Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2018 року

Київ

справа № 813/284/15

провадження № К/9901/3829/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції справу

за позовом Фермерського господарства «Бурка В.В.» до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Фермерського господарства «Бурка В.В.» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року, прийняту у складі головуючого судді Кузана Р. І., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Носа С. П., суддів: Яворського І. О., Кухтея Р. В.,

у с т а н о в и в :

У січні 2015 року Фермерське господарство «Бурка В.В.» (далі - позивач, ФГ «Бурка В.В.») звернулось до суду з позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (далі - відповідач, УДВС), у якому просило:

визнати протиправною бездіяльність УДВС при виконанні виконавчого листа № 2а-2357/11/1370, виданого Львівським окружним адміністративним судом;

скасувати як незаконну постанову ВП № 33138603 про закінчення виконавчого провадження, винесену 06 січня 2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби УДВС Романом Н. О.,

зобов'язати УДВС здійснити всі заходи для виконання виконавчого листа № 2а-2357/11/1370, виданого 08 грудня 2011 року Львівським окружним адміністративним судом.

Позов мотивований неповнотою відповіді, наданої Державною екологічною інспекцією в Львівській області на виконання судового рішення, що перебувало на примусовому виконанні в УДВС, і безпідставністю висновку державного виконавця щодо наявності підстав для закінчення виконавчого провадження.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 11 березня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року, в позові відмовив.

У своїй касаційній скарзі ФГ «Бурка В.В.», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити рішення про задоволення позову.

Заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не надійшло.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 24 червня 2011 року Львівським окружним адміністративним судом за результатом розгляду адміністративної справи № 2а-2357/11/1370 прийнято постанову, якою зобов'язано Державну екологічну інспекцію в Львівській області надати повну та вичерпну відповідь на звернення ФГ «Бурка В. В.» від 21 січня 2011 року за вх. № 35 відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про інформацію». Вказана постанова набрала законної сили та звернена до виконання.

20 червня 2012 року на підставі виданого у справі виконавчого листа від 08 грудня 2011 року № 2а-2357/11/1370 державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 33138603.

19 липня 2012 року державним виконавцем Мироненко В. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки встановлено, що Державна екологічна інспекція в Львівській області листом від 16 лютого 2011 року № 03-6260 надала вичерпну відповідь на звернення ФГ «Бурка В. В.».

Позивач, не погоджуючись із постановою про закінчення виконавчого провадження від 19 липня 2012 року, оскаржив її в судовому порядку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року скасовано постанову від 19 липня 2012 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 33138603, оскільки зазначена у ній відповідь позивачу від 16 лютого 2011 року передувала видачі виконавчого листа у справі, а тому не може бути підтвердженням його виконання.

19 листопада 2013 року державним виконавцем Тетюком Р. М. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП № 33138603 за вищезазначеним виконавчим листом.

27 березня 2014 року постановою державного виконавця ВП № 33138603 закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а-2357/11/1370, виданого 08 грудня 2011 року Львівським окружним адміністративним судом.

Не погодившись із такими діями державного виконавця та постановою про закінчення виконавчого провадження від 27 березня 2014 року, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ВП № 33138603 від 27 березня 2014 року про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з відсутністю в матеріалах виконавчого провадження доказів отримання позивачем відповіді Державної екологічної інспекції у Львівській області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

24 грудня 2014 року державним виконавцем Романом Н. О. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП № 33138603 за вищезазначеним виконавчим листом.

Постановою від 06 січня 2015 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-2357/11/1370 від 08 грудня 2011 року.

Підставою для закриття виконавчого провадження стало повідомлення Державної екологічної інспекції у Львівській області від 29 грудня 2014 року вих. № 09-5027 за підписом начальника Р.Дасюка, що боржником - Державною екологічною інспекцією у Львівській області надано відповідь на звернення заявника - ФГ «Бурка В.В.» від 21 січня 2011 року за вих. № 35 відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про інформацію», яку за вих. № 09-2495 від 25 червня 2014 року скеровано на адресу заявника. Вказану відповідь отримано ФГ «Бурка В.В.» 03 липня 2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Зазначені обставини підтверджені під час судового розгляду.

Вважаючи незаконною постанову від 06 січня 2015 року про закінчення виконавчого провадження, ФГ «Бурка В. В.» звернулась до суду з позовом у справі, що розглядається.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що боржником у наведеному виконавчому провадженні виконано покладений на нього судовим рішенням обов'язок, а тому наявні підстави для закінчення виконавчого провадження з підстав виконання рішення суду.

Зазначена позиція підтримана Львівським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів і вважає їх такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час виникнення спірних правовідносин умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, були визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (тут далі наводиться в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 28 грудня 2014 року N 78-VIII; далі - Закон України «Про виконавче провадження»), за змістом статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» обумовлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Частиною першою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

За приписами пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як установлено судами, боржник (Державна екологічна інспекція в Львівській області) виконав у повному обсязі рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист від 08 грудня 2011 року № 2а-2357/11/1370.

Відтак, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги такого висновку судів не спростовують.

Колегія суддів також погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність у державного виконавця компетенції щодо перевірки повноти виконання боржником судового рішення в аспекті Закону України «Про звернення громадян».

Правильним є й висновок судів про те, що питання щодо залучення до провадження виконавчих дій експертів, спеціалістів тощо в порядку, визначеному частиною третьою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», є правом, а не обов'язком державного виконавця, та перебуває у площині його дискреційних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Бурка В.В.» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець