ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2020 року

м. Київ

справа №816/537/16

адміністративне провадження №К/9901/27576/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 року (головуючий суддя Бегунц А.О., судді: Старостін В.В., Резнікова С.С.)

у справі № 816/537/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод»

до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод» (далі - позивач, Товариство) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду із позовом до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 02.06.2016 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення рішення від 19.11.2015 року № 0005492202/581.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що долученими до матеріалів справи копіями первинних документів бухгалтерського та податкового обліку підтверджено право позивача на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 224 358,75 грн.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 15.02.2016 року скасував постанову суду першої інстанції. Прийняв нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з наявних у матеріалах справи первинних документів, доводів та пояснень податкового органу та позивача не встановлено реальності господарських операцій, позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Товариство стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно надав перевагу вироку перед іншими доказами, що підтверджують реальність господарської операції та послався на висновки суду, які фактично у цьому вироку відсутні.

У запереченні на касаційну скаргу податковий орган наводить доводи, аналогічні викладеним в рішенні суду апеляційної інстанції, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 16.10.2015 року по 22.10.2015 року податковим органом на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Далія» за період січень 2015 року та правомірність відображення їх в податковій звітності, за результатами якої оформлено акт № 234/16-03-22-02-07/30547403 від 29.10.2015 року.

Відповідно до висновків вказаного акта зафіксовано порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, всього у сумі 224 358,75 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 19.11.2015 року № 0005492202/581, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 336 538,12 грн, у тому числі за основним платежем - 224 358,75 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 112 179,37 грн.

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством (покупець) та ПП «Далія» (постачальник) укладено договір поставки № 41/01/2015-С від 29.01.2015, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупця сою, врожаю 2014 р, насипом, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти товар та оплатити його вартість.

На підтвердження виконання вимог договору поставки позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткової накладної, податкової накладної; витягу з журналів довіреностей, рахунку-фактури.

В свою чергу, податковим органом наданий вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12.02.2016 року по обвинуваченню директора ПП «Далія» ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Стаття 205 Кримінального кодексу України (в редакції, яка діяла на час ухвалення вироку) визначає покарання за фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_1 як директор ПП «Далія» в період з жовтня 2014 року по березень 2015 року здійснював складання первинних фінансово-господарських документів на поставку сільськогосподарської продукції нібито власного виробництва реально діючим суб`єктам підприємницької діяльності.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаним вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області не встановлено жодних обставин відносно підприємства позивача, а встановлені зазначеним вироком обставини не спростовують реальність спірних господарських операцій, оскільки фінансово-господарські правовідносини між позивачем та ПП «Далія» (як юридичною особою) в даній кримінальній справі взагалі не досліджувалися.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначив, що статус фіктивного, нелегального підприємства не сумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

В касаційній скарзі позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції проігнорував докази, які свідчать про безпосередню участь директора ПП «Далія» у процесі поставки товарів, оскільки у вироку констатовано, що всі документи, які стосуються відвантаження сої, підписано безпосередньо ОСОБА_1 . Тобто, первинні документи підписано саме директором підприємства-постачальника.

Суд дослідив наявний в матеріалах справи вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12.02.2016 року (справа № 532/2316/16-к) (том 2 арк. с. 80-81).

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_1 , придбавши та ставши законним власником ПП «Далія», достовірно знаючи і усвідомлюючи, що підприємство будь-яких орендованих чи власних земель для вирощення продукції не має, наймані працівники, сільськогосподарська техніка та інші виробничі активи на підприємстві відсутні, в період з жовтня 2014 року по березень 2015 року здійснював складання первинних фінансово-господарських документів на поставку сільськогосподарської продукції реально діючим суб`єктам підприємницької діяльності, нібито власного виробництва.

В результаті вчинення вищевказаних дій ОСОБА_1 в період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року незаконно сформував податкові зобов`язання з податку на додану вартість ПП «Далія», що дало змогу підприємствам-контрагентам незаконно сформувати власний податковий кредит з ПДВ та валові витрати та ухилятись від сплати податків до бюджету.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що господарські операції ПП «Далія» за вказаний період не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Суд не погоджується з доводом касаційної скарги, що податковим органом у запереченні на позов спростовано твердження щодо відсутності у ПП «Далія» земельних ділянок для вирощування продукції з огляду на наступне.

В акті перевірки (том 1 арк. с. 21) та в запереченні на позов (том. 2 арк. с. 62-63) податковий орган зазначає, що відповідно наданих платником податків Довідки державної статистичної звітності про наявність земель за ПП «Далія» рахується земельна ділянка на території Машівського району Полтавської області.

Згідно копії Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі за ПП «Далія» рахується земельна ділянка у Чутівському районі.

Проте, за наданою інформацією відповідних ОДПІ, ПП «Далія» на відповідному податковому обліку не перебуває, звітність до податкового органу не подає, сплату податків не проводить. За наявною інформацією в податковому органі на території Чутівського та Машівського районів даному підприємству у користування земельні ділянки не надавались.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду України висловленою у постанові від 01.12.2015 у справі № 826/15034/14, за якою статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального чи процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги

Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод» залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 року у справі № 816/537/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва С.С. Пасічник В.П. Юрченко