Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.11.2020 року у справі №340/680/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 340/680/20

адміністративне провадження № К/9901/27835/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів: Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні, як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 340/680/20

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 2269 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гулого Андрія Васильовича

та рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року, прийняте у складі головуючого судді Момонт Г. М.,

постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Чепурнова Д. В., суддів Сафронової С. В., Мельника В. В.,

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Військової частини 2269 Національної гвардії України (далі - відповідач, ВЧ 2269), в якому просив:

1.1 визнати протиправною бездіяльності ВЧ 2269 щодо не проведення нарахування та не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 02 листопада 2018 року по 10 лютого 2020 року включно;

1.2 зобов'язати ВЧ 2269 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 листопада 2018 року по 10 лютого 2020 року.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що 27 листопада 2018 року наказом командира ВЧ 2269 № 245 позивача виключено зі списків особового складу частини та проведено остаточний розрахунок. У день звільнення відповідачем не проведено остаточного розрахунку за недоотримане речове майно, а саме не було виплачено грошову компенсацію за недоотримане речове майно, яка була стягнута за рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі №340/2716/19. На виконання вказаного рішення суду 10 лютого 2020 року ВЧ 2269 виплачено грошові кошти в розмірі 78 003,29 грн. За таких обставин позивач вважає, що має право, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 27 листопада 2018 року по 10 лютого 2020 року.

3. Відповідач проти задоволення позову заперечував зазначивши, що грошова компенсація за неотримане речове майно не відноситься до грошових коштів належних військовослужбовцю при звільненні, так як підстава для її виплати (заява) може з'явитися і після звільнення, натомість стаття 117 Кодексу законів про працю України може бути застосована виключно до грошових коштів, належних працівникові при звільненні.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. Наказом командира ВЧ 2269 (по стройовій частині) від 27 листопада 2018 року № 245 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення: майора ОСОБА_1, заступника командира батальйону аеродромно-технічного забезпечення по роботі з особовим складом, звільненого з військової служби у запас Збройних Сил України за підпунктом "б" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я) наказом командувача Національної гвардії України від 02 листопада 2018 року №177 о/с і з 27 листопада 2018 року виключено зі списків особового складу частини та з 28 листопада 2018 року з усіх видів забезпечення.

5. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі №340/2716/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до ВЧ 2269 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено; визнано протиправною бездіяльність ВЧ 2269 щодо невиплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане речове майно на підставі Довідки про вартість речового майна, що належить до видачі від 12 грудня 2018 року № 9; стягнуто з ВЧ 2269 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 78003,29 грн.

5.1. Також вказаним рішенням встановлено, що 03 вересня 2019 року позивач звернувся до командира ВЧ 2269 Національної гвардії України із заявою щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.

6.10 лютого 2020 року ВЧ 2269 на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі №340/2716/19 виплачено ОСОБА_1 78003,29 грн.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.

7. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

8. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що ОСОБА_1 до Військової частини 2269 Національної гвардії України під час звільнення не було подано рапорту щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, а тому у відповідача не виникло правових підстав для виплати такої компенсації під час звільнення позивача. За своєю природою компенсація за неотримане речове майно є грошовим вираженням речового забезпечення військовослужбовців, не пов'язана з оплатою праці та не є винагородою за виконану роботу, а тому приписи статей 116,117 КЗ пП України стосовно відповідальності за затримку розрахунку при звільненні не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

IV. Касаційне оскарження

9. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій представник позивача подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 26 жовтня 2020 року.

10. У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Стягнути із відповідача витрати по сплаті судового збору.

11. На обґрунтування касаційної скарги представник позивача зазначає, що питання стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за несвоєчасний розрахунок при звільненні при невиплаті грошової компенсації за неотримане речове майно має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду є досить різноманітними та по-різному застосовуються судами першої та апеляційної інстанції. Наприклад, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 суд зобов'язав відповідача виплатити середній заробіток за час неповного розрахунку при звільненні з дня звільнення по день фактичного розрахунку; у постановах Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.003696, від 15 липня 2020 року у справі № 824/144/16-а, в яких суди задовольнили позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

11.1. На противагу таким рішенням існують постанови Касаційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, від 20 травня 2020 року по справі № 750/5365/18, в яких суди вказують, що за своєю правовою природою середній заробіток за час затримки розрахунку не входить до структури заробітної плати, а тому відмовляють у стягнені середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

11.2. Отже, оскільки існують розбіжності у правозастосовчій практиці дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

12.02 грудня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: судді-доповідача Шевцової Н. В., суддів Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е. відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 340/680/20 з Кіровоградського окружного адміністративного суду.

13.11 грудня 2020 року справа № 340/680/20 надійшла до Верховного Суду.

14. Відзив відповідача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

15. Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

16. Згідно з частинами 1 , 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - ~law28~).

18. За приписами ~law29~ соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

19. Згідно з ~law30~ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

20. Абзацом першим ~law31~ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

21. Частина друга цієї ж статті передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

22. Відповідно до ~law32~ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

23. Згідно з пунктом 2 Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232 (далі - Інструкція №232) основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період.

24. Відповідно до пункту 3 цієї Інструкції речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил включає:

1) забезпечення: обмундируванням, взуттям, натільною і теплою білизною, теплими і постільними речами, спорядженням, спеціальним одягом, засобами індивідуального захисту (окуляри-маска захисні балістичні, окуляри захисні балістичні, шоломи бойові балістичні та бронежилети модульні), спеціальним одягом та спорядженням для виконання спеціальних завдань, нагрудними знаками, знаками розрізнення і фурнітурою, ідентифікаційними жетонами, санітарно-господарським, спортивним та гірським спортивним майном, наметами, брезентами, м'якими контейнерами, декоративними тканинами і килимовими виробами; матеріалами для пошиття, ремонту та хімічного чищення речового майна (крім розчинників); папером, друкарськими машинками, бланками та книгами обліку і звітності по речовій службі, а також іншими бланками та книгами; духовими та ударними музичними інструментами для штатних військових оркестрів; бойовими прапорами; технічними засобами речової служби, а також обладнанням, інструментом, запасними частинами та інвентарним майном для речових ремонтних майстерень і лазне-пральних підприємств;

2) створення та утримання запасів речового майна;

3) лазне-пральне обслуговування військовослужбовців військових частин і забезпечення мийними засобами;

4) організацію та проведення ремонту речового майна, технічних засобів речової служби, хімічного чищення обмундирування та спеціального одягу;

5) фінансове планування та фінансування, складання та подання встановленої звітності за статтями кошторису (кодами економічної класифікації) Міністерства оборони України на речове забезпечення;

6) організацію та ведення обліку і звітності з речової служби;

7) організацію контролю за витратами матеріальних засобів і бюджетних асигнувань, передбачених на речове забезпечення.

25. Речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно (абзац перший пункту 4 Інструкції №232).

26. Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 червня 2017 року №475, військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".

27. Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 (далі - Порядок №178), виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

28. Згідно з пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:

звільнення з військової служби;

загибелі (смерті) військовослужбовця.

29. Пунктом 4 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

30. За приписами пункту 5 цього ж Порядку довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

31. Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

32. За правилами статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

33. Статтею 117 КЗпП України обумовлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в Статтею 117 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

33.1. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

34. Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

34.1. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається статті 94 КЗпП України, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

35. Так, економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці, визначає Закон України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці", відповідно до статті 1 якого заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу; розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

36. Закон України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" в редакції, яка була чинна на час звільнення позивача з військової служби, надані такі визначення.

36.1. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

36.2. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

36.3. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

VI. Позиція Верховного Суду

37. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

38. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що ОСОБА_1 до ВЧ 2269 під час звільнення не було подано рапорту щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, а тому у відповідача не виникло правових підстав для виплати такої компенсації під час звільнення позивача. За своєю природою компенсація за неотримане речове майно є грошовим вираженням речового забезпечення військовослужбовців, не пов'язана з оплатою праці та не є винагородою за виконану роботу, а тому приписи статей 116, 117 КЗпП України стосовно відповідальності за затримку розрахунку при звільненні не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

39. Підставою для касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій слугував висновок представника позивача щодо різних правових позицій Верховного Суду стосовно питання стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за несвоєчасний розрахунок при звільненні при невиплаті грошової компенсації за неотримане речове майно. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 суд зобов'язав відповідача виплатити середній заробіток за час неповного розрахунку при звільненні з дня звільнення по день фактичного розрахунку; у постановах Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі №1.380.2019.003696, від 15 липня 2020 року у справі № 824/144/16-а, в яких суди задовольнили позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

39.1. На противагу таким рішенням існують постанови Касаційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, від 20 травня 2020 року по справі № 750/5365/18, в яких суди вказують, що за своєю правовою природою середній заробіток за час затримки розрахунку не входить до структури заробітної плати, а тому відмовляють у стягнені середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

40. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

41. Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалено постанову від 30 листопада 2020 року в справі № 480/3105/19, в якій сформовано наступний правовий висновок.

42. Зі змісту положень Інструкції № 232 висновується, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.

43. Такі гарантії щодо забезпечення військовослужбовців доречно порівняти із подібними категоріями трудового законодавства, а саме пунктом 3 частини 1 статті 29 КЗпП України, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов'язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором забезпечити працівника необхідними для роботи засобами.

44. Варто також мати на увазі, що речове майно може бути різноманітним: майном особистого користування (предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців) та інвентарним майном, яке є власністю військової частини та використовується особовим складом тимчасово під час проведення спеціальних робіт, несення бойового чергування, варти тощо. Лише перший вид майна, у разі його неотримання, підлягає грошовій компенсації.

45. Отже, речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця.

46. Щодо правової природи компенсації за неотримане речове майно, судова палата вважає, що таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.

47. Як уже зазначено, стаття 116 КЗпП оперує поняттям "всі суми, що належать працівнику", а стаття 116 КЗпП передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.

48. Чинне законодавство передбачає обов'язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.

49. Умовою для виникнення такого обов'язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.

50. Отже, компенсація вартості за неотримане речове майно, у разі подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби, належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України.

51. Таким чином, застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини.

52. Виключенням із цього правила є надання військовослужбовцем на те відповідної згоди, передбаченої пунктом 242 Положення №1153/2008.

53. Також Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у вказаній постанові від 30 листопада 2020 року зазначив, що указані висновки корелюються з позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, згідно з якою під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

54. Таким чином, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року в справі № 480/3105/19 дійшов висновку, що компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України та застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини.

55. В той же час судова палата зауважила, що умовою для виникнення обов'язку виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.

56. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі №340/2716/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до ВЧ 2269 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено; визнано протиправною бездіяльність ВЧ 2269 щодо невиплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане речове майно на підставі Довідки про вартість речового майна, що належить до видачі від 12 грудня 2018 року № 9; стягнуто з ВЧ 2269 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 78003,29 грн.

56.1. Також вказаним рішенням встановлено, що 03 вересня 2019 року позивач звернувся до командира ВЧ 2269 Національної гвардії України із заявою щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.

57. Згідно з частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

58. Отже ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно після його звільнення з військової служби. Натомість, позивачем не надано суду доказів подання рапорту щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби до його звільнення.

59. Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що у зв'язку з неподанням ОСОБА_1 до ВЧ 2269 рапорту щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби, у відповідача не виникло правових підстав для виплати такої компенсації під час звільнення позивача.

60. Отже, з аналізу приписів пункту 4 Порядку № 178 вбачається, що особа має право отримати грошову компенсацію за неотримане речове майно:

60.1 перед звільненням - у разі подання відповідного рапорту під час проходження служби.

60.2 після звільнення - у разі подання відповідного рапорту після звільнення.

61. Таким чином, Верховний Суд зауважує, що з огляну за відсутність у ВЧ 2269 правових підстав щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно позивачу під час звільнення, через відсутність відповідного рапорту позивача поданого під час проходження служби, відповідальність для відповідача, передбачена приписами статті 117 КЗпП України, не настає.

62. Отже, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки позивачем під час проходження служби не було подано відповідний рапорт про отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.

63. Верховний Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

64. Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, Верховний Суд надав відповідь на всі аргументи представника позивача, наведені в касаційній скарзі, які мають значення для правильного вирішення справи.

65. Нормами статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

65.1. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

66. Ураховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

VІІ. Судові витрати

67. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гулого Андрія Васильовича залишити без задоволення.

2. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова

Судді: Н. А. Данилевич

В. Е. Мацедонська