Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.11.2019 року у справі №826/26745/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2019 року

Київ

справа №826/26745/15

касаційне провадження №К/9901/14746/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Желєзного І. В., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.03.2016 (головуючий суддя: Кобилянський К. М. ) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 (головуючий суддя: Саприкіна І. В., судді: Карпушова О. В., Кучма А. Ю.) у справі №826/26745/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІА" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними і скасування припису, постанов та рішення,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МІА" (далі - ТОВ "МІА" або позивач) звернулося до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України або відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати протиправними і скасувати:

припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 18.11.2015;

постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 20.11.2015 №25/15/10126-39/2011/0214 та від 20.11.2015 №51/15/1/10126-38/2011/0214;

рішення про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт №43 від 23.11.2015.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДАБІ України є контролюючим органом і на її перевірки розповсюджуються обмеження, передбачені пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VIII від 28.12.2014 (далі - ~law22~). Перевірка проведена у період дії мораторію, встановленого ~law23~ без наявності виключних обставин щодо її проведення. Проведення перевірки з порушенням вимог законодавства нівелює наслідки такої в цілому.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.03.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016, адміністративний позов задоволено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що обмеження (мораторій) на проведення перевірок суб'єктів господарювання контролюючими органами в період 2015-2016 років стосується всіх без виключення контролюючих органів, у тому числі і ДАБІ інспекції. Суди попередніх інстанцій встановили, що обсяг доходу ТОВ "МІА" у 2015 році становив менше 20 мільйонів гривень, а тому перевірку позивача відповідач мав право проводити лише з дозволу Кабінету Міністрів України. За відсутності такого дозволу перевірка є незаконною.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення. Скаржник наполягає, що ~law24~ направлено на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів. ДАБІ України не є контролюючим органом доходів і зборів в розумінні вимог пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, а отже посилання судів попередніх інстанцій на пункт 3 Прикінцевих положень ~law25~ є помилковими. Правовідносини, пов'язані з встановленням обмеження на проведення позапланових перевірок ДАБІ України було врегульовано пунктом 8 Прикінцевих положень Закону від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - ~law26~), відповідно до якого мораторій на проведення перевірок запроваджено лише на період з січня по червень 2015 року. Починаючи з 01.07.2015 Держархбудінспекція поновила здійснення заходів архітектурно-будівельного нагляду. З огляду на те, що перевірка проведена у листопаді 2015 року, підстави вважати, що перевірка проведена під час дії мораторію - відсутні.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.07.2016 відкрито касаційне провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від
03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції зга~law27~ передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 10.06.2019 визначений новий склад суду у складі: головуючого судді - Чиркіна С. М., суддів: Желєзного І. В., Саприкіної І. В.

Ухвалою Верховного Суду від 25.11.2019 задоволено заяву судді Саприкіної І. В. про самовідвід.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2019 визначений новий склад суду у складі: головуючого судді - Чиркіна С. М., суддів: Желєзного І. В., Стародуба О. П.

Ухвалою Верховного Суду від 26.11.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

На адресу суду касаційної інстанції від позивача надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просив суд залишити касаційну скаргу ДАБІ України без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що посадовими особами відповідача проведено перевірку дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва: "Бізнес-центр з обєктами соціально-культурного призначення за адресою: вул. Глибочицька, 13, м. Київ", за результатами якої складено акт перевірки від 18.11.2015.

На підставі акту перевірки та встановлених порушень посадовими особами відповідача винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від
18.11.2015, яким вимагалось від ТОВ "МІА": зупинити виконання будівельних робіт до усунення поршень вимог містобудівного законодавства України; у термін до
18.12.2015 усунути виявлені порушення вимог містобудівного законодавства.

За результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності Департаментом ДАБІ у місті Києві прийнято постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 20.11.2015 № 51/15/1/10/26-38/2011/02/4 та № 52/15/10/26-39/2011/02/4, а також рішення про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт від 23.11.2015 № 43.

Вважаючи, що припис від 18.11.2015, постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №51/15/1/10/26-38/2011/02/4 від
20.11.2015 та № 52/15/10/26-39/2011/02/4 від 20.11.2015, а також рішення про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт від
23.11.2015 № 43 є протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

01.01.2015 набрав чинності ~law28~, пунктом 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

~law29~ направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства та за своєю метою та змістом покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, зокрема і ті, які виникають у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України статті 1 Податкового кодексу України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності тих контролюючих органів, про які йдеться у статті 1 Податкового кодексу України. Зокрема контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

Таким чином, ДАБІ України не є контролюючим органом доходів і зборів в розумінні вимог пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, а отже посилання судів попередніх інстанцій на пункт 3 Прикінцевих положень ~law30~ є помилковим.

Аналогічна правова позиція у спірних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №285/1535/15-а та від 13.11.2019 у справі №565/1072/16-а.

Разом з цим, правовідносини, пов'язані з встановленням обмежень на проведення позапланових перевірок ДАБІ України було врегульовано пунктом 8 Прикінцевих положень ~law31~ від 28.12.2014, відповідно до якого мораторій на проведення перевірок запроваджено лише на період з січня по червень 2015 року.

Спірна перевірка проводилась у листопаді 2015 року, тобто у період коли мораторій на проведення перевірок органами архітектурно-будівельного нагляду вже не діяв.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що перевірка призначена та проведена за відсутності на те законодавчо визначених обмежень.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій правова оцінка підставам та предмету перевірки, а також встановленим в її ході порушенням у межах цієї справи не надавалась.

Згідно із частиною 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об'єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Таким чином, для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 -3 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Частиною 2 статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 у справі №826/26745/15 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

І. В. Желєзний

О. П. Стародуб