Історія справи

Постанова КАС ВП від 28.01.2026 року у справі №640/16103/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року

м. Київ

справа № 640/16103/20

адміністративне провадження № К/990/48076/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Бевзенка В.М., Стеценка С.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу № 640/16103/20

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду від 02.08.2022 (суддя Федорчук А. Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 (головуючий суддя Парінов А. Б., судді Беспалов О. О., Грибан І. О.),

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернулися до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (далі також Уповноважена особа Фонду), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також Фонд), у якому просили:

- визнати протиправними та скасувати постанови Правління ПАТ «КБ «Хрещатик» в частині визнання позивачок пов`язаними з ПАТ «КБ «Хрещатик» особами, а саме скасувати пункти в Переліках пов`язаних із банком осіб, починаючи з 01.04.2015, затверджених постановами Правління ПАТ «КБ «Хрещатик:

- від 28.05.2015 № 1087 з Переліком в частині скасування пункту 492 та пункту 494 в Переліку пов`язаних із банком осіб;

- від 09.06.2015 № 1170 з Переліком в частині скасування пункту 532 та пункту 534 в Переліку пов`язаних із банком осіб;

- від 09.07.2015 № 1468 з Переліком в частині скасування пункту 537 та пункту 539 в Переліку пов`язаних із банком осіб;

- від 28.07.2015 № 163 з Переліком в частині скасування пункту 522 та пункту 524 в Переліку пов`язаних із банком осіб;

- від 07 08 2015 № 1776 з Переліком в частині скасування пункту 535 та пункту 537 в Переліку пов`язаних із банком осіб;

- від 09.09.2015 № 1980 з Переліком в частині скасування пункту 533 та пункту 535 в Переліку пов`язаних із банком осіб;

- від 07.10.2015 № 2231 з Переліком в частині скасування пункту 525 та пункту 527 в Переліку пов`язаних із банком осіб;

- від 06.11.2015 № 2457 з Переліком в частині скасування пункту 1053 та пункту 1054 в Переліку пов`язаних із банком осіб;

- від 07.12. 2015 № 2663 з Переліком в частині скасування пункту 1079 та пункту 1080 в Переліку пов`язаних із банком осіб;

- від 11.01.2016 № 7 з Переліком в частині скасування пункту 1234 та пункту 1235 в Переліку пов`язаних із банком осіб;

- від 08.02.2016 № 156 з Переліком в частині скасування пункту 1237 та пункту 1238 в Переліку пов`язаних із банком осіб;

- від 09.03.2016 № 374 з Переліком в частині скасування пункту 1248 та пункту 1249 в Переліку пов`язаних із банком осіб;

- від 04.04.2016 № 565 з Переліком в частині скасування пункту 1251 та пункту 1252 в Переліку пов`язаних із банком осіб;

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «КБ «Хрещатик» надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни до бази даних про вкладників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом та описом змін наведених в пункті 12 додатку 2 Положення 14, в частині виключення з файлу «N» інформації про ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як пов`язаних з банком осіб або осіб, які були такими, починаючи з 01.04.2015.

Мотивуючи позовні вимоги позивачки зазначили, що ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 відповідно до пунктів 1-6 частини першої статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не можуть бути віднесені до пов`язаних з ПАТ «КБ «Хрещатик».

На думку позивачок, Уповноважена особа Фонду порушила порядок визначення пов`язаних з ПАТ «КБ «Хрещатик» осіб та не повідомила позивачок про віднесення їх до переліку пов`язаних осіб.

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стверджували про безпідставність ототожнення організаційно-правових форм «структурний підрозділ» та «відокремлений підрозділ». Так, відповідно до посадової інструкції від 17.01.2008 керуючий відділенням здійснює поточне керівництво відділення та забезпечує його функціонування за призначенням. У своїй роботі керуючий керується чинним законодавством, Положенням про Київську регіональну філію ВАТ «КБ «Хрещатик», розпорядженнями директора Київської регіональної філії. Керуючий безпосередньо підпорядковується директору Київської регіональної філії. У подальшому, відповідно до посадової інструкції від 20.01.2014 керуючий безпосередньо підпорядковується Голові Правління та Директору Комерційного центру ПАТ «КБ «Хрещатик». Тобто, у 2014 році змінилося тільки підпорядкування, а не функціональне призначення відділення, яке було і залишилося структурною одиницею ПАТ «КБ «Хрещатик», а не його відокремленим підрозділом. Функціональні можливості відділення були суттєво обмежені керівництвом банку, тому ніякого вирішального впливу на прийняття будь-яких рішень Правлінням банку зі сторони ОСОБА_1 бути не могло.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 02.08.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024, позов задовольнив.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 віднесено до переліку пов`язаних із банком осіб на підставі пункту 3 частини першої статті 52 Закону України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон № 2121-ІІІ) (як керівник банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівник та член комітетів банку), а ОСОБА_3 як асоційовану з нею особу відповідно до пункту 7 частини першої статті 52 цього ж Закону.

При цьому висновок про те, що ОСОБА_1 є пов`язаною із банком особою ґрунтується на тому, що згідно наказу за підписом директора Київської регіональної філії ПАТ «КБ «Хрещатик» від 25.07.2005 № 136-к ОСОБА_1 прийнято на посаду керуючого Києво-Святошинського відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» з 25.07.2005 з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Суд зазначив, що відповідно до статті 42 Закону № 2121-ІІІ (в редакції станом на дату прийняття спірних постанов) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.

Тобто, керівника відокремленого підрозділу банку станом на 2015 рік було прирівняно до поняття керівника банку. Буквальне трактування цієї норми і призвело до віднесення позивачок до переліку пов`язаних із банком осіб.

Суд констатував, що за таких обставин ключовим для правильного вирішення спору є з`ясування обсягу здійснюваних ОСОБА_1 на посаді керуючого Києво-Святошинського відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» повноважень та поняття відокремленого підрозділу банку.

Для відповіді на це питання суд, проаналізувавши норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, зазначив, що підприємство може створювати структурні підрозділи та відокремлені підрозділи, які у взаємозв`язку із наведеними вище нормами не є тотожними.

Суд установив, що ОСОБА_1 була керуючою Києво-Святошинського відділення, що за своєю організаційно-правовою формою було не відокремленим підрозділом банку, а структурним підрозділом відокремленого підрозділу банку.

Відтак, суд дійшов висновку про безпідставність включення ОСОБА_1 до переліку пов`язаних із банком осіб, як керівника відокремленого підрозділу, адже остання була керівником структурного підрозділу відокремленого підрозділу.

Окрім вказаного суд додатково зазначив про те, що згідно з вимогами пункту 8 Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 740 (чинного на час відкриття відділення; втратило чинність 01.07.2004), підрозділи суб`єкта підприємницької діяльності - філії (відділення), представництва без створення юридичної особи не потребують державної реєстрації.

Суб`єкт підприємницької діяльності зобов`язаний повідомити про створення та ліквідацію зазначених підрозділів за місцем своєї державної реєстрації шляхом внесення відповідних додаткових відомостей до реєстраційної картки суб`єкта підприємницької діяльності.

За правилами частини другої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції Закону від 15.05.2003 № 755-IV, набрав чинності з 01.07.2004) в Єдиному державному реєстрі, серед інших, повинні міститися такі відомості щодо юридичної особи - дані про відокремлені підрозділи юридичної особи.

Згідно з пунктом 20 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції Закону від 26.11.2015 № 835-VIII) в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу - дані про відокремлені підрозділи юридичної особи: ідентифікаційний код відокремленого підрозділу; найменування відокремленого підрозділу; місцезнаходження відокремленого підрозділу; види діяльності відокремленого підрозділу; відомості про керівника відокремленого підрозділу: прізвище, ім`я, по батькові, посада, дата народження, дата призначення та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Так, відповідно до положень статті 23 Закону № 2121-ІІІ банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України у разі його відповідності вимогам щодо відкриття відокремлених підрозділів, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відокремлений підрозділ банку має право розпочати свою діяльність через 10 днів після повідомлення банком Національного банку України про відкриття такого відокремленого підрозділу.

З огляду на зазначене суд встановив, що відомості про Києво-Святошинське відділення ПАТ (ВАТ) «КБ «Хрещатик» як про відокремлений підрозділ ПАТ (ВАТ) «КБ «Хрещатик» в Єдиному державному реєстрі відсутні. Водночас, Київська регіональна філія є структурним підрозділом банку.

Крім того Уповноважена особа Фонду не надала доказів того, що Комісією Головного управління НБУ по м. Києву і Київській області з питань нагляду та регулювання діяльності банківських установ було прийнято рішення про погодження відкриття Києво-Святошинського відділення ВАТ «КБ «Хрещатик» як відокремленого підрозділу Банку за процедурою, встановленою Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Вищезазначене стало ще однією підставою для висновку суду про наявність підстав вважати Києво-Святошинське відділення ВАТ «КБ «Хрещатик» саме структурним підрозділом. При цьому, відділення як було невідокремленим підрозділом - структурною одиницею з початку відкриття (створення), так і залишалось в цьому статусі до самого закриття в листопаді 2016 року.

У той же час, керівник структурного підрозділу відокремленого підрозділу банку відсутній в переліку, наведеному в статті 42 Закону № 2121-ІІІ (в редакції станом на дату прийняття спірних постанов).

З урахуванням наведеного в сукупності суд зробив висновок, що позивачки без достатніх правових підстав включені Публічним акціонерним товариством «КБ «Хрещатик» до переліків про пов`язаних з банком осіб, відтак останні підлягають скасуванню в судовому порядку в частині, що стосується позивачок.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2024 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду від 02.08.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Фонд вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм статей 23, 42, 52 Закону України «Про банки та банківську діяльність» внаслідок неврахування висновків Верховного Суду України в постанові від 17.02.2016 у справі № 6-1601цс15 та Верховного Суду в постановах від 22.01.2021 у справі № 822/626/18, від 18.04.2018 у справі № 362/2418/16.

Стверджує Фонд і про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зумовлене неврахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.06.2020 у справі № 334/1913/16, від 24.09.2020 у справі № 334/8020/18 та від 06.04.2022 у справі № 761/19024/20.

Також скаржник доводить, що суди встановили обставини справи на підставі недопустимих доказів, а саме: у судових рішення всупереч приписам статей 101 104 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) покликалися на висновок науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення змісту окремих норм та положень законодавства України.

Ще одним доводом касаційної скарги є твердження про необґрунтоване неприйняття судом клопотання (заяви) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Так, Фонд заявою від 23.07.2024 № 60-7931/24 направив до суду апеляційної інстанції копію постанови Верховного Суду у справі № 822/626/18 з подібними правовідносинами

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2024 вказану справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Тацій Л. В. - головуючий суддя, судді: Стрелець Т. Г., Стеценко С. Г.

Верховний Суд ухвалою від 23.12.2024 залишив касаційну скаргу без руху, а ухвалою від 22.01.2025 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС та витребував матеріали справи з Київського окружного адміністративного суду.

Справу № 640/16103/20 було повторно витребувано з Київського окружного адміністративного суду 08.04.2025 та 21.07.2025 шляхом направлення копії ухвали Верховного Суду від 22.01.2025 на офіційну електронну адресу Київського окружного адміністративного суду

30.10.2025 Верховний Суд направив до Київського окружного адміністративного суду лист № 640/16103/20/38373/25 з повторною вимогою в найкоротші строки направити матеріали справи.

07.11.2025 матеріали адміністративної справи № 640/16103/20 надійшли до Верховного Суду.

У зв`язку з обранням судді - члена колегії Стрелець Т. Г. до Великої Палати Верховного Суду призначено повторний автоматизований розподіл справи та протоколом від 19.01.2026 визначено склад суду для розгляду касаційної скарги: головуючий - суддя Тацій Л. В., судді: Бевзенко В. М., Стеценко С. Г.

ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні скарги, а ухвалені у справі судові рішення - залишити без змін.

Інші учасники справи не реалізували право подати відзив на касаційну скаргу.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій установлено, що листом від 22.07.2003 № 05-315/12821 Головне управління Національного банку України по м. Києву та Київській області повідомило ПАТ «КБ «Хрещатик» про прийняття рішення від 21.07.2003 № 03291 про погодження відкриття Києво-Святошинського відділення ВАТ «КБ «Хрещатик».

Наказом за підписом директора Київської регіональної філії ПАТ «КБ «Хрещатик» від 25.07.2005 № 136-к ОСОБА_1 прийнято на посаду керуючого Києво-Святошинського відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» з 25.07.2005 з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Згідно посадової інструкції керуючого Києво-Святошинським відділенням ПАТ «КБ «Хрещатик», затвердженої головою правління ПАТ «КБ «Хрещатик» 20.01.2014, керуючий безпосередньо здійснює поточне керівництво відділенням і забезпечує його функціонування за призначенням, призначається на посаду та звільняється з посади наказом голови правління банку за поданням директора комерційного центру ПАТ «КБ «Хрещатик».

Відповідно до положення про Києво-Святошинське відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» від 12.05.2011 Києво-Святошинське відділення створене на базі реорганізованої Києво-Святошинської філії ВАТ «КБ «Хрещатик» згідно рішення правління банку від 27.03.2003 №120, не є юридичною особою, входить до складу ПАТ «КБ «Хрещатик» на правах структурної одиниці, знаходиться в його безпосередньому підпорядкуванні, відділенню присвоєно внутрішньобанківський реєстраційний код.

Наказом ПАТ «КБ «Хрещатик» № 316 від 04.04.2016 (пункти 1251, 1252); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» №1087 від 28.05.2015 (пункти 492, 494); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» №1170 від 09.06.2015 (пункти 532, 534); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» №1468 від 09.07.2015 (пункти 537, 539); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» №1639 від 28.07.2015 (пункти 522, 524); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» №1776 від 07.08.2015 (пункти 535, 537); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» №1980 від 09.09.2015 (пункти 533, 535); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» №2231 від 07.10.2015 (пункти 525, 527); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» №2457 від 06.11.2015 (пункти 1053, 1054); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» №2663 від 07.12.2015 (пункти 1079, 1080); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» №7 від 11.01.2016 (пункти 1234, 1235); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» №156 від 08.02.2016 (пункти 1237, 1238); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» №374 від 09.03.2016 (пункти 1248, 1249); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» №565 від 04.04.2016 (пункти 1251, 1252) на вимогу постанови Національного банку України від 12.05.2015 №315 «Про затвердження Положення про визначення пов`язаних із банком осіб" було затверджено перелік осіб, пов`язаних з ПАТ «КБ «Хрещатик». До переліку пов`язаних з ПАТ «КБ «Хрещатик» осіб включена ОСОБА_1 із кодом типу пов`язаної особи 523, та ОСОБА_4 (як асоційована особа - дочка пов`язаної із банком особи) - із кодом типу пов`язаної особи 527.

Відповідно до постанови правління Національного банку України від 05.04.2016 за №234 «Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято 05.04.2016 рішення №463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делеговано повноваження тимчасовому адміністратору банку.

Згідно рішення правління Національного банку України від 02.06.2016 № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.06.2016 № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Незгода позивачок із віднесенням їх до переліку пов`язаних із банком осіб зумовила їх звернення до суду з цим адміністративним позовом (з урахуванням позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №761/25332/16-ц).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, заперечення ОСОБА_1 щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд насамперед вважає за необхідне надати оцінку доводам касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції, оскільки спір у справі не є публічно-правовим і він, відповідно, не підлягає вирішенню адміністративним судом.

При вирішенні згаданого питання колегія суддів враховує ту обставину, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у липні 2016 року вже зверталися до суду з аналогічним позовом у порядку цивільного судочинства (справа № 761/25332/16-ц).

Так, Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 29.05.2018 у задоволенні позову відмовив.

Апеляційний суд міста Києва постановою від 21.08.2018 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове судове рішення про задоволення позову.

Верховний Суд постановою від 20.05.2020 скасував ухвалені у справі судові рішення та закрив провадження у справі № 761/25332/16-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку про визнання не пов`язаними з банком особами.

Верховний Суд у вказаній постанові дійшов висновку про те, що спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є публічно-правовим і пов`язаний із виконанням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування.

Вказане стосується й випадку, коли особа оскаржує дії щодо включення до переліку осіб, пов`язаних із банком, й відповідно не внесення інформації про цю особу, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

При цьому Верховний Суд роз`яснив позивачкам, що ініційований ними спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Варто зауважити, що немає підстав вважати, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, складаються з участю банку. Ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого відшкодування коштів вкладникам.

Наведене свідчить про те, що спір стосовно права на відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, гарантованого державою, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Фонд як юридична особа публічного права виконує спеціальну функцію у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, та затвердження реєстру відшкодувань вкладникам за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 813/921/16, від 23.05.2018 у справі № 820/3770/16, від 30.01.2019 у справі № 820/4270/16, від 13.02.2019 у справі № 804/758/16 та від 26.06.2019 у справі № 804/1278/16.

Підсумовуючи викладене, Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права та цілком обґрунтовано розглянули справу № 640/16103/20 за правилами адміністративного судочинства.

У контексті зазначеного безпідставним є посилання Фонду на постанову Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 826/6004/16, оскільки остання ухвалена у справі з неподібними правовідносинами.

Так, Судом було встановлено, що дії відповідачів (Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк»), які є предметом оскарження у справі № 826/6004/16, пов`язані виключно із здійсненням банківської діяльності і не пов`язані із здійсненням відповідачами передбачених законом владних управлінських функцій, а тому юрисдикція адміністративних судів на такий спір не поширюється.

Переглядаючи висновки судів першої та апеляційної інстанцій по суті заявлених позовних вимог, Суд виходить з таких міркувань.

Як уже було зазначено вище, підставою для задоволення позову став висновок судів про те, що Києво-Святошинського відділення, керуючою якого була ОСОБА_1 , за своєю організаційно-правовою формою було не відокремленим підрозділом банку, а структурним підрозділом відокремленого підрозділу банку.

Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначає Закон № 2121-ІІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 52 Закону № 2121-ІІІ для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є:

1) контролери банку;

2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;

3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;

4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;

5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;

6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;

7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини;

8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;

9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Банк зобов`язаний подавати Національному банку України інформацію про пов`язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов`язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у пунктах 1-9 частини першої цієї статті, за наявності ознак, визначених у нормативно-правових актах Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зв`язків із банком. Про таке рішення Національний банк України не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідний банк. У такому разі особа вважається пов`язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення Національного банку України про визначення особи пов`язаною з банком не доведе протилежного.

Згідно з пунктом 2 розділу І Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12.05.2015 № 315 (далі - Положення № 315; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національний банк має право вимагати від банку подання документів, що містять інформацію, потрібну Національному банку для прийняття рішення про визначення фізичних та юридичних осіб особами, пов`язаними з банком. Банк зобов`язаний надати на письмову вимогу відповідну інформацію та копії документів у терміни, визначені в запиті Національного банку.

Пунктами 1 - 3 глави 1 розділу ІІ Положення № 315 визначено, що банк визначає перелік пов`язаних із банком осіб, який затверджується правлінням банку, відповідно до вимог статті 52 Закону та з урахуванням цього Положення. Особа є пов`язаною з банком із моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов`язаною з банком відповідно до вимог зазначеної статті закону.

Банк забезпечує внесення змін до переліку пов`язаних із банком осіб на підставі змін інформації щодо особи, визначеної пов`язаною з банком, визначення нових осіб пов`язаними з банком особами тощо.

Банк зобов`язаний щомісячно (до 10 числа після звітного періоду) надавати Національному банку актуалізований перелік пов`язаних із банком осіб за формою, визначеною нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації статистичної звітності, що подається до Національного банку.

Частина перша статті 42 Закону № 2121-ІІІ визначає, що керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.

Відповідно до статті 23 Закону № 2121-ІІІ банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України у разі його відповідності вимогам щодо відкриття відокремлених підрозділів, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банк зобов`язаний повідомити Національний банк України про відкриття відокремленого підрозділу.

Національний банк України включає відомості про відокремлені підрозділи банку до Державного реєстру банків на підставі письмового повідомлення банку.

Відокремлений підрозділ банку має право розпочати свою діяльність через 10 днів після повідомлення банком Національного банку України про відкриття такого відокремленого підрозділу.

Аналіз зазначених вище правових норм дає підстави стверджувати, що суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що на час прийняття спірних у справі рішень чинне законодавство прирівнювало статус керівника відокремленого підрозділу банку до статусу керівника банку, що, у свою чергу, було підставою для визнання особи пов`язаною з банком. Відтак суди обґрунтовано вважали за необхідне з`ясувати, чи мало Києво-Святошинське відділення ВАТ «КБ «Хрещатик» статус відокремленого підрозділу банку.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Київська регіональна філія ВАТ «КБ «Хрещатик», в підпорядкування якої з моменту заснування передано Києво-Святошинське відділення, була створена в квітні 2002 року.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про Київську регіональну філію ВАТ «КБ «Хрещатик», затвердженого Спостережною радою ПАТ «КБ «Хрещатик» 14.12.2001, філія створена з метою організації оптимальної структури управління підлеглими Банку структурними підрозділами.

Згідно з пунктом 1.4 Положення Київської регіональної філії ВАТ «КБ «Хрещатик» остання не є юридичною особою, входить до складу банку на правах відособленого структурного підрозділу.

При цьому у Філії відповідно до пунктів 8.6 та 8.7 Положення для вирішення поточних питань та кредитування клієнтів створюється постійно діюча нарада та кредитний комітет. Відомості про Філію внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що видана відповідна довідка від 19.04.2002 № 7512/02.

Відповідно до Положення про відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» та рішення Правління ВАТ «КБ «Хрещатик» від 27.03.2003 № 120 створено підлеглий філії банку структурний підрозділ - Києво-Святошинське відділення ВАТ «КБ «Хрещатик», яке є структурною одиницею відособленого структурного підрозділу - філії банку.

Комісія Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області з питань нагляду та регулювання діяльності банківських установ прийняла рішення від 21.07.2003 № 03291 про погодження відкриття Києво-Святошинського відділення ВАТ «КБ «Хрещатик» (на балансі Київської регіональної філії банку) на базі ліквідованої Києво-Святошинської філії ВАТ «КБ «Хрещатик».

Згідно з пунктом 1.3 Положення про Києво-Святошинське відділення ВАТ «КБ «Хрещатик», затвердженого постановою Правління ВАТ «КБ «Хрещатик» від 14.08.2003 № 298 відділення не є юридичною особою, входить до складу Банку на правах структурної одиниці, знаходиться в його безпосередньому підпорядкуванні, відображення операцій Відділення здійснюється на балансі Київської регіональної філії ВАТ «КБ «Хрещатик», виступає від імені Банку перед третіми особами, державними та недержавними установами, підприємствами й організаціями, здійснює банківські операції, які передбачені цим Положенням, через рахунки Філії.

За приписами пункту 1.3 Положення про Києво-Святошинське відділення ВАТ «КБ «Хрещатик», затвердженого постановою Правління ПАТ «КБ «Хрещатик» від 12.05.2011 № 832, відділення не є юридичною особою, входить до складу Банку на правах структурної одиниці, знаходиться в його безпосередньому підпорядкуванні, відображення операцій Відділення здійснюється на балансі Головного банку ПАТ «КБ «Хрещатик», виступає від імені Банку перед третіми особами, державними та недержавними установами, підприємствами й організаціями, здійснює банківські операції, які передбачені цим Положенням, через рахунки Банку.

Наказом від 25.07.2005 №136-к ОСОБА_1 призначено керуючою Києво-Святошинським відділенням КБ «Хрещатик». При цьому, таке призначення здійснено не Головою Правління ПАТ «КБ «Хрещатик», а директором відокремленого підрозділу - філії ПАТ «КБ «Хрещатик».

На підставі вищезазначеного суди виснували про те, що ОСОБА_1 була керуючою Києво-Святошинського відділення, що за своєю організаційно-правовою формою було не відокремленим підрозділом банку, а структурним підрозділом відокремленого підрозділу банку. Відтак, безпідставним, на переконання судів, є включення ОСОБА_1 до переліку пов`язаних із банком осіб, як керівника відокремленого підрозділу, адже остання була керівником структурної одиниці відокремленого підрозділу.

Заперечуючи проти такого висновку, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вказує на невідповідність останнього правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.01.2021 у справі № 822/626/18, від 18.04.2018 у справі № 362/2418/16, та Верховного Суду України в постанові від 17.02.2016 у справі № 6-1601цс15.

У зазначених вище постановах сформульовано такий узагальнений висновок: за змістом статті 23 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відокремленими підрозділами банку є філії, відділення, представництва тощо, які відкриває банк на території України в разі його відповідності вимогам щодо відкриття відокремлених підрозділів, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України. Отже, керівники відокремлених структурних підрозділів є також керівниками банку.

Колегія суддів наголошує, що суди попередніх інстанцій виходили саме з того, що керівник відокремленого підрозділу є керівником банку, з огляду на що й проаналізували організаційно-правову форму Києво-Святошинського відділення.

За таких обставин відсутні підстави стверджувати, що суди при вирішенні спору не врахували вищезазначені висновки Верховного Суду. Відмінний результат судового розгляду справ зумовлений іншими фактичними обставини справи, а тому зазначення в касаційній скарзі окремих фрагментів постанов Верховного Суду безвідносно до підстав задоволення позову судами попередніх інстанцій не може спростовувати висновків останніх.

Відхиляє Суд і довід заявника касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» внаслідок неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.06.2020 у справі № 334/1913/16-ц, від 24.09.2020 у справі № 334/8020/18 та від 06.04.2022 у справі № 761/19024/20, позаяк останні є нерелевантними до спірних правовідносин.

У справах № 334/1913/16-ц та № 334/8020/18 Верховний Суд розглядав питання заміни сторони виконавчого провадження у спорі щодо стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду.

У справі № 761/19024/20 спір стосувався стягнення вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Стосовно твердження Фонду про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (статей 101 104 КАС) внаслідок врахування під час розгляду справи висновку науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення змісту окремих норм і положень законодавства України від 20.07.2018 № 126/155-е Суд зазначає таке.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 КАС).

Частинами першою та другою статті 72 КАС встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 101 КАС висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Статтями 112 113 КАС передбачено, що учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо:

1) застосування аналогії закону чи аналогії права;

2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Оцінка висновку експерта у галузі права судом

Висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.

Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

Наданий позивачками висновок науково-правової експертизи відповідно до зазначених вище норм не можна вважати таким доказом як висновок експерта в галузі права, однак, позивачки з огляду на принцип змагальності сторін не позбавлені можливості надати такий висновок задля доведення своєї позиції.

Зміст ухвалених у справі судових рішень свідчить про те, що суди на підставі аналізу норм права та оцінки наявних доказів у справі зробили самостійні висновки й лише після цього вказали на наявність висновку експертизи від 20.07.2018 № 126/155-е, що не можна розцінювати як порушення вимог процесуального закону.

Не підтвердився під час касаційного перегляду справи й довід Фонду про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано не взяв до уваги заяву відповідача щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Так, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб заявою від 23.07.2024 № 60-7931/24 направив до апеляційного суду копію постанови Верховного Суду у справі № 822/626/18, у якій, на переконання відповідача, містилися висновки щодо застосування норм права в подібних правовідносинах.

Указана заява, однак, не стосується власне встановлення обставин справи, не містить будь-яких доказів, на підставі яких такі обставини могли б бути встановленні.

Окрім того варто наголосити, що за приписами частини другої статті 350 КАС не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

У зв`язку з викладеним колегія суддів констатує, що доводи касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних судових рішень, і не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться виключно до помилкового тлумачення норм матеріального права та незгоди з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.

Фактично Фонд у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частинами першою, другою статті 341 КАС.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду від 02.08.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі № 640/16103/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.В. Тацій В.М. Бевзенко С.Г. Стеценко