Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2018 року

Київ

справа №812/957/16

адміністративне провадження №К/9901/31122/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., секретаря судового засідання - Титенко М.П., за участю представника відповідача - Норець В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОфісу великих платників податків ДФС (далі - ОВПП ДФС)на постановуЛуганського окружного адміністративного суду від 20.09.2016 (Головуючий суддя - Т.В. Смішлива)та на ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 (колегія у складі суддів: І.В. Геращенко, Т.Г. Арабей, Г.М. Міронова)у справі №812/957/16за позовомПублічного акціонерного товариства Луганськтепловоз» ПАТ «Луганськтепловоз» (далі - ПАТ «Луганськтепловоз»)доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (далі - СДПІ) третя особаГоловне управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - ГУ ДКС)провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2016 року ПАТ «Луганськтепловоз» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило: визнати протиправною бездіяльність СДПІ щодо ненадання протягом п'яти днів до ГУ ДКС висновку про відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) за липень 2014 року на суму 34271097 грн. 00 коп. та зобов'язати СДПІ у п'ятиденний строк з дня ухвалення рішення подати ГУ ДКС висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за липень 2014 року на суму 34271097 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи позов вказав, що відповідач в порушення приписів Податкового кодексу України (тут і надалі, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) після узгодженої у судовому поряду суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню не надав у п'ятиденний строк відповідного висновку до ГУ ДКСУ, чим допустив протиправну бездіяльність.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.09.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність СДПІ щодо неподання органу державної казначейської служби висновку про суми відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» ПДВ за липень 2014 року. Зобов'язано СДПІ подати до органу державної казначейської служби висновок про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» ПДВ за податковою декларацією з ПДВ за липень 2014 року у сумі 34271097 грн. 00 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, обґрунтував свої висновки тим, що відповідач допустивши протиправну бездіяльність, не надав до ГУ ДКС висновку щодо узгодженої у судовому порядку суми бюджетного відшкодування платнику податку - ПАТ «Луганськтепловоз».

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, відмовити в задоволені позовних вимог, так як вважає, що позивачем був пропущений шестимісячний строк звернення з таким позовом до суду, передбачений Кодексом адміністративного судочинства України, відлік якого припадає на день неотримання позивачем узгодженої суми бюджетного відшкодування, а саме 04.06.2015. З урахуванням чого вказує, що заявлене бюджетне відшкодування буде надаватись тоді, коли виробничі потужності підприємства (позивача) будуть знаходитьсь під контролем держаних органів України. При цьому зазначив, що Державна казначейська служба України (далі - ДКС) листом від 28.10.2016 повідомила податковий орган, що Службою безпеки України тимчасово зупинено операції з бюджетними коштами позивача через їх причетність до функціонування непідконтрольних Україні територій Луганській області. Наступним листом від 26.05.2017, ДКС повідомило податковий орган про наявність листів Служби безпеки України від 15.12.2015, від 25.02.2016, від 01.08.2019, від 26.08.2018 з грифом «Для службового користування» де зазначено, що виробничі потужності ПАТ «Луганськтепловоз» залишаються на тимчасово непідконтрольній території у м. Луганську, відшкодування сум ПДВ якому може призвести до витрачання цих коштів на фінансування терористичної операції.

27.06.2017 Вищим адміністративним судом України, касаційне провадження за касаційною скаргою відкрито.

01.03.2018 касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідача, які надійшли до Вищого адміністративного суду України, позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Від третьої особи до Суду надійшло клопотання про неможливість прибуття у судове засідання, призначене на 29.03.2018.

Заслухавши учасників справи, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем подано до відповідача податкову декларацію з ПДВ за липень 2014 року, в якій з урахуванням уточнюючих розрахунків №9120880387 від 11.06.2015, №9166128534 від 07.08.2015 заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ в загальному розмірі 34271097 грн. 00 коп. У зв'язку із чим, з 5 по 13 травня 2015 року контролюючим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка, результати якої оформлено актом від 20.05.2015 № 10/19-0/305763797, висновками якого встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за липень 2014 року на загальну суму ПДВ в розмірі 554173 грн. 00 коп.

За наслідками адміністративного оскарження, зазначений розмір бюджетного відшкодування, був зменшений до 398877 грн. 00 коп., про що прийняті податкові повідомлення рішення від 08.06.2015 № 0000114710 форми «В4» про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2014 у розмірі 398877 грн. 00 коп., та № 0000104710 форми «В1» про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2014 року у сумі 398877 грн. 00 коп., та зобов'язання сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 99719 грн. 25 коп.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем у судовому порядку. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.10.2015 у справі № 812/515/15 адміністративний позов про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «В1» від 08.06.2015 № 0000104710, форми «В4» від 08.06.2015 № 0000114710 задоволено частково (а.с. 50-53). Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2015 у справі № 812/515/15 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» задоволено частково, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року у справі № 812/515/15 скасовано, позов ПАТ «Луганськтепловоз» задоволено, визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.06.2015 № 0000104710 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 398877 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 99719,25 грн. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.02.2016 повернуто касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Вважаючи, що відповідач протиправно не надав 3-ій особі висновку про належне йому бюджетного відшкодування, згідно податкової декларації з ПДВ за липень 2014 року позивач звернувся до суду.

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 ПК України).

За приписами пунктів 200.10.-200.12 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Оцінюючи наведені положення слід зазначити, що судами не досліджувався факт повної перевірки відповідачем заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми з ПДВ у розмірі 34397180 грн. 00 коп. З урахуванням того, що згідно наявних в матеріалах справи копій висновків такого акту (т. 1 а.с.19-43), пункт 4.1., - позивачем було завищено суму податкового кредиту за липень 2014 року в сумі 554173 грн. 00 коп., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного податкового періоду у сумі 554173 грн. 00 коп. Тоді як, у відповідності до пункту 4.2 цього ж висновку, відповідачем не встановлено порушень при відображені позивачем у декларації за серпень 2014 року від'ємного значення з ПДВ у сумі 4156433 грн. 00 коп. та бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 7749208 грн. 00 коп. Тобто, в акті перевірки відсутні висновки про підтвердження або не підтвердження заявленої суми 34397180 грн. 00 коп.

Також судами попередніх інстанцій не було приділено належної уваги обставинам подання позивачем у червні та серпні 2015 року уточнюючих розрахунків (т. 1, а.с.153-157; 162-166), згідно яких заявлене бюджетне відшкодування з ПДВ у липні 2014 року було зменшене до 34271097 грн. 00 коп., так як відсутня оцінка відомостей про проведення контролюючим органом перевірки достовірності такого нарахування (щодо зменшеної суми) у відповідності до наведених приписів положень статті 200 ПК України.

В той же час, під час розгляду справи відповідач надав суду копії листів ДКС України від 28.10.2016 та 26.05.2017, в яких остання інформує податковий орган з приводу бюджетного відшкодування позивачу ПДВ про те, що Службою безпеки України зупинено операції з бюджетними коштами на користь позивача у зв'язку з існуванням можливості витрачання цих коштів на фінансування терористичної діяльності.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про Службу безпеки України» № 2229-XII від 25.03.1992 у разі проведення заходів щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності Служба безпеки України, її органи і співробітники мають право ініціювати згідно із законом питання накладення на невизначений строк арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них за зверненням особи, яка може документально підтвердити потреби в покритті основних та надзвичайних витрат.

Отже, за наявності передбачених законом підстав, Служба безпеки України вправі здійснити заходи щодо обмеження фінансових операцій за участі юридичних осіб.

Судами попередніх інстанцій наведене залишено поза увагою, зроблено передчасний висновок про обґрунтованість адміністративного позову та не забезпечено повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Підсумовуючи наведене, під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задовольнити частково, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.09.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 скасувати. Справу направити на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду