Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2018 року

м. Київ

справа №826/9065/16

адміністративне провадження №К/9901/21535/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017р. (суддя - Земляна Г.В.) у справі за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної крмпанії «Нафтогаз України» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

встановив:

У червні 2016р. Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з даним позовом, в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 451584,96 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2016р. у задовленні позову відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодився позивач, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2016р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2016р. відмолено у задовленні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності надання документа про сплату судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2016р. апеляційну скаргу повернуто особі, яка ї подала у зв'язку з невиконанням ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

У січні 2017р. Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів повторно звернулось до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2016р.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2017р. відмовлено у задовленні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків протягом тридцяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги бех руху, шляхом надання вмотивованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин поважності пропуску строку на апеляційне сокарження постанови з документами на підтвердження цих обставин.

Відповідно до наявного в матеріалаї справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху позивачем отримано 20.02.2017р.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017р. відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Позивач не погодився з ухвалою апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, звернувся з касаційною скрагою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017р., а справу повернути на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що на час первинного звернення з апеляційною скаргою до суду рахунки Відділення були повністю заблоковані у зв'язку з перебуванням на виконанні у ГУ ДКСУ м. Києва виконавчого документа №2а-7233/12/2670 про стягнення з позивача помилково перерахованих коштів, у зв'язку з чим Відділення було позбавлене можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скраги. Водночас, вказані обставини не були враховані судом апеляційної інстанції, внаслідок чого апеляційна скарга була повернута заявнику з підстав не усунення її недоліків.

Вважає, що пропущення строку на пеляційне оскарження сталось не з вини Відділення, а викликано незалежними від нього обставинами, які на той час були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 189 КАС України, (в редакції до 15.12.2017р.) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем строк на апеляційне оскарження пропущено, вказані позивачем причини пропуску строку апеляційного оскарження не є поважними, оскільки документального підтвердження їх суду надано не було. В свою чергу, доводи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження не підтверджують неможливість своєчасного звернення апелянта до суду з апеляційною скаргою та не можуть бути прийняті судом як належні докази поданого клопотання про поновлення строку.

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що апеляційну скаргу подано позивачем з пропуском передбаченого законом строку апеляційного оскарження, причини такого пропуску визнані апеляційним судом не поважними, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Крім того, доводи касаційної скарги свідчать про фактичну незгоду скаржника з поверненням раніше поданої апеляційної скарги і не може свідчити про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження при її повторній подачі.

В свою чергу, передбачена законом можливість повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, передбачає, в тому числі, і дотримання процесуальних строків.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук