Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.11.2019 року у справі №826/12791/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2019 року

Київ

справа №826/12791/16

адміністративне провадження №К/9901/33933/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Уханенка С. А.,

суддів: Кашпур О. В., Радишевської О. Р.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2016 року (головуючий суддя Келеберда В. І., судді Данилишин В. М., Качур І. А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року (головуючий суддя Горяйнов А. М., судді Желтобрюх І. Л., Мамчур Я. С. ),

УСТАНОВИЛ:

I. Суть спору

1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив: визнати протиправним і скасувати наказ від 18.07.2016 № 2048-о, поновити його на посаді заступника начальника Головного управління - начальника управління організаційного забезпечення службових перевірок та розслідувань Головного управління внутрішньої безпеки ДФС України (спеціальне звання - полковник податкової міліції) та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 липня 2016 року по дату винесення судового рішення.

2. Позов обґрунтував тим, що його незаконно звільнено з посади у зв'язку зі скороченням штатів, оскільки фактичного скорочення штату у його відділі не відбулося, відповідач не запропонував жодної вакантної посади, не врахував його переважного права на залишення на роботі як такого, що має тривалий стаж роботи в органах ДФС України, високе спеціальне звання, ряд заохочень і жодного дисциплінарного стягнення, звільнення відбулося в період його тимчасової непрацездатності. Крім того, в основу оскаржуваного наказу покладено рішення атестаційної комісії, хоча результати атестації не є підставою для звільнення державного службовця.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ ДФС України від 18.07.2016 №2048-о в частині звільнення ОСОБА_1.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління - начальника управління організаційного забезпечення службових перевірок та розслідувань Головного управління внутрішньої безпеки ДФС України. Стягнуто з ДФС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період вимушеного прогулу в сумі 12 509,01 грн.

4. Судові рішення мотивовані тим, що позивач був звільнений за відсутності правових підстав, у період тимчасової непрацездатності та без дотримання гарантій працівників, які вивільняються.

III. Провадження в суді касаційної інстанції

5. У касаційній скарзі ДФС України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

6. За доводами відповідача, внаслідок проведеної реорганізації апарату ДФС України штатний розпис Головного управління внутрішньої безпеки ДФС України зменшився з 466 до 90 штатних одиниць. При розгляді питання подальшого проходження позивачем служби в податковій міліції на засіданнях атестаційної комісії, куди ОСОБА_1 неодноразово запрошувався, але не з? являвся, була врахована відсутність практичних показників в оперативно-службовій діяльності, а також довготривале перебування позивача на лікарняному, в результаті чого комісія дійшла висновку про відсутність потреби у такому працівнику. Відповідач звертає також увагу на те, що суди попередніх інстанцій не врахували докази, подані ним 30.10.2016, зокрема, витяг з наказу ДФС України від 30.11.2016 № 3802-о, яким змінено дату звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з його перебуванням на лікарняному.

7. Позивачем не подано відзиву на касаційну скаргу.

8 Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

9. З жовтня 2014 року ОСОБА_1 проходив службу в податковій міліції ДФС України, з 21.01.2015 по 29.07.2015 - на посаді заступника начальника Головного управління - начальника управління проведення перевірок та розслідувань Головного управління власної безпеки.

10. Наказом ДФС України від 29.07.2015 № 2294-о позивача зараховано у розпорядження ДФС України.

11. З метою забезпечення виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 840 "Про внесення змін у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 № 85", наказів ДФС від 30.12.2015 № 1022 "Про скорочення чисельності та введення в дію Структури апарату Державної фіскальної служби України" та від 30.12.2015 № 142-ф "Про введенню в дію Штатного розпису на 2015 рік Державної фіскальної служби України" ОСОБА_1 17 травня 2016 року повідомлено про можливе наступне звільнення із займаної посади та податкової міліції ДФС 18 липня 2016 року у зв'язку зі скороченням штату, за відсутності можливості подальшого використання на службі. У примітці до попередження зазначено, що вакантні посади будуть запропоновані впродовж двох місяців за результатами рішення атестаційної комісії Головного управління внутрішньої безпеки ДФС та атестаційної комісії по роботі з працівниками податкової міліції органів державної фіскальної служби.

12.15 липня 2016 року на своєму засіданні атестаційна комісія Головного управління внутрішньої безпеки ДФС, враховуючи відсутність практичних показників в оперативно-службовій діяльності ОСОБА_1 та його часте довготривале перебування на лікарняному, дійшла висновку про відсутність потреби у такому працівнику та ухвалила звільнити позивача в запас через скорочення штатів за відсутності можливості подальшого використання на службі.

13. Наказом голови Державної фіскальної служби України від 18.07.2016 № 2648-о полковника податкової міліції ОСОБА_1, який перебуває у розпорядженні ДФС України, 18 липня 2016 року звільнено з посади та податкової міліції ДФС України в запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом "г" пункту 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення), - при відсутності можливості подальшого використання на службі. Підставою наказу зазначено протокол засідання атестаційної комісії Головного управління внутрішньої безпеки ДФС від 15.07.2016 № 139/99-99-22-06-39 та попередження ОСОБА_1 про скорочення штатів від
17.05.2016.

V. Позиція Верховного Суду

14. Пунктом 353.1 статті 353 Податкового кодексу України передбачено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

15. Полковник податкової міліції є спеціальним званням старшого начальницького складу (підпункт 353.4.2 пункту 353.4 статті 353 Податкового кодексу України).

16. Згідно з підпунктом "г" пункту 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

17. Приписами пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) обумовлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

18. КЗпП встановлено, що звільнення з підстави, зазначеної у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

19. Відповідно до частин 1 та 3 статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

20. У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

21. Порівнявши штатні розписи ДФС України на 2015 рік (затверджені 21.01.2015 і
30.12.2015) та на 2016 рік (затверджені 26.01.2016 і 21.06.2016), суди попередніх інстанцій встановили, що в Управлінні проведення перевірок та розслідувань Головного управління власної безпеки (перейменованого у штатних розписах на 2016 рік в Управління організаційного забезпечення службових розслідувань та перевірок Головного управління внутрішньої безпеки) не відбулося скорочення чисельності працівників, зокрема, не скорочено посаду заступника начальника Головного управління - начальника управління, яку обіймав позивач.

22. У зв'язку з цим суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для звільнення позивача за підпунктом "г" пункту 64 Положення.

23. Наведена обставина є визначальною при вирішенні цього спору і не потребує подальшого з? ясування питань виконання власником вимог щодо працевлаштування працівника, переважного права працівника на залишення на роботі, наявності на час попередження про наступне вивільнення іншої рівноцінної посади або роботи відповідно до його кваліфікації тощо.

24. Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, не впливає на законність оскаржуваного наказу і дата звільнення позивача, яку наказом ДФС України від
30.11.2016 № 3802-о, тобто вже після розгляду справи судом першої інстанції, було змінено з 18 на 25 липня 2016 року у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю позивача у період з 15.07.2016 по 22.07.2016.

25. Розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідачем не оспорюється.

26. За приписами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 343 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий: С. А. Уханенко

Судді: О. В. Кашпур

О. Р. Радишевська