Історія справи

Постанова КАС ВП від 02.02.2020 року у справі №816/3431/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2020 року

Київ

справа №816/3431/15

адміністративне провадження №К/9901/19257/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року (суддя Іваненко С.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року (колегія у складі суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С., Любчич Л.В.) у справі № 826/3431/15 за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (надалі позивач, Підприємство) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток та за платежем податок на додану вартість, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що здійснені господарські операції у відповідності до вимог чинного законодавства повністю підтверджується наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 23 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, позов задовольнив.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 12 серпня 2015 року № 0001022301, № 0001032301, № 0001042301.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач не надав суду належних доказів правомірності своїх дій, що стали предметом даного спору. Разом із цим, позивач довів наявність факту порушення відповідачем його прав та законних інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство зазначає, що вимоги касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що в період з 18 травня 2015 року по 21 липня 2015 року податковим органом проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт № 1194/16-01-22-02-09/03338030 від 28 липня 2015 року.

Висновками акта перевірки, зокрема, встановлено порушення:

- вимог пункту 154.9 статті 154 Податкового кодексу України у зв`язку з чим позивачем занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 419 067 грн;

- вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України у зв`язку з чим позивачем занижено податок на додану вартість на суму 238 311 грн;

- позивачем завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню по рядку 23 декларації за січень 2013 року на суму 7 460 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом 12 серпня 2015 року винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0001022301, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності у розмірі 523 833,75 грн , в тому числі за основним платежем у розмірі 419 067 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 104 766,75 грн,

- № 0001032301, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 357 466,50 грн, в тому числі за основним платежем у розмірі 238 311 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 119 155,50 грн,

- № 0001042301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7 460 грн та нараховані штрафні санкції у розмірі 3 730 грн за звітний період січень 2013 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевіркою показників, відображених у рядку 9 «Прибуток, звільнений від оподаткування, або збиток від діяльності, прибуток від якої звільняється від оподаткування» податкової декларації за 2014 рік в сумі 2 238 150 грн встановлено, що на формування даного показника мало вплив віднесення вартості робіт (послуг) з модернізації та реконструкції об`єктів водо-, теплопостачання в рамках інвестиційної програми на 2014 рік.

Податковий орган зазначає, що при заповнені декларації з податку на прибуток за 2014 рік в рядку 9 підприємство скористалось пільгою з податку на прибуток відповідно до пункту 154.9 статті 154 Податкового кодексу України. Підприємством не надано під час перевірки завірених копій первинних документів, які підтверджують обсяг виконаних робіт на суму 12 934 168,66 грн. (акти приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати КБ-3, підсумкові відомості ресурсів).

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 30.6 статті 30 Податкового кодексу України суми податку та збору, не сплачені суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб`єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1233, та є обов`язковим для виконання суб`єктами господарювання, які не сплачують податки та збори до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг.

Відповідно до пункту 154.8 статті 154 Податкового кодексу України, звільняється від оподаткування прибуток підприємств паливно-енергетичного комплексу в межах фактичних витрат, що не перевищують загальну річну суму:

- передбачених інвестиційними програмами, схваленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, на капітальні вкладення з будівництва (реконструкції, модернізації) міждержавних, магістральних та розподільчих (локальних) електричних мереж, електричних станцій, теплоелектроцентралей, магістральних газопроводів, газорозподільних мереж, підземних сховищ газу та встановлення лічильників газу населенню, у тому числі сум, спрямованих на повернення кредитів, які використані для фінансування вищезазначених цілей;

- передбачених проектами, фінансування яких здійснюється за рахунок суб`єктів природних монополій, виробників електричної та/або теплової енергії відповідно до рішень Кабінету Міністрів України;

- витрат у межах інвестиційної складової, затвердженої національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, необхідної для повернення кредитів, інвестицій, погашення облігацій (боргових цінних паперів), випущених (отриманих) енергогенеруючими компаніями, з метою фінансування капітальних вкладень з будівництва (реконструкції, модернізації) обладнання електричних станцій і теплоелектроцентралей, відповідно до плану будівництва (реконструкції, модернізації), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 154.9 статті 154 Податкового кодексу України, звільняється від оподаткування прибуток суб`єктів господарювання водо-, теплопостачання та водовідведення в межах витрат, передбачених інвестиційними програмами, погодженими органом місцевого самоврядування (в межах його компетенції) та схваленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (для суб`єктів, регулювання діяльності яких здійснює така комісія), на капітальні інвестиції в будівництво (реконструкцію, модернізацію) об`єктів водо-, теплопостачання та водовідведення, та/або сум, спрямованих на повернення кредитів, які використані для фінансування зазначених цілей.

Сума прибутку, що звільняється від оподаткування, відповідно до пунктів 154.8 і 154.9 статті 154 Податкового кодексу України відображається у додатку ПЗ до Декларації. У рядку 09 таблиці 1 додатка ПЗ до Декларації платники, що користуються пільгами згідно з пунктами 154.8 та 154.9 статті 154 Податкового кодексу України, зазначають суму прибутку, звільненого від оподаткування, а у рядках А1, А2, А3 цієї таблиці здійснюють прокреслення.

Відповідно до вимог статей 1, 26-1 Закону України «Про теплопостачання» для підвищення рівня надійності та забезпечення ефективної роботи систем централізованого теплопостачання щороку затверджується інвестиційна програма, яка містить зобов`язання суб`єкта господарювання у сфері централізованого теплопостачання щодо будівництва (реконструкції, модернізації) об`єктів у цій сфері, поліпшення якості послуг, з відповідними розрахунками та обґрунтуваннями, а також зазначенням джерел фінансування та графіка виконання.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 653 від 28 листопада 2014 року Підприємству схвалено інвестиційну програму на 2014 рік в обсязі 20 690,71 тис. грн.

На підтвердження виконання затвердженої інвестиційної програми на 2014 рік на суму 12 934 168,66 грн позивачем надані фінансовий план використання коштів для виконання інвестиційної програми на 2014 рік, акти приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів, акти приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, звіт щодо виконання інвестиційної програми ліцензіатами у сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за період 2014 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 6 лютого 2015 року до податкового органу подано звіт про суми податкових пільг, в якому, серед інших зазначена сума податкової пільги в розмірі 2 328 150 грн за кодом 11020290 з прибутку, що звільняється від оподаткування суб`єктів господарювання теплопостачання в межах витрат, передбачених інвестиційними програмами на капітальні інвестиції в будівництво (реконструкцію, модернізацію) об`єктів теплопостачання.

Відповідно до звіту щодо виконання інвестиційної програми ліцензіатами у сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за період 2014 року в межах сум, вивільнених з-під оподаткування згідно пункту 154.9 статті 154 Податкового кодексу України, вказана програма фактично виконана на суму 12 934 168,66 грн.

Позивач не спростовує, що ним допущена арифметична некоректність відображення суми використаних коштів за інвестиційною програмою в рядку 09 декларації та додатку ПЗ при подачі податкової декларації з податку на прибуток підприємств та складанні додатку ПЗ до цієї декларації за 2014 рік. Зокрема, сума прибутку Підприємства, що підлягає звільненню від оподаткування складає 12 934 168,66 грн. Проте Підприємством до розрахунку прибутку, що звільняється від оподаткування (Додаток ПЗ до декларації) включено не всю суму прибутку, що звільняється від оподаткування на підставі пункту 154.9 статті 154 Податкового кодексу України, а лише 18 % від цієї суми (вартість виконаних робіт помножена на ставку податку на прибуток). Тому за результатами перевірки сума прибутку, що підлягає звільненню від оподаткування мала бути змінена з 2 328 150 на 12 934 168,66 грн.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що прибуток підприємства в межах фактичних витрат, понесених підприємством на реконструкцію котелень та теплових мереж, на виконання інвестиційної програми в сумі 12 934 168,66 грн вивільнений з-під оподаткування, а тому податкові зобов`язання з суми цього прибутку не виникають, оскільки витрати на виконання інвестиційної програми не перевищили затвердженої суми цієї програми.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий орган не визнав правомірності віднесення платником до складу податкового кредиту операцій з металобрухтом по взаємовідносинам МПП «СІС» та ПП «Протех», здійснених у січні-лютому 2014 року з тих підстав, що зміни до «Переліку відходів та брухту чорних металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість», яким фактично продовжено дію переліку набрав чинності лише 18 лютого 2014 року, а відтак податковим органом не визнано правомірним оподаткування господарських операцій позивача за січень-лютий 2014 року податком на додану вартість за ставкою 0%.

Згідно з пунктом 23 підрозділу 2 розділу ХХ податкового кодексу у редакції, яка діяла до 1 січня 2014 року, передбачено, що тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування ПДВ звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00). Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог закону Кабінет Міністрів України 12 січня 2011 року прийняв постанову № 15, якою з урахуванням змін і доповнень, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 9, затвердив переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2014 року, звільняються від обкладення ПДВ.

Законом № 713-VІІ, який набрав чинності 1 січня 2014 року, внесено зміни до пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, згідно з якими пролонговано пільговий режим оподаткування ПДВ, запроваджений щодо операцій з постачання окремих груп товарів, до 1 січня 2015 року.

