягувачу без прийняття до виконання.

23. Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

24. Від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу відповідача, в яких він наполягає на безпідставності останньої, просить у її задоволенні відмовити і залишити оскаржувані судові рішення без змін.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

25. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Відповідно до ~law19~ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у ~law20~ органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, ~law21~, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ~law22~, а також рішеннями, які відповідно до ~law23~ підлягають примусовому виконанню.

27. Згідно з ~law24~ відповідно до ~law25~ підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

28. Відповідно до ~law26~ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених ~law27~ випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

29. Частиною 1 статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - ~law30~) встановлено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

30. Згідно з ~law31~ діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 5) обов'язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

31. Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

32. Відповідно до ~law32~ фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".

33. Згідно з ~law34~ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ~law35~, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

34. Відповідно до ~law36~ виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

35. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

36. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (~law37~).

37. Відповідно до ~law38~ виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

38. Згідно з ~law39~ у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

39. Відповідно до ~law40~ виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

40. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

41. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

42. Відповідно до частин 1 , 6 статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

43. За текстом статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - ~law43~): вільний вибір місця проживання чи перебування - це право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

44. Згідно з ~law44~ реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

45. У разі, якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (~law45~).

46. Відповідно до ~law46~ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

VI. Позиція Верховного Суду

47. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд виходить з такого.

48. Особливістю цієї справи є те, що, визначаючи місце проживання боржника для цілей визначення місця виконання рішення, відповідач керувався відомостями, що були зазначені у виконавчому документі, де поряд з "Адресою реєстрації" у місті Южне була зазначена "Адреса проживання" у місті Києві.

49. Водночас, як установили суди попередніх інстанцій, в матеріалах виконавчого провадження №62825672 відсутні докази, які б підтверджували вказану приватним нотаріусом у виконавчому документі адресу проживання боржника.

50. Натомість суди попередніх інстанції з'ясували, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3. Ця ж адреса була зазначена як постійне місце проживання в кредитному договорі №2006-000004ФО076С, невиконання якого призвело до утворення боргу, для стягнення якого був виданий виконавчий напис від 16 липня 2020 року №11009.

51. Спірним питанням у цій справі є застосування норм ~law47~ в частині правомірності відкриття виконавчого провадження за місцем проживання боржника, вказаному у виконавчому документі та/або заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження, а також питання наявності у приватного виконавця обов'язку перевіряти перед відкриттям виконавчого провадження відомості у виконавчому документі стосовно місця проживання боржника.

52. Суд зазначає, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду під час розгляду справи №380/9335/20 уже надав оцінку правильності тлумачення положень ~law48~ в контексті визначення місця проживання боржника.

53. Так, у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі №380/9335/20 в аналогічних за змістом правовідносинах було сформовано правовий висновок, відповідно до якого ~law49~ пов'язує місце виконання рішення приватним виконавцем з фактичним місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходженням боржника - юридичної особи, а не з адресою, зазначеною у виконавчому документі, як це, наприклад, закріплено у ~law50~.

54. Аналізуючи положення ~law51~, положення ~law52~, а також положення Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", Верховний Суд дійшов висновку, що виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному державному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам частини 2 статті 2 КАС України, яких приватний виконавець має дотримуватись.

55. Відсутність прямого обов'язку приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не спростовує необхідності дотримання ним принципів верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, які визначені ~law54~ та кореспондуються з положеннями частини 2 статті 2 КАС України, на відповідність яким суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. В іншому випадку, нез'ясування адреси проживання боржника може мати наслідком порушення прав боржника, що виражатиметься у штучному створенні перешкод для вчинення боржником дій, зазначених у ~law55~ (ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій тощо). Верховний Суд наголосив, що відсутність прямої вказівки в ~law56~ на обов'язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб'єкта владних повноважень.

56. Виходячи із системного аналізу ~law57~ в сукупності з іншими положеннями ~law58~, Верховний Суд констатував, що надання триденного терміну для вирішення питання щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання спрямоване саме на необхідність перевірки органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, зокрема і відповідності зареєстрованого місця проживання боржника - фізичної особи адресі боржника, вказаної у виконавчому документі, і належності такого зареєстрованого місця проживання виконавчому округу, на який поширюються повноваження приватного виконавця.

57. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд указав, що саме лише зазначення місця проживання, яке не має жодного взаємозв'язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою.

58. Зважаючи на наведене та повертаючись до обставин цієї справи, Суд уважає, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим його місцем проживання.

59. Суд ураховує доводи касаційної скарги про те, що наявність зареєстрованого місця проживання боржника не є підтвердженням того, що особа на день відкриття виконавчого провадження проживає саме за зареєстрованою адресою, однак у випадку, якщо особа не повідомила іншого, саме цю адресу, з урахуванням приписів ~law59~, необхідно враховувати під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження відповідно до вимог ~law60~. Таке трактування ~law61~ відповідатиме також принципу юридичної визначеності, який є елементом верховенства права.

60. Стосовно посилань скаржника на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року в справі №460/3537/20 Суд зазначає, що цим судовим рішенням суд касаційної інстанції направив справу на новий розгляд з мотивів неповноти дослідження обставин справи, які мали значення для правильного її вирішення, а тому це судове рішення не може бути прикладом застосування норми матеріального права у подібних правовідносинах.

61. Таким чином, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідач, як приватний виконавець, виконавчим округом якого є місто Київ, не міг прийняти до примусового виконання виконавчий напис №11009, складений 16 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С.

62. З огляду також на критерії, визначені у частині 2 статті 2 КАС України, на відповідність яким адміністративний суд повинен перевіряти рішення суб'єкта владних повноважень у справах про їхнє оскарження, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскарженої постанови про відкриття виконавчого провадження.

63. Отже, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

64. Положеннями частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

65. Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

66. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

67. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанції в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.

VII. Судові витрати

68. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

69. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

70. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича залишити без задоволення.

71. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року в справі №420/8609/20 залишити без змін.

72. Судові витрати не розподіляються.

73. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко