ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 809/362/17

адміністративне провадження № К/9901/31089/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду у складі судді Григорука О.Б. від 06 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Гуляка В.В., суддів Довгополова О.М., Святецького В.В. від 02 серпня 2017 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНА ІВ» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - позивач, Інспекція) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНА ІВ» (далі - відповідач, Товариство), в якому просило надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі згідно актів опису майна від 13 липня 2016 року №№26/17-140, 27/17-140.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначала, що за відповідачем обліковується несплачений податковий борг. У зв`язку з тим, що в добровільному порядку відповідач цю заборгованість не погасив, а вжиті контролюючим органом заходи для погашення податкового боргу за рахунок коштів, які перебувають у власності платника податку, виявились безрезультатними, недостатність суми коштів, необхідної для виконання податкового обов`язку, позивач просив надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що положеннями статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлені умови, наявність яких зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із позовом з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Такими умовами є наявність у платника податків узгодженої суми боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів), відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих його, а також наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі. Однак у ході розгляду справи позивачем не надано доказів відсутності на рахунках Товариства грошових коштів, які можуть бути використані для погашення податкового боргу, й, до того ж, не вказано на погашення якої суми боргу за рахунок майна боржника слід надати дозвіл, що виключає підстави для задоволення вимог позивача.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права, просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Із доводів касаційної скарги вбачається, що відповідач по суті не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій і на обґрунтування цього посилається на наявність встановлених статтею 95 ПК України передумов, які надають контролюючому органу право на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу Товариства за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі.

Позивач правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з такого.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків з 12 грудня 1997 року.

З метою погашення Товариством податкового боргу, що виник раніше, контролюючим органом 03 квітня 2012 року винесено податкову вимогу №852 про сплату 4307,44 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного року від 05 лютого 2014 року у справі №809/158/14 стягнуто з розрахункових рахунків та за рахунок готівки ВАТ «КРОНА» (правонаступник Товариства) в дохід державного бюджету податковий борг в розмірі 117090,58 грн., який виник внаслідок несплати податкових зобов`язань по орендній платі за землю та з податку на додану вартість.

З метою примусового виконання вказаного судового рішення видано виконавчий лист №809/158/14 від 27 березня 2014 року і передано його на поконання у ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції.

В подальшому податковим керуючим на підставі рішення начальника Інспекції про опис майна платника податків у податкову заставу складено Акт опису майна №26/17-140 від 13 липня 2016 року, яким описано: адміністративний будинок за адресою вул. І. Макухи, 2В; торговий зал крамниці « Крона » за адресою вул. Г. Мазепи, 169; нежитлові приміщення магазину за адресою вул. В. Симоненка, 5 у м. Івано-Франківськ.

З аналогічних підстав складено Акт опису майна Товариства у податкову заставу №27/17-140 від 13 липня 2016 року, яким описано автомобілі CHEVROLET Laccetti №№ НОМЕР_1 (2007 ), НОМЕР_2 (2007), НОМЕР_1 (2008) (а.с.16).

Вказані обтяження за податковими заставами зареєстровані 15 липня 2016 року в Державному реєстрі обтяжень нерухомого і рухомого майна.

Також судами встановлено, що нерухоме майно, яке описане в акті опису №26/17-140 від 13 липня 2016 року, за рахунок якого позивач просить надати дозвіл на погашення боргу, знаходяться в іпотеці ПАТ «ВіЕс Банк» і відносно них триває спір в Господарському суді Івано-Франківської області. Описані ж в акті опису №27/17-140 від 13 липня 2016 року автомобілі CHEVROLET Laccetti №№ НОМЕР_1 (2007 ), НОМЕР_2 (2007 ), за рахунок яких позивач просить надати дозвіл на погашення боргу, вилучені при примусовому виконанні виконавчого листа №2а-2979, виданого 09 листопада 2012 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом, і знаходяться на зберіганні у ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції (згідно акту опису та арешту майна від 12 вересня 2013 року ВП №35571478).

Крім того згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 10 червня 2016 року до останнього внесено запис про заборону відчуження всього рухомого майна ВАТ «КРОНА» (правонаступник Товариство) терміном до 10 червня 2021 року.

Посилаючись на вказані обставини та наявність підстав, установлених статтею 95 ПК України, контролюючий орган звернувся до суду із даним позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 ПК України (в редакції, чинній на момент звернення до суду із цим позовом) джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків, зокрема майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави (підпункт 87.3.1 пункту 87.3 статті 87 ПК України).

Відповідно до пунктів 88.1 та 88.2 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

За приписами пункту 89.1 статті 89 вказаного Кодексу право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Як установлено пунктом 89.3 статті 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 ПК України.

Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За приписами пункту 95.3 цієї ж статті cтягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

Обов`язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючого орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

До предмету доказування у справі, що розглядається, входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків.

Сиди, вирішуючи цей спір, виходили з того, що контролюючими органом не надано актуальної інформації та її документального підтвердження про діючі рахунки у фінансових установах, обслуговуючих відповідача, а також доказів відсутності на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу.

При цьому суди надали оцінку залученим Інспекцією до матеріалів справи копіям інкасових доручень (розпоряджень) від 14 грудня 2016 року №№1304, 1305, 1306, 1307 й визнали їх такими, що не підтверджують відсутність на рахунках Товариства грошових коштів, адже останні були повернуті банківською установою з підстав невірного зазначення реквізитів платника, а також у зв`язку із накладеним арештом по іншому виконавчому документу.

До того ж, як зазначили суди, позивачем не вказано на погашення якої суми боргу за рахунок майна боржника контролюючий орган просить надати дозвіл.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників. Показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертизи.

Здійснивши аналіз згаданих вище норм законодавства та встановивши фактичні обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли цілком обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Інспекції та надання дозволу на погашення суми податкового боргу Товариства за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі, оскільки наявність відповідних передумов, які згідно статті 95 ПК України є підставою для прийняття судом такого рішення, у даному випадку позивачем не доведено.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, дублюють аргументи апеляційної скарги, належна правова оцінка яким була надана судом апеляційної інстанції. Позивач на обґрунтування своїх вимог не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, тому підстави для задоволення касаційної скарги позивача відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко