Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 640/30494/21

адміністративне провадження № К/990/29378/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С.А.,

суддів - Кашпур О.В., Мацедонської В.Е.

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного суду м.Києва про зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2022 року (суддя Добрівська Н.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року (суддя-доповідач Губська Л.В., судді Епель О.В., Карпушова О.В.),

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Дніпровського районного суду м.Києва, в якому просив: зобов`язати відповідача розглянути його процесуальну заяву «Про видачу дублікатів в установлений законом строк»; зобов`язати відповідача надати відповідь на його заяву «Про вчинення службової перевірки по факту ігнорування (втручання) Дніпровським районним судом м.Києва в ЄСІТС»; стягнути з відповідача 5000,00 грн на відшкодування моральної шкоди за ненадання відповіді на заяву від 22.12.2020 згідно із Законом України «Про звернення громадян» та 30000,00 грн на відшкодування моральної шкоди за створення перешкод у доступі до суду (правосуддя).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 23 липня 2020 року встановлено втрату виконавчих листів у справі №2а-6873/11, за якими він є стягувачем. У зв`язку з цим 11 серпня 2020 року він подав до Дніпровського районного суду м.Києва процесуальну заяву «Про видачу дублікатів виконавчих листів у справі №2а-6873/11». Проте, за твердженням позивача, внаслідок ігнорування (втручання) Дніпровським районним судом м.Києва Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), ця заява не була розподілена між суддями Дніпровського районного суду м.Києва і протягом 14 місяців залишається не розглянутою. Так само без відповіді відповідач залишив його заяву від 22.12.2020 про здійснення перевірки за фактом ігнорування (втручання) Дніпровським районним судом м. Києва в ЄСІТС.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про зобов`язання Дніпровського районного суду м. Києва розглянути процесуальну заяву «Про видачу дублікатів в установлений законом строк».

Ухвалене рішення суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивував тим, що зазначені позовні вимоги стосуються вчинення судом передбачених процесуальним законом дій, які не можуть бути оскаржені за межами судової справи, в якій відповідні порушення були допущені.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі та постановити нове рішення.

За доводами позивача, бездіяльність адміністрації Дніпровського районного суду м. Києва щодо ненадсилання його заяви до ЄСІТС допущена у сфері управлінської діяльності, тому заявлені ним позовні вимоги про зобов`язання Дніпровського районного суду м. Києва розглянути заяву про видачу дублікатів виконавчих листів підлягають вирішенню за правилами адміністративного судочинства. Зазначив, що оскаржені судові рішення перешкоджають виконанню судового рішення, постановленого на його користь, та порушують його право доступу до суду.

Відповідачем не подано відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.

Частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства названо справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом публічно-владних управлінських функцій, тобто реалізація ним законодавчо наданих повноважень владно керувати поведінкою іншого суб`єкта (суб`єктів), який, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта. При цьому публічно-владні управлінські функції повинні здійснюватися суб`єктом саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з цим позовом ОСОБА_1 послався, зокрема, на бездіяльність Дніпровського районного суду м.Києва щодо розподілу між суддями та розгляду його заяви про видачу дублікатів виконавчих листів, поданої в порядку підпункту 18.4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України. При цьому в прохальній частині позовної заяви позивач сформулював у цій частині виключно позовну вимогу про зобов`язання відповідача розглянути подану ним заяву у встановлений законом строк.

Згідно з частиною першою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частин першої та третьої статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Конституційний Суд України у пункті 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.

Аналізуючи наведені положення чинного законодавства України у світлі роз`яснень Конституційного Суду України, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №280/1334/19 підсумувала, що оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що спірні правовідносини ОСОБА_1 з Дніпровським районним судом м. Києва щодо розгляду його заяви про видачу дублікатів виконавчих листів, зокрема щодо реєстрації цієї заяви та розподілу її між суддями за правилами, визначеними статтею 31 КАС України, не містять ознак публічно-правового спору та стосуються процесуальних питань розгляду заяви учасника справи, які підлягають вирішенню відповідно до процесуального закону в межах розгляду відповідної судової справи, у якій така заява була подана.

За наведених обставин суди дійшли обґрунтованого висновку, що вказані позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть бути самостійним предметом судового розгляду ні в порядку адміністративного судочинства, ні за правилами будь-якого іншого виду судочинства.

Що стосується аргументів позивача з приводу порушення його права доступу до суду, то суди попередніх інстанцій слушно послалися на рішення ЄСПЛ у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» (заяви №17160/06 та №35548/06, рішення від 21 грудня 2010 року, пункт 33), в якому Суд наголосив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 345 350 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

В.Е. Мацедонська