Постановою № 43, що набрала чинності 18 лютого 2014 року, внесено зміни до постанови № 15, зокрема у назві та пункті 1 цієї постанови цифри і слово « 1 січня 2014» замінено цифрами і словом « 1 січня 2015».

Отже, протягом спірного періоду (січень-лютий 2014 року) були чинними норми Податкового кодексу України, згідно з якими операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, звільнялись від оподаткування ПДВ. Інших переліків зазначених відходів та брухту чорних металів, ніж ті, що містяться у додатках 1 та 2 до постанови № 15, Кабінетом Міністрів України затверджено не було. Натомість постановою № 43 були внесені зміни до постанови № 15, згідно з якими, зокрема, термін звільнення таких операцій від обкладення ПДВ продовжувався до 1 січня 2015 року.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що протягом зазначеного періоду операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, коди та найменування яких містяться у переліках, затверджених постановою № 15, звільнялися від оподаткування ПДВ. Відповідно, позивачем правомірно оподатковано операції з металобрухтом в січні та лютому 2014 року за ставкою податку на додану вартість 0% на підставі положень Податкового кодексу України.

Посилання податкового органу на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2015 року є недоречним з огляду на її скасування в подальшому постановою Верховного Суду України від 2 лютого 2016 року.

Позиція судів попередніх інстанцій узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України у спорах цієї категорії, зокрема у постанові від 20 жовтня 2015 (справа № 808/7737/14), врахування якої при відправленні правосуддя є обов`язковим в силу приписів статті 44-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

В ході перевірки податковим органом встановлено завищення позивачем обсягу податкового кредиту за травень 2013 року на 1967,49 грн внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду ПДВ від придбання будівельних послуг у ТОВ «Лео-Модус», а також завищення податкового кредиту на загальну суму 230 221 грн в період з січня 2013 року по лютий 2014 року внаслідок включення позивачем ПДВ з вартості паливно-мастильних матеріалів, придбаних у ТОВ «Євротрейд Україна», до складу свого податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із ТОВ «Лео-Модус» та ТОВ «Євротрейд Україна».

20 травня 2013 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Лео-Модус» (виконавець) укладено договір підряду № 183 щодо реконструкції приміщення складу під пост технічного обслуговування автомобілів по вул. Комарова, 2 в м. Полтаві.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору, підрядником виконані роботи з реконструкції приміщення складу, сторонами складено акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В, довідку про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, розрахунки проведені між сторонами в повному обсязі на підставі виписаного рахунку, підрядником виписана податкова накладна № 1744 від 20 червня 2013 року, яка отримана позивачем та включена до складу податкового кредиту з ПДВ за липень 2013 року.

Судами встановлено факт перебування ТОВ «ЛЕО-модус» у стані припинення юридичної особи з 23 червня 2014 року, проте суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що припинення господарської діяльності контрагента позивача у 2014 році не вплинуло на обставини формування податкового кредиту з ПДВ позивачем у липні 2013 року.

14 січня 2013 року між Підприємством та ТОВ «Євротрейд Україна» укладений договір поставки (купівлі-продажу) нафтопродуктів № 14-01-1/13.

За наслідками здійснених господарських операцій контрагентом позивача складено податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також, господарські правовідносини позивача з ТОВ «Євротрейд Україна» з приводу постачання ПММ належним чином оформлені видатковими накладними, перевезення товару здійснювалося із залученням транспорту контрагента та складанням відповідних товарно-транспортних накладних, оплата проведена позивачем у повному обсязі безготівковим шляхом на рахунки постачальника на підставі виписаних рахунків.

В матеріалах справи наявні докази використання придбаних ПММ у господарській діяльності платника для заправки автомобілів підприємства на власній автозаправній колонці підприємства, що відображено в обліку підприємства та первинній бухгалтерській документації.

Зауваження щодо змісту та форми, податкових накладних в акті перевірки та в касаційній скарзі відсутні.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Посилання податкового органу на відсутність підсумкової відомості ресурсів з розрахунком трудових затрат на момент проведення перевірки як на підставу для визнання неправомірним віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ за господарською операцією із ТОВ "ЛЕО-модус", колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки підсумкова відомість ресурсів не є первинним бухгалтерським документом в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що виключає необхідність складення, зберігання та надання до перевірки зазначеного документа.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що висновки відповідача про завищення сум податкового кредиту з ПДВ за дослідженими вище операціями є хибними. Відповідач не надав суду належних доказів правомірності своїх дій, що стали предметом даного спору. Разом із цим, позивач довів наявність факту порушення відповідачем його прав та законних інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачем не зазначено.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у справі № 826/3431/15 залишити в силі.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду