Історія справи

Постанова КАС ВП від 27.09.2023 року у справі №160/19656/21
Постанова КАС ВП від 27.09.2023 року у справі №160/19656/21
Постанова КАС ВП від 18.10.2023 року у справі №160/19656/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 160/19656/21

адміністративне провадження № К/990/22525/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Стеценка С.Г., судді Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕТРАГРАММАТОН 7», Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕСАН»

до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дії

за касаційною скаргою Дніпровської міської ради

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Дєєва М.В. від 11 серпня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А. від 26 квітня 2023 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕТРАГРАММАТОН 7», Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕСАН» (далі - ТОВ «СІЛЛ», ТОВ «ТЕТРАГРАММАТОН 7», ТОВ «АЛЕСАН», позивачі) звернулися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради (далі - виконком Дніпровської МР, Департамент торгівлі та реклами, Дніпровська МР, відповідачі), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просили:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконкому Дніпровської МР від 13 жовтня 2021 року № 1044 «Про демонтаж рекламних засобів» у частині демонтажу рекламних засобів (спеціальних конструкцій) щодо ТОВ «СІЛЛ», ТОВ «ТЕТРАГРАММАТОН 7» та ТОВ «АЛЕСАН» (пункти додатку до рішення 17-64);

- визнати протиправними дії виконкому Дніпровської МР щодо прийняття рішення виконкому Дніпровської МР від 13 жовтня 2021 року № 1044 «Про демонтаж рекламних засобів» в частині демонтажу рекламних засобів (спеціальних конструкцій) щодо ТОВ «СІЛЛ», ТОВ «ТЕТРАГРАММАТОН 7» та ТОВ «АЛЕСАН» (пункти додатку до рішення 17-64) та надання доручення Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської МР, комунальним підприємствам та закладам Дніпровської МР із вжиття заходів щодо демонтажу рекламних засобів (спеціальних конструкцій) ТОВ «СІЛЛ», ТОВ «ТЕТРАГРАММАТОН 7» та ТОВ «АЛЕСАН».

2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення виконкому Дніпровської МР від 13 жовтня 2021 року № 1044 «Про демонтаж рекламних засобів», яким зокрема вирішено демонтувати рекламні засоби (спеціальні конструкції) щодо позивачів, є протиправним та таким, що порушує права позивачів, оскільки у законодавстві відсутня така підстава для демонтажу рекламних конструкцій, як невиконання демонтажу у встановлений строк розповсюджувачами зовнішньої реклами.

3. Також, позивачами вказано, що ними не було отримано жодних попереджень про підстави та необхідність проведення демонтажу; всі дозволи на розміщення зовнішньої реклами, які вказані в спірному рішенні є законними, їх строк дії не закінчився; відповідачі попередньо не приймали жодних рішень щодо скасування чи анулювання дозволів позивачів, тобто внутрішню процедуру проведення дій з демонтажу рекламних засобів відповідачами порушено.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року, адміністративний позов задоволено.

5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законодавство України не надає повноважень суб`єкту владних повноважень на прийняття рішень щодо демонтажу рекламних засобів, строк яких не закінчився, та встановлення на їхньому місці інших рекламних засобів, оскільки фактично ці повноваження повинні бути направлені на тимчасовий демонтаж рекламних засобів, які заважають роботам, що пов`язані зі зміною містобудівної ситуації, проведенням реконструкції, ремонту, будівництва на місцях розташування таких рекламних засобів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Дніпровська МР звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року й ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не застосували до спірних правовідносин положення статей 1, 5, 22 та 35 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також неправильно застосували положення пункту 28 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (далі - Типові правила), без урахування правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 3 грудня 2021 року у справі N 320/6290/15-a(2-a/320/06/16).

8. Дніпровська МР вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували, що оскаржувані рішення виконавчого комітету Дніпровської МР «Про демонтаж рекламних засобів» прийняті в межах наданих повноважень, передбачених, зокрема частиною шостою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також відповідно до Конституції та інших законів України.

9. Також скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій надали неправильну правову оцінку позовній вимозі про визнання протиправними дії виконкому Дніпровської МР щодо прийняття рішення від 13 жовтня 2021 року № 1044 «Про демонтаж рекламних засобів» в частині демонтажу рекламних засобів (спеціальних конструкцій) щодо позивачів та надання доручення Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської МР, комунальним підприємствам та закладам Дніпровської МР із вжиття заходів щодо демонтажу відповідних рекламних засобів, оскільки, на думку скаржника, така позовна вимога має характер компетенційної.

10. У той же час, скаржник зазначає, що відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі № 705/748/17, від 13 березня 2019 року у справі № 820/3713/17 та від 5 липня 2019 року № 802/833/17-a, особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем, є суб`єкти владних повноважень.

11. Від представника позивачів надійшли відзиви на касаційну скаргу Дніпровської МР, в яких вказується на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на це, представник позивачів просить залишити касаційну скаргу Дніпровської МР без задоволення, а судові рішення - без змін.

12. На підтвердження своїх заперечень щодо вимог касаційної скарги представник позивачів зазначає, що правовий висновок Верховного Суду, викладені у постанові від 3 грудня 2021 року у справі № 320/6290/15-a(2-a/320/06/16) та на які посилається скаржник в обґрунтування неправильності застосування судами попередніх інстанцій Типових правил, викладені за інших обставин справи, ніж виникли у справі, що розглядається, а тому не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

13. Представник позивачів також зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивачам на виконання вимог законів України «Про рекламу», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та Типових правил не надано можливості самостійно перенести рекламні засоби на інше місце, як це мало місце, зокрема у вищезгаданій справі № 320/6290/15-a(2-a/320/06/16).

14. Натомість, представник позивачів вказує на подібність спірних правовідносин, що виникли у справі № 160/6846/21, з тими, що мають місце у справі, яка розглядається. З огляду на таке, просить врахувати під час перегляду рішень судів попередніх інстанцій у касаційному порядку правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 2 червня 2022 року у справі № 160/6846/21, про те, що законодавство не надає повноважень суб`єкту владних повноважень на прийняття рішень щодо демонтажу рекламних засобів, строк яких не закінчився, та встановлення на їхньому місці інших рекламних засобів, оскільки фактично ці повноваження повинні бути направлені на тимчасовий демонтаж рекламних засобів, які заважають роботам, пов`язаним з зміною містобудівної ситуації, проведенням реконструкції, ремонту, будівництва на місцях розташування таких рекламних засобів.

15. Крім того, представник позивачів на підтвердження законності та обґрунтованості рішень судів першої та апеляційної інстанцій посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 21 січня 2020 року у справі № 826/14707/17 та від 10 серпня 2020 року у справі № 161/13062/18, про те, що демонтаж самовільно розміщених тимчасових споруд є крайнім заходом, якому має передувати вжиття уповноваженим суб`єктом інших заходів реагування, спрямованих на достеменне встановлення порушення в галузі благоустрою населених пунктів, його припинення та ліквідацію наслідків, якщо такі є; демонтажу підлягають лише самочинно зведені тимчасові споруди у тому випадку, якщо власник такої споруди самостійно не демонтував споруду у встановлений у приписі строк або якщо власник невідомий; самочинно зведеною тимчасова споруда вважається у тому разі, якщо відсутні дозвільні документи, визначені законом.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

16. Касаційну скаргу подано 26 червня 2023 року.

17. Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 160/19656/21, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу виконкому Дніпровської МР.

18. Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 1 червня 2021 року між КП «Дніпровські активи» Дніпровської МР та ТОВ «СІЛЛ» укладено Договір № 2470 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

20. Згідно із пунктом 1.1 Договору № 2470 підприємство на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами, наданих Розповсюджувачу зовнішньої реклами відповідно до рішень виконавчого комітету міської ради, надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місця для розташування рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності, а Розповсюджувач зовнішньої реклами розповсюджує рекламні засоби згідно з виданими дозволами та здійснює оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

21. Відповідно до пункту 1.2 Договору № 2470 місця розташування рекламних засобів зазначаються в додатку, що є невід`ємною частиною цього договору. Всі необхідні відомості щодо місця розташування рекламного засобу та його конструкції наводяться в дозволі на розміщення зовнішньої реклами.

22. Строк тимчасового користування місцем розташування рекламного засобу відповідає строку дії дозволу (пункт 1.3 Договору № 2470).

23. Виконкомом Дніпровської МР на підставі рішення від 25 грудня 2005 року № 5372 видано ТОВ «СІЛЛ» дозвіл на розміщення зовнішньої реклами № 2470/126 на розташування рекламного засобу за адресою: вул. Князя Ярослава Мудрого - вул. Княгині Ольги. Строк дії дозволу до 1 лютого 2024 року.

24. 2 листопада 2015 року виконкомом Дніпровської МР на підставі рішення від 25 листопада 2014 року № 740 ТОВ «СІЛЛ» переоформлено дозволи на розміщення зовнішньої реклами № 2470/7 на розташування рекламного засобу за адресою: вул. Плеханова, 2 Б на розподільчій смузі та № 2470/9 на розташування рекламного засобу за адресою: вул. Комсомольська - вул. К. Лібкнехта. Строк дії дозволів до 25 листопада 2024 року.

25. 2 листопада 2015 року виконкомом Дніпровської МР на підставі рішення від 17 грудня 2014 року № 781 ТОВ «СІЛЛ» переоформлено дозволи на розміщення зовнішньої реклами № 2470/10, № 2470/18, № 2470/19, № 2470/20, № 2470/21 на розташування рекламного засобу за адресами: вул. К Лібкнехта - вул. Комсомольська; вул. Артема - вул. Комсомольська; вул. Леніна - вул. Комсомольська; вул. Сєрова - вул. Комсомольська .Строк дії дозволів до 17 грудня 2024 року.

26. 3 листопада 2015 року виконкомом Дніпровської МР на підставі рішення від 24 вересня 2015 року № 638 ТОВ «СІЛЛ» переоформлено дозвіл на розміщення зовнішньої реклами № 2470/22 на розташування рекламного засобу за адресою: вул. Сєрова - вул. Комсомольська. Строк дії дозволу до 24 вересня 2025 року.

27. 4 листопада 2015 року виконкомом Дніпровської МР на підставі рішення від 25 листопада 2014 року № 740 ТОВ «СІЛЛ» переоформлено дозвіл на розміщення зовнішньої реклами № 2470/80 на розташування рекламного засобу за адресою: вул. Старокозацька - вул. Воскресенська. Строк дії дозволу до 25 листопада 2024 року.

28. 12 листопада 2015 року виконкомом Дніпровської МР на підставі рішення від 17 грудня 2014 року № 781 ТОВ «СІЛЛ» переоформлено дозвіл на розміщення зовнішньої реклами № 2470/57 на розташування рекламного засобу за адресою: вул. Плеханова, буд. 14. Строк дії дозволу до 17 грудня 2024 року.

29. 4 грудня 2015 року виконкомом Дніпровської МР на підставі рішення від 9 жовтня 2015 року № 666 переоформлено ТОВ «СІЛЛ» дозволи на розміщення зовнішньої реклами № 2470/187 та № 2470/188 на розташування рекламного засобу за адресами: вул. Леніна - вул. Плеханова; вул. Московська - вул. Плеханова. Строк дії дозволів до 9 жовтня 2025 року.

30. 23 грудня 2015 року виконкомом Дніпровської МР на підставі рішення від 10 листопада 2015 року № 732 ТОВ «СІЛЛ» переоформлено дозвіл на розміщення зовнішньої реклами № 2470/197 на розташування рекламного засобу за адресою: вул. Шмідта - вул. Комсомольська. Строк дії дозволу до 10 листопада 2025 року.

31. 30 грудня 2015 року виконкомом Дніпровської МР на підставі рішення від 9 жовтня 2015 року № 666 ТОВ «СІЛЛ» переоформлено дозвіл на розміщення зовнішньої реклами № 2470/207 на розташування рекламного засобу за адресою: вул. Червона - вул. Комсомольська. Строк дії дозволу до 9 жовтня 2025 року.

32. 5 січня 2016 року виконкомом Дніпровської МР на підставі рішення від 9 жовтня 2015 року № 666 ТОВ «СІЛЛ» переоформлено дозволи на розміщення зовнішньої реклами № 2470/211та № 2470/213 на розташування рекламного засобу за адресами: вул. Комсомольська - вул. Артема; Комсомольська - вул. Червона. Строк дії дозволів до 9 жовтня 2025 року.

33. 5 січня 2016 року виконкомом Дніпровської МР на підставі рішення від 10 листопада 2015 року № 732 ТОВ «СІЛЛ» переоформлено дозвіл на розміщення зовнішньої реклами № 2470/212 на розташування рекламного засобу за адресою: вул. Карла Лібкнехта - вул. Комсомольська. Строк дії дозволу до 10 листопада 2025 року.

34. 1 червня 2021 року між КП «Дніпровські активи» Дніпровської МР та ТОВ «ТЕТРАГРАММАТОН 7» укладено договір № 2612 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

35. Згідно із пунктом 1.1 Договору № 2612 підприємство на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами, наданих розповсюджувачу зовнішньої реклами відповідно до рішень виконавчого комітету міської ради, надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місця для розташування рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності, а Розповсюджувач зовнішньої реклами розповсюджує рекламні засоби згідно з виданими дозволами та здійснює оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

36. Відповідно до пункту 1.2 Договору № 2612 місця розташування рекламних засобів зазначаються в додатку, що є невід`ємною частиною цього договору. Всі необхідні відомості щодо місця розташування рекламного засобу та його конструкції наводяться в дозволі на розміщення зовнішньої реклами.

37. Строк тимчасового користування місцем розташування рекламного засобу відповідає строку дії дозволу (пункт 1.3 Договору № 2612).

38. 24 липня 2018 року виконкомом Дніпровської МР на підставі рішення від 24 липня 2018 року № 716 ТОВ «ТЕТРАГРАММАТОН 7» видано дозволи на розміщення зовнішньої реклами № 2612/9 та № 2612/10 на розташування рекламного засобу за адресами: вул. Княгині Ольги, 2; вул. Княгині Ольги - просп. Дмитра Яворницького. Строк дії дозволів до 24 липня 2023 року.

39. 4 вересня 2018 року виконкомом Дніпровської МР на підставі рішення від 4 вересня 2018 року № 865 ТОВ «ТЕТРАГРАММАТОН 7» видано дозволи на розміщення зовнішньої реклами № 2612/38 та № 2612/39 на розташування рекламного засобу за адресами: вул. Княгині Ольги - вул. Князя Ярослава Мудрого; вул. Княгині Ольги, навпроти буд. № 16. Строк дії дозволів до 4 вересня 2023 року.

40. 23 жовтня 2018 року виконкомом Дніпровської МР на підставі рішення від 23 жовтня 2018 року № 1041 ТОВ «ТЕТРАГРАММАТОН 7» видано дозволи на розміщення зовнішньої реклами № 2612/55, № 2612/56, № 2612/57, № 2612/65, № 2612/68, № 2612/70, № 2612/71 та № 2612/72 на розташування рекламного засобу за адресами: вул. Європейська - вул. Князя Володимира Великого; вул. Володимира Мономаха - вул. Князя Володимира Великого; вул. Князя Володимира Великого - вул. Юліуша Словацького; просп. Олександра Поля - вул. Гавриленка; просп. Олександра Поля, навпроти буд. 104 А; просп. Олександра Поля - вул. Леоніда Стромцова; просп. Олександра Поля, 104; просп. Олександра Поля, в районі буд. № 137. Строк дії дозволів до 23 жовтня 2023 року.

41. 1 листопада 2018 року виконкомом Дніпровської МР на підставі рішення від 1 листопада 2018 року № 1054 ТОВ «ТЕТРАГРАММАТОН 7» видано дозволи на розміщення зовнішньої реклами № 2612/116, № 2612/128 та № 2612/129, на розташування рекламного засобу за адресами: просп. Дмитра Яворницького, 100 - вул. Княгині Ольги; просп. Олександра Поля, в районі перехрестя з вул. Гавриленка; просп. Олександра Поля, 127. Строк дії дозволів до 1 листопада 2023 року.

42. 18 червня 2019 року виконкомом Дніпровської МР на підставі рішення від 18 червня 2019 року № 651 ТОВ «ТЕТРАГРАММАТОН 7» видано дозволи на розміщення зовнішньої реклами № 2612/200 та № 2612/207 на розташування рекламного засобу за адресами: вул. Князя Володимира Великого, перед шляхопроводом; просп. Олександра Поля, навпроти буд. № 100. Строк дії дозволів до 18 червня 2024 року.

43. 1 червня 2021 року між КП «Дніпровські активи» Дніпровської МР та ТОВ «АЛЕСАН» укладено Договір № 1675 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

44. Згідно із пунктом 1.1 Договору № 1675 підприємство на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами, наданих розповсюджувачу зовнішньої реклами відповідно до рішень виконавчого комітету міської ради, надає розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місця для розташування рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності, а Розповсюджувач зовнішньої реклами розповсюджує рекламні засоби згідно з виданими дозволами та здійснює оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

45. Відповідно до пункту 1.2 Договору № 1675 місця розташування рекламних засобів зазначаються в додатку, що є невід`ємною частиною цього договору. Всі необхідні відомості щодо місця розташування рекламного засобу та його конструкції наводяться в дозволі на розміщення зовнішньої реклами.

46. Строк тимчасового користування місцем розташування рекламного засобу відповідає строку дії дозволу (пункт 1.3 Договору № 1675).

47. 9 вересня 2002 року виконкомом Дніпровської МР на підставі рішення від 23 грудня 1998 року № 37 ТОВ «АЛЕСАН» видано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами № 1675/86 на розташування рекламного засобу за адресою: просп. Олександра Поля - вул. Михайла Драгоманова. Строк дії дозволу до 31 грудня 2025 року.

48. 4 листопада 2003 року виконкомом Дніпровської МР на підставі рішення від 23 грудня 1998 року № 37 ТОВ «АЛЕСАН» видано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами № 1675/87 на розташування рекламного засобу за адресою: просп. Олександра Поля - вул. Володимира Антоновича. Строк дії дозволу до 31 грудня 2025 року.

49. 10 лютого 2005 року виконкомом Дніпровської МР на підставі рішення від 7 лютого 2005 року № 232 ТОВ «АЛЕСАН» видано дозволи на розміщення зовнішньої реклами № 1675/81, № 1675/82, № 1675/88 та № 1675/89 на розташування рекламного засобу за адресами: просп. Олександра Поля - вул. Гавриленка; просп. Олександра Поля - вул. Леоніда Стромцова; просп. Олександра Поля - вул. Ульянова; просп. Олександра Поля - вул. Володимира Антоновича. Строк дії дозволів до 31 грудня 2025 року.

50. 20 червня 2006 року виконкомом Дніпровської МР на підставі рішення від 15 червня 2006 року № 2389 ТОВ «АЛЕСАН» видано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами № 1675/78 на розташування рекламного засобу за адресою: просп. Олександра Поля - просп. Пушкіна. Строк дії дозволу до 20 вересня 2025 року.

51. 10 серпня 2006 року виконкомом Дніпровської МР на підставі рішення від 27 липня 2006 року № 3091 ТОВ «АЛЕСАН» видано дозволи на розміщення зовнішньої реклами № 1675/96, № 1675/114 та № 1675/76 на розташування рекламного засобу за адресами: просп. Олександра Поля - вул. Ульянова; просп. Олександра Поля, в районі буд. 57; просп. Олександра Поля, в районі буд. 40. Строк дії дозволів до 31 грудня 2025 року; 10 березня 2026 року та 1 червня 2025 року відповідно.

52. 1 вересня 2010 року виконкомом Дніпровської МР на підставі рішення від 28 вересня 2009 року № 2470 ТОВ «АЛЕСАН» переоформлено дозволи на розміщення зовнішньої реклами № 1675/38 та № 1675/39 на розташування рекламного засобу за адресами: просп. Олександра Поля - вул. Михайла Драгоманова; вул. Миронова, 15, на перехресті з вул. Плеханова. Строк дії дозволів до 1 жовтня 2024 року.

53. Виконкомом Дніпровської МР прийнято рішення від 13 жовтня 2021 року № 1044 «Про демонтаж рекламних засобів». Спірним рішенням вирішено Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, комунальним підприємствам чи закладам Дніпровської міської ради згідно з їх статутними повноваженнями вжити заходів щодо демонтажу рекламних засобів (спеціальних конструкцій), розташованих із порушеннями порядку розміщення зовнішньої реклами, відповідно до затвердженого переліку 1 додається, їх транспортування та зберігання. Департаменту громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради та Комунальному підприємству «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради вжити заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху та громадського порядку під час проведення робіт із демонтажу рекламних засобів (пункт 1 цього рішення).

54. До переліку рекламних конструкцій (спеціальних конструкцій), розташованих із порушенням порядку розміщення зовнішньої реклами, що підлягають демонтажу, включено 18 рекламних засобів ТОВ «СІЛЛ», 18 рекламних засобів ТОВ «ТЕТРАГРАММАТОН 7» та 12 рекламних засобів ТОВ «АЛЕСАН»

55. Підставою для демонтажу рекламних засобів позивачів у переліках до вказаних рішень вказано «Невиконання демонтажу у встановлений строк розповсюджувачами зовнішньої реклами».

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

56. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

57. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

58. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

59. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

60. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

62. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є неприйнятними, з огляду на наступне.

63. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

64. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

65. У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не застосували для вирішення спірних правовідносин положення статей 1, 5, 22 та 35 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пункту 28 Типових правил, оскільки не врахували правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 3 грудня 2021 року у справі N 320/6290/15-a(2-a/320/06/16).

66. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.

67. Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено повноваження органів місцевого самоврядування в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку, а саме визначено перелік належних до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад повноважень - власних (самоврядних) та делегованих. Так, до самоврядних повноважень цим Законом віднесені, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.

68. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

69. Згідно зі статтею 5 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

70. Частинами першою та четвертою статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом; рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

71. Відповідно до частин першої та другої статті 22 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» комплексним благоустроєм вважається проведення на визначеній території населеного пункту (мікрорайон, квартал, парк, бульвар, вулиця, провулок, узвіз тощо) комплексу робіт з улаштування (відновлення) покриття доріг і тротуарів, обладнання пристроями для безпеки руху, озеленення, забезпечення зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами, встановлення малих архітектурних форм, здійснення інших заходів, спрямованих на поліпшення інженерно-технічного і санітарного стану території, покращання її естетичного вигляду.

Проектування, будівництво та реконструкція об`єктів комплексного благоустрою здійснюються на основі генерального плану населеного пункту, комплексних транспортних схем та схем організації дорожнього руху, детальних планів територій, планів червоних ліній з урахуванням природно-кліматичних умов і містобудівних особливостей населеного пункту, експлуатаційних, протипожежних, екологічних та санітарних норм і правил, умов безпеки руху транспорту та пішоходів, етапності будівництва, реконструкції і капітального ремