Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.03.2019 року у справі №826/883/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 826/883/17

адміністративне провадження № К/9901/8512/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТІТАЛ" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про зобов'язання вчинити дії щодо внесення до облікових даних платника податків відомостей про застосування процедури податкового компромісу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2018 року (суддя Кузьменко В. А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року (судді: Земляна Г. В. (головуючий), Ісаєнко Ю. А., Лічевецький І. О.) у справі № 826/883/17.

УСТАНОВИЛ:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТІТАЛ" (далі - позивач, платник податків, ТОВ "Компанія "ТІТАЛ") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві) про зобов'язання контролюючого органу вчинити дії щодо внесення до облікових даних платника податків відомостей про застосування з 16 квітня 2015 року процедури податкового компромісу до грошових зобов'язань з податку на прибуток, визначених податковим повідомленням-рішенням від 28 жовтня 2011 року № 0001462306.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має здійснити дії щодо внесення до облікових даних платника податків відомостей про застосування процедури податкового компромісу до грошових зобов'язань з податку на прибуток, визначених податковим повідомленням-рішенням від 28 жовтня 2011 року № 0001462306, у зв'язку із тим, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про непогодження застосування податкового компромісу до зобов'язань з податку на прибуток, визначених вказаним податковим повідомленням-рішенням.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року, адміністративний позов задоволено повністю. Зобов'язано ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23, ідентифікаційний код 39468461) вчинити дії щодо внесення до облікових показників інтегрованої картки платника ТОВ "Компанія "ТІТАЛ" відомостей про застосування з 16 квітня 2015 року процедури податкового компромісу до грошових зобов'язань з податку на прибуток, визначених податковим повідомленням-рішенням від 28 жовтня 2011 року № 0001462306.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про неправомірність дій контролюючого органу з огляду на виконання позивачем всіх умов встановлених положеннями Податкового кодексу України для застосування процедури податкового компромісу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ГУ ДФС у місті Києві подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Компанія "ТІТАЛ" у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в жовтні 2011 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.10.2011 № 0001462306, яким ТОВ "Компанія "ТІТАЛ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 969
465,00 грн (основний платіж - 775 572,00 грн, штрафні санкції - 193 893,00 грн).

Одночасно відповідачем було винесене ще одне податкове повідомлення-рішення від
28.10.2011 ( № 0001472330) про зменшення від'ємного значення ПДВ на суму 620
458,00 грн.

Під час судового оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень 16 квітня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо застосування процедури податкового компромісу від 14 квітня 2015 року № 74, в якій просив розпочати процедуру застосування податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 28 жовтня 2011 року № 0001462306 та № 0001472330. Відповідно до платіжних доручень від 2 квітня 2015 року № 347 та від 15 квітня 2015 року № 386 позивачем сплачено 77 557,20
грн. Однак, рішенням відповідача "Про непогодження застосування податкового компромісу" від 27 квітня 2015 року № 7723/10/26-50-22-03, повідомлено ТОВ
"Компанія "ТІТАЛ" про неможливість застосування процедури податкового компромісу.

У зв'язку з необґрунтованою відмовою у застосуванні податкового компромісу, протягом другого півріччя 2016 року за позивачем обліковувався неіснуючий податковий борг. Не погоджуючись з рішенням відповідача про непогодження податкового компромісу, позивач окремо оскаржив його в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2015 року у справі № 826/10325/15 позов ТОВ "Компанія ТІТАЛ" було задоволено повністю: визнано узгодженими в порядку податкового компромісу грошові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 775 572,00 грн (податкове повідомлення-рішення від
28.10.2011 № 0001462306) та податку на додану вартість у сумі 620 458,00 грн (податкове повідомлення-рішення № 00014722330). Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2015 року в частині задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві про непогодження застосування податкового компромісу від 27 квітня 2015 року №7723/10/26-50-22-03 щодо відмови у застосуванні процедури податкового компромісу на неузгоджені суми податкових зобов'язань, визначені у податковому повідомленні-рішенні від 28 жовтня 2011 року № 0001472330; визнання узгодженими в порядку податкового компромісу грошові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 775 572,00 грн, визначені податковим повідомленням-рішенням від 28 жовтня 2011 року № 0001462306; визнання узгодженими в порядку податкового компромісу грошові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 620 458,00 грн, визначені податковим повідомленням-рішенням від 28 жовтня 2011 року № 0001472330 скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено; в іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2015 року залишено без змін.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що позивачем було виконано всі умови встановленні чинним податковим законодавством щодо застосування процедури податкового компромісу (з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року у справі № 826/10325/15), а також зазначили, що контролюючим органом не заперечувався факт подання позивачем
16.04.2015 заяви щодо застосування процедури податкового компромісу та сплати коштів.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також на наявність постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року у справі № 826/10325/15 щодо неузгодженості відповідних податкових повідомлень-рішень в порядку податкового компромісу, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункти 1,2,7 підрозділу 9-2 "Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу" Розділу XX "Перехідні положення".

Податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених Податковий кодекс України. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми.

При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм Податковий кодекс України. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

11. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ").

12. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих сторонами на підставі статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

13. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для зобов'язання ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві вчинити дії щодо внесення до облікових показників інтегрованої картки платника ТОВ "Компанія "ТІТАЛ" відомостей про застосування з 16 квітня 2015 року процедури податкового компромісу до грошових зобов'язань з податку на прибуток, визначених податковим повідомленням-рішенням від 28 жовтня 2011 року № 0001462306.

У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивачем було дотримано та виконано всі встановлені положеннями Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) вимоги/умови для застосування процедури податкового компромісу, що не спростовано відповідачем жодними належними, допустимими та достатніми доказами та доводами.

Щодо посилань контролюючого органу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року у справі № 826/10325/15 щодо встановлення вказаним рішенням суду апеляційної інстанції неузгодженості відповідних податкових повідомлень-рішень в порядку податкового компромісу, колегія суддів зазначає, що такі доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними, оскільки судом апеляційної інстанції у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року у справі № 826/10325/15 встановлено, що відповідні податкові повідомлення-рішення (від
28.10.2011 № 0001462306, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 775 572,00 грн, від 28.10.2011 № 0001472330, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 620 458,00 грн) вже є узгодженими в порядку податкового компромісу в силу дії положень пункту 7 підрозділу 9-2 "Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу" Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а тому не потребують узгодження в судовому порядку, що також підтверджено ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року у справі № 826/10325/15 щодо роз'яснення судового рішення.

14. Колегія суддів зазначає, що касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі, контролюючим органом інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені у зазначеній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права скаржником не наведено. Контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами першої та апеляційної інстанції, обставин справи.

15. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

16. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року слід залишити без задоволення.

17. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

18. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ").

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року у справі № 826/883/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ. Я. Олендер І. А. Гончарова Р. Ф. Ханова