Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2020 року

м. Київ

справа №810/82/17

адміністративне провадження №К/9901/39316/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Гусака М. Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Парінов А. Б., судді: Грибан І. О., Губська О. А.) від 25 травня 2017 року у справі № 810/82/17 за позовом Українського-Російського спільного підприємства «Партнер-СП» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Українсько-Російське спільне підприємство «Партнер-СП» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Українсько-Російське СП «Партнер-СП») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області), у якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення від 14 грудня 2016 року

№ 000024/10-02-40/20616890 про застосування фінансових санкцій.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року апеляційну скаргу Українсько-Російського СП «Партнер-СП» задоволено. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 14 грудня 2016 року № 000024/10-02-40/20616890 про застосування фінансових санкцій.

Задовольняючи цей позов суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що підтверджують факт зберігання позивачем алкогольних напоїв без марок акцизного податку. Зберігання Українсько-Російським СП «Партнер-СП» алкогольного напою з акцизною маркою попереднього зразка, термін споживання якого закінчився, не може вважатися тотожним зберіганню немаркованої акцизної продукції, за яке передбачена відповідальність абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР).

Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області стверджує, що відповідачем було встановлено факт зберігання позивачем алкогольного напою маркованого недійсною (не встановленого зразка) маркою акцизного податку, що є порушенням вимог ст. 11 Закону № 481/95-ВР.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03 серпня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25 травня 2020 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

На підставі наказу від 28 жовтня 2016 року та направлень від 28 жовтня 2016 року № 2601 та від 25 листопада 2016 року № 2602 відповідачем було проведено фактичну перевірку Українсько-Російського СП «Партнер-СП» з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції, за результатами якої складено акт перевірки від 28 листопада 2016 року № 1225/10-36-40/20616890.

Вказаною перевіркою встановлено факт зберігання позивачем пляшки напою алкогольного міцного «Блек Джек Сільвер», 0,7 л., 40 % об., виробництва ТОВ «Сімферопольський винно-коньячний завод», вартістю 98,25 грн, термін придатності - 12 місяців, дата виготовлення - 09 жовтня 2015 року. Пляшка маркована маркою акцизного податку попереднього зразка 04ААБ2111111 06/15 19,748 грн. Відповідно до наявного маркування - алкогольний напій є з простроченим терміном придатності для споживання. Таким чином, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог ст. 11 Закону № 481/95-ВР.

На підставі акта перевірки Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 14 грудня 2016 року № 000024/10-02-40/2061689, яким на підставі абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР до позивача застосовано штрафні фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Вважаючи вказане рішення протиправним, Українсько-Російське СП «Партнер-СП» звернулося до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року відповідає зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом № 481/95-ВР.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до положень цієї статті у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Підпунктом 14.1.107 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) визначено, що марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Згідно з підп. 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

За приписами підп. 226.1 статті 226 ПК України передбачено, що в разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

У відповідності до п. 226.2 ст. 226 ПК України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

За п. 226.9 вказаної статті вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Як зазначено в п. 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251 (далі - Положення № 1251), вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Згідно з п. 226.11 ст. 226 ПК України зберігання немаркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняється.

Отже, суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють зберігання алкогольних напоїв, повинні додержуватись вимог абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР, ст. 226 ПК України та п. 20 Положення № 1251.

Статтею 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000,00 гривень.

Таким чином, склад правопорушення, за яке Законом №481/95-ВР передбачена відповідальність, утворює факт зберігання, транспортування чи реалізації алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку. Випадки, коли алкогольні напої та тютюнові вироби вважаються немаркованими, перелічені п. 226.9 ст. 226 ПК України та п. 20 Положення № 1251.

Як убачається з матеріалів справи, Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області застосувала до Українсько-Російського СП «Партнер-СП» фінансові санкції на підставі абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР за зберігання алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, яку податковий орган визнає недійсною або маркою невстановленого зразка.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, що таке тлумачення є невірним, оскільки марка акцизного податку, за відсутності ознак її підробки, є дійсною, адже підтверджує факт сплати акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України алкогольного напою. Зразок (форма) такої марки завжди офіційно встановлюється уповноваженим органом державної влади.

При цьому, наявність на алкогольному напої марки акцизного податку попереднього зразка за жодних обставин не може ототожнюватися з тим, що такий алкогольний напій є немаркованим, адже це не відповідає ознакам, наведеним у п. 226.9 ст. 226 ПК України та п. 20 Положення № 1251.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що підтверджують факт зберігання позивачем алкогольних напоїв без марок акцизного податку.

Виходячи з наведеного, зберігання позивачем алкогольного напою з акцизною маркою попереднього зразка, термін споживання якого закінчився, не може вважатися тотожним зберіганню немаркованої акцизної продукції, за яке передбачена відповідальність абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 04 березня 2019 року у справі № 816/1314/16, від 05 вересня 2019 року у справі № 816/1315/16 та від 24 вересня 2019 року у справі № 810/3903/16.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, що рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 14 грудня 2016 року № 000024/10-02-40/2061689 є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ч. 2 розд. ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, ст. 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

М. Б. Гусак