Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2018 року

Київ

справа №803/206/16

провадження №К/9901/3684/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 803/206/16

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини польова пошта В0259 про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Військової частини польова пошта В0259 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду, прийняту 26 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Онишкевича Т. В., суддів: Дяковича В. П., Іщук Л. П.,

в с т а н о в и в :

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Військової частини польова пошта В0259 про визнання протиправним та скасування наказу від 18 січня 2016 року № 39, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та позбавлено преміювання в повному обсязі за січень 2016 року.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що він проходить службу за контрактом у Військовій частині польова пошта В0259 у званні солдата на посаді водія зенітного ракетного взводу танкового батальйону.

Позивач вказує, що у період з 17 грудня 2015 року по 28 грудня 2015 року він перебував на лікуванні у військовому шпиталі - Військовій частині А4554 у місті Луцьку. У грудні 2015 року Волинською обласною державною адміністрацією було прийнято рішення про забезпечення дровами ОСОБА_1 як учасника антитерористичної операції, у зв'язку з чим за тиждень до дати виписки зі стаціонарного лікування зателефонував солдату ОСОБА_2 та поцікавився, яким чином вирішити питання щодо надання вихідних днів після виписки зі шпиталю для порубки дров. Згодом солдат ОСОБА_2 зателефонував до позивача та повідомив, що після виписки з військового шпиталю останній може не їхати у розташування Військової частини польова пошта В0259, а залишитися вдома для порубки дров.

Позивач стверджує, що оскільки з солдатом ОСОБА_2 було погоджено питання щодо надання вихідних днів, позивач вирішував свої особисті справи.

Однак, зранку 29 грудня 2015 року зателефонував старший прапорщик ОСОБА_3 та повідомив, що позивачу потрібно негайно прибути у розташування Військової частини польова пошта В0259, крім того, повідомив, що його змусили написати рапорт про відсутність позивача на службі без поважних причин.

Таким чином, відповідно до наказу командира Військової частини польова пошта В0259 від 01 січня 2016 року № 2 призначено службове розслідування по факту невиходу ОСОБА_1 на службу без поважних причин, яке, на думку позивача, здійснювалось упереджено, виключно з обвинувальним ухилом, за результатами якого відповідачем видано наказ від 18 січня 2016 року № 39, яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та позбавлено преміювання в повному обсязі за січень 2016 року.

Позивач зазначає, що, вирішуючи організаційні питання з солдатом ОСОБА_2 стосовно надання вихідних днів для порубки дров, діяв правомірно, оскільки жодними нормативно-правовими актами не заборонено вирішувати подібні питання опосередковано з безпосереднім керівником через особу, яка перманентно виконує його обов'язки, відтак вважає оскаржуваний наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та позбавлення преміювання в повному обсязі за січень 2016 року за невихід на службу 29 грудня 2015 року протиправним, у зв'язку з чим звернувсь до суду з вимогою про його скасування.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини польова пошта В0259 від 18 січня 2016 року № 39 "Про результати службового розслідування".

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12 січня 2018 року касаційна скарга відповідача надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 12 січня 2018 року прийнята до провадження.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано встановленого внаслідок проведення службового розслідування факту невиходу ОСОБА_1 на службу без поважних причин, а також правильність процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що, починаючи з 29 травня 2014 року, ОСОБА_1 проходить військову службу у званні солдат у Військовій частині польова пошта В0259 за контрактом та обіймає посаду водія зенітного ракетного взводу танкового батальйону.

У період з 17 грудня 2015 року по 28 грудня 2015 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні у військовому шпиталі - Військовій частині А4554 у місті Луцьку.

18 січня 2016 року тимчасово виконуючим обов'язки командира Військової частини польова пошта В0259 майором Бобнєвим Б. В. видано наказ № 39 "Про результати службового розслідування", відповідно до якого на водія зенітного ракетного взводу танкового батальйону солдата ОСОБА_1 за порушення вимог абзацу 2 статті 6 Загальних положень, статей 11, 12, 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4, абзацу 5 статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накладено дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом "б" статті 49 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у виді догани, згідно з пунктом 31.6 наказу Міністра оборони України № 260 від 14 липня 2008 року "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" позбавлено преміювання в повному обсязі за січень 2016 року.

Так, в ході проведення розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_1 не прибув у Військову частину польова пошта В0259 після стаціонарного лікування в день виписки з військового шпиталю Військової частини А4554 відповідно до припису від 28 грудня 2015 року № 2049. ОСОБА_1 був відсутній на ранковому шикуванні та на протязі дня до 17:00 год. 29 грудня 2015 року, тобто понад 3 години, без поважних причин. Разом з цим, ОСОБА_1, знаючи, що солдат ОСОБА_2 не виконує обов'язки командира танкового батальйону, тобто не є безпосереднім командиром позивача, не доповів своєму безпосередньому начальникові старшому прапорщику ОСОБА_3 про необхідність порубки дров та отримання для цього вихідного дня, тобто з особистих питань та питань, що стосувалися виконання ним службових обов'язків.

Таким чином, дисциплінарне стягнення у вигляді догани та позбавлення преміювання в повному обсязі за січень 2016 року на позивача накладено за неприбуття на службу 29 грудня 2015 року.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що службовим розслідуванням встановлено факт вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що полягає у неприбутті ОСОБА_1 на службу, а отже законність рішення про накладення дисциплінарного стягнення не спростовується.

Львівський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, прийшов до висновку про порушення процедури притягнення позивача до відповідальності, оскільки бесіда, що оформлюється відповідним документом, була проведена відповідачем після притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, що суперечить вимогам Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 березня 2004 року № 82, яка діяла на момент виникнення правовідносин (далі - Інструкція № 82), адже притягненню військовослужбовця до відповідальності повинне передувати проведення службового розслідування, в ході якого встановлюються обставини, зазначені у пункті 3 Інструкції № 82.

Верховний Суд зазначені висновки суду апеляційної інстанції вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України, згідно з преамбулою якого цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту. Положення Статуту поширюються на громадян, звільнених з військової служби у відставку або у запас з правом носіння військової форми одягу, під час носіння ними військової форми одягу. Дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, війська Цивільної оборони України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у званні солдат та обіймає посаду водія зенітного ракетного взводу танкового батальйону Військової частини польова пошта В0259.

Відповідно до пункту 16 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Приписами статті 30 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення.

За правилами пунктів 83- 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку) визначені Інструкцією № 82.

Згідно з пунктом 3 Інструкції № 82, розслідуванням повинно бути встановлено: наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення; наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було порушено; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного; умови та причини, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків.

Пунктом 4.1. Інструкції № 82 обумовлено, що за результатами службового розслідування складається акт, у якому, крім положень, що визначені пунктом 3 цієї Інструкції, обов'язково зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; підстави службового розслідування; час, місце, суть порушення, який нормативний акт порушено (його назва, дата прийняття); обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність чи знімають вину; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення; пропозиція щодо притягнення винних осіб до відповідальності; інші заходи, які пропонується здійснити.

З матеріалів справи вбачається, що наказом командира Військової частини польова пошта В0259 полковника Ярового В. М. від 01 січня 2016 року № 2 призначено службове розслідування за фактом невиходу на службу 29 грудня 2015 року водія зенітного ракетного взводу танкового батальйону солдата ОСОБА_1, за результатами проведення якого складено акт від 18 січня 2016 року, в якому вказано, що солдат ОСОБА_1 не прибув у Військову частину польова пошта В0259 після стаціонарного лікування в день виписки з військового шпиталю Військової частини А4554 згідно з приписом від 28 грудня 2015 року № 2049.

В ході проведеного службового розслідування встановлено, що позивач був відсутній на ранковому шикуванні та на протязі дня до 17:00 год. 29 грудня 2015 року, тобто понад 3 години, без поважних причин, не доповів своєму безпосередньому начальникові старшому прапорщику ОСОБА_3 про необхідність порубки дров та отримання для цього вихідного дня, тобто з особистих питань та питань, що стосувалися виконання ним службових обов'язків.

В силу пункту 4.3 Інструкції № 82 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд посадовій особі, яка призначила розслідування. До акта додаються всі матеріали розслідування. Посадова особа, яка призначала службове розслідування, проводить бесіду з військовослужбовцем, стосовно якого воно проводилось. За результатами бесіди оформляється аркуш бесіди із зазначенням дати її проведення, а також заперечень, прохань (побажань) особи, стосовно якої проведено службове розслідування. Аркуш бесіди зберігається з матеріалами службового розслідування.

Згідно зі статтею 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Крім того слід зауважити, що прийняття рішення за результатами розслідування регламентовано пунктом 5 Інструкції № 82.

Так, приписами підпункту 5.1. пункту 5 Інструкції № 82 передбачено, що посадова особа, яка призначала службове розслідування, розглядає у 10-денний термін акт та всі інші матеріали службового розслідування і приймає відповідне рішення.

Відповідно до пункту 5.3 Інструкції № 82 притягнення військовослужбовця за результатами службового розслідування до відповідальності здійснюється згідно з вимогами чинного законодавства. Дисциплінарне стягнення накладається у терміни, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що притягненню військовослужбовця до відповідальності повинне передувати проведення службового розслідування, у ході якого встановлюються обставини, зазначені у пункті 3 Інструкції № 82.

При цьому приписи пункту 4.3 Інструкції № 82 свідчать про те, що посадова особа, яка призначала службове розслідування, зобов'язана провести бесіду з військовослужбовцем, стосовно якого воно проводилось, і така бесіда не проводиться лише у випадку ухилення військовослужбовця від її проведення. Аркуш бесіди, у якому зазначається дата її проведення, а також заперечення, прохання (побажання) особи, стосовно якої проведено службове розслідування, зберігається з матеріалами службового розслідування.

Таким чином, враховуючи вимоги пункту 5.1 Інструкції № 82, аркуш бесіди разом з іншими матеріалами службового розслідування підлягає розгляду службовою особою, яка призначила службове розслідування, і є однією з підстав прийняття відповідного рішення.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний наказ командира Військової частини польова пошта В0259 № 39 видано 18 січня 2016 року, проте аркуш бесіди з позивачем датовано 22 січня 2016 року.

При цьому в ході бесіди ОСОБА_1 виражав незгоду з результатами проведеного службового розслідування, вважаючи їх упередженими та такими, що зроблені без урахування фактичних обставин.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо порушення процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, у зв'язку чим оскаржуваний наказ № 39 від 18 січня 2016 року видано передчасно, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотриманням принципу рівності перед законом, без повного врахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, а отже він не може вважатися правомірним і підлягає скасуванню.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Військової частини польова пошта В0259 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець