Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2018 року

Київ

справа №820/7335/14

адміністративне провадження №К/9901/3991/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., секретар судового засідання - Титенко М.П., за участю: представник позивача - Поддимай А.Б, представник відповідача - Норець В.М., від Генеральної прокуратури України - Кузнецова Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходівна постановуХарківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року (суддя: Шляхова О.М.)та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року (колегія у складі суддів: Перцова Т.С., Дюкарєва С.В., Жигилій С.П.)у справі № 820/7335/14за позовомКомунального підприємства «Харківводоканал»доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходівпроскасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Харківводоканал» (далі - КП «Харківводоканал») звернулось до суду із адміністративним позовом, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 4 березня 2014 року №0000014801, № 0000024801, № 0000034801, № 0000054801 повністю, а податкове повідомлення-рішення №0000044801 у частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 484797,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача спростовуються належними первинними документами та реальністю виконаних господарських операцій, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року, залишеною без змін Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000024801 від 4 березня 2014 року, № 0000034801 від 4 березня 2014 року, № 0000054801 від 4 березня 2014 року повністю та податкове повідомлення-рішення № 0000044801 від 4 березня 2014 року - у частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 484797,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наданими позивачем первинними документами повністю підтверджено реальність господарських операцій між КП «Харківводоканал» та контрагентами ПАТ "Рембудсервіс", ТОВ "Генбудінвест", ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш", ТОВ "Камтес", ФОП ОСОБА_5, ТОВ "Торгова марка Плюс", ТОВ "ІЛЛІС".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000014801 суди першої та апеляційної інстанцій виходили з правомірності збільшення позивачеві грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7433528,65 грн., оскільки КП «Харківводоканал» не доведено своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб при виплаті заробітної плати працівникам підприємства.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в задоволеній частині позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи.

Скаржник вказує на безтоварний характер господарських операцій позивача зі спірними контрагентами та, як наслідок, про неможливість встановлення зв'язку понесених позивачем витрат та включених до податкового кредиту сум ПДВ за результатами відносин із вказаними контрагентами, з фінансово-господарською діяльністю КП «Харківводоканал».

Крім того, працівниками КП «Харківводоканал» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надано розрахункові документи за проживання у готелі ТОВ «Ілліс» , у зв'язку з чим їм було виплачено під звіт кошти в сумі 498,00 грн. Однак згідно акта перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 1018/22.2.09/19482310 від 13 червня 2013 року документально не підтверджено реальність здійснення ТОВ «Ілліс» господарських операцій, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, у зв'язку з чим виплачені кошти в сумі 498,00 грн. є такими, що витрачені надміру.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції задоволено клопотання відповідача про заміну процесуального правонаступника та просив здійснити процесуальне правонаступництво шляхом заміни Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на її правонаступника - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 16 грудня 2013 року по 6 лютого 2014 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів проведено документальну планову перевірку КП "Харківводоканал" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2012 року по 30 червня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2012 року по 30 червня 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 18 лютого 2014 року № 46/28-09-48-01-03, яким зафіксовано порушення позивачем:

підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8., підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 145.1.6 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності на загальну суму 1178292 грн.;

пункту 187.10 статті 187, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на суму 48225 грн. та до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1284366 грн.;

абзацу 2 пункту 57.1 статті 57, підпункту 168.1.2, підпункту 168.1.4, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, пункту 176.2 "а" статті 176 Податкового кодексу України, що призвело до несплати податку на доходи фізичних осіб на суму 29734114,58 грн.;

пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, що призвело до нарахування пені по податку на доходи фізичних осіб на суму 676516,43 грн.;

підпункту 164.2.11 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.9.1. пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України, що призвело до донарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 87,88 грн.;

пункту 176.2 (б) статті 176 Податкового кодексу України, пункту 3.1.13 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24 грудня 2010 року № 1020, що призвело до надання звітного розрахунку за формою 1-ДФ з помилками в реєстраційному номері облікової картки платника податків 1 фізичної особи.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що господарські операції між КП «ХВК» та ПАТ «Рембудсервіс», ТОВ «Генбудінвест», ТОВ «Торговий будинок «Спецмаш», ТОВ «Камтес», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Торгова марка Плюс», ТОВ «ІЛЛІС» за укладеним договорами № 138/6-КС/12 від 15 червня 2012 року, № 46/5-КС/12 від 18 травня 2012 року, № 40/12-ПЦ/12 від 12 грудня 2012 року, № 35/5-КС/12 від 04 травня 2012 року, № 40/5-КС/12 від 03 травня 2012 року, № 41/5-КС/12 від 03 травня 2012 року, № 99/5-ПЦ/10 від 25 травня 2010 року, № 55/2-ПЦ/10 від 25 лютого 2010 року є нереальними, через що відповідачем зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій та відсутність об'єктів оподаткування за вказаними договорами, а також виявлено порушення строків сплати податку на доходи фізичних осіб, у зв'язку з чим відносно позивача прийнято спірні рішення. Також, у зв'язку з твердженням про відсутність реального характеру господарських операцій між КП «Харківводоканал» та ТОВ «Ілліс» відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем безпідставно не оподатковано податком з доходів фізичних осіб кошти, видані під звіт працівникам позивача у зв'язку з проживанням у готелі ТОВ «Ілліс», як таких, що втрачені надміру, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.03.2014 року № 0000024801.

На підставі акту перевірки № 46/28-09-48-01-03 від 18 лютого 2014 року відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 4 березня 2014 року:

№ 0000044801 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1926549,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 1284366,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 642183,00 грн.;

№ 0000014801 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 7433528,65 грн., у тому числі за штрафними санкціями у сумі 7433528,65 грн.;

№ 0000024801 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 619,85 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 87,88 грн. та за штрафними санкціями у сумі 531,97 грн.;

№ 0000034801 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1178292,00 грн.;

№ 0000054801 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 72337,50 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 48225,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 24112,50 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій між КП "Харківводоканал" та ПАТ «Рембудсервіс» при виконанні договорів підряду № 138/6-КС/12 від 15 червня 2012 року та № 46/5-КС/12 від 18 травня 2012 року, та ТОВ «Генбудінвест» при виконанні договору поставки № 40/12-ПЦ/12 від 12 грудня 2012 року; та TOB «Торговий будинок «Спецмаш» при виконанні договорів підряду № 40/5-КС/12 від 03 травня 2012 року, № 35/5-КС/12 від 04 травня 2012 року; та TOB «Камтес» при виконанні договорів підряду № 78/7-КС/12 від 30 липня 2012 року та № 77/7-КС/12 від 30 липня 2012 року; та ФОП ОСОБА_5 при виконанні договору поставки № 99/5-ПЦРО від 25 травня 2010 року; та ТОВ «Торгова марка Плюс» при виконанні договору поставки № 55/2-ПЦ/10 від 25 лютого 2010 року; та TOB «Ілліс» при проведенні господарських операцій з проживання працівників позивача, які були направлені у службове відрядження, у готельному комплексі, що належить TOB «Iлліс», підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: податковими та видатковими накладними, договірними цінами, локальними кошторисами, відомостями ресурсів, розрахунками загальновиробничих, адміністративних та інших видів витрат, дефектними актами, актами виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3, копіями платіжних доручень, довіреностями на отримання товару, книгою реєстрації виданих довіреностей, подорожніми листами, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, заявками на автотранспорт, специфікацією на товар, доказами оприбуткування товару на складі (прибутковими ордерами та картками складського обліку), накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, рахунками за проживання, фіскальними чеками, звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.

При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Суди окрім дослідження первинних документів, складених на реалізацію укладених зі спірними контрагентами договорів, цілком обґрунтовано також врахували наявність доказів допуску на територію підприємства для виконання підрядних робіт, журналів інструктажів з охорони праці, техногенної безпеки, пожежної безпеки, актів огляду основних фондів, достатності трудових та технічних можливостей для виконання робіт.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та складу витрат на підставі податкових накладних, виданих контрагентами.

Поруч з цим, судами правильно взято до уваги, що в обґрунтування донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на матеріалах перевірок контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Також, касаційний суд, приймаючи до уваги встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо порушення позивачем пп.164.2.11 п.164.2, пп.170.9.1. п.170.9 ст.170, п.176.2 (б) ст.176 Податкового кодексу України через відсутність первинних документів на підтвердження готівкових розрахунків підзвітних осіб КП «Харківводоканал» з іншими підприємствами на загальну суму 498,00 грн. та відсутністю реального характеру господарських операцій між КП «Харківводоканал» та ТОВ «Ілліс», погоджується з їх висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу, оскільки витрати на проживання працівників КП «Харківводоканал» ОСОБА_6 та ОСОБА_8 підтверджено документами, які мають усі необхідні реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та складено звіти про використання коштів, як і проживання працівників у готельному комплексі, що належить ТОВ "ІЛЛІС", направлених у службове відрядження.

З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про непідтвердження податковим органом порушення позивачем вимог податкового законодавства по даному епізоду.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на реорганізацію позивача у справі касаційний суд вважає за необхідне замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів її правонаступником Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Керуючись статтями 52, 341, 344, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду