Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2019 року

Київ

справа №809/1299/16

адміністративне провадження №К/9901/9595/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуОСОБА_2на постановуІвано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року (суддя: Н.В. Бінбковська) та постановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року (колегія суддів у складі: М.П. Кушнерик, О.І. Мікула, А.Р. Курилець)у справі №809/1299/16 (876/11089/17) за позовомКоломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській областідоОСОБА_2простягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ:

Коломийська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області звернулась до суду із адміністративним позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 92550,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем добровільно не погашено узгоджений податковий борг, що виник у зв'язку з невиконанням зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, визначених податковим повідомленням-рішенням №0016421701 від 20 листопада 2015 року в розмірі 92550,95 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року, адміністративний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід бюджету податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в сумі 92550,95 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 92550,95 грн., визначена контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні №0016421701 від 20 листопада 2015 року, за результатами його судового оскарження набула статусу податкового боргу, який не сплачений відповідачем, а тому позовні вимоги про її стягнення є обґрунтованими.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судами з'ясовані неповно.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі акта перевірки № 1571/171/2846503619 від 12 жовтня 2015 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0016421701 від 20 листопада 2015 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 92550,95 грн., в тому числі, за основним платежем в розмірі 73904,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 18646,19 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 809/4380/15 за позовом ОСОБА_2 до Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0016421701 від 20 листопада 2015 року - в задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення суду набрало законної сили відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вищенаведену постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду - без змін.

Судами також встановлено, що відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у зв'язку з наявністю податкового боргу відповідачу було направлено податкову вимогу від 29 березня 2016 року № 301-17 та на час розгляду справи вищезазначена податкова вимога є не оскаржена та не відкликана.

Так, в силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Відповідно до п.57.3. ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

З матеріалів справи вбачається, що грошове (податкове) зобов'язання визначено у даному випадку контролюючим органом самостійно відповідно до положень п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 56.17 та 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, день узгодження грошового зобов'язання платника податків є день закінчення процедури адміністративного оскарження або день набрання судовим рішенням законної сили у випадку судового оскарження.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, платником податків оскаржено податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2015 року №0016421701, однак судами першої та апеляційної інстанцій відмовлено в задоволенні позову про скасування оскаржуваного податкового-повідомлення рішення.

Відтак, на час вирішення справи у судах попередніх інстанцій грошове зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 20 листопада 2015 року №0016421701 є узгодженим у судовому порядку, та може бути стягнуто за позовом податкового органу.

За положеннями частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року), обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На час розгляду справи судом першої інстанції аналогічна норма була закріплена частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

Суд вважає, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи правильно застосовані норми матеріального права із дотриманням норм процесуального права, правильно застосовано принцип преюдиції судами попередніх інстанції. Відтак, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення з відповідача у справі податкового боргу у сумі 92550,95 грн.

При цьому, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень відповідачем оскаржено постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у справі №809/4380/15 в касаційному порядку. Натомість у суду касаційної інстанції відсутні повноваження та компетенція встановлювати нові обставини на стадії касаційного перегляду справи, а лише здійснюється дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Суд звертає увагу, що у випадку скасування судом касаційної інстанції рішень першої та апеляційної інстанцій у справі №809/4380/15 у позивача виникають підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами відповідно до статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкове повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов'язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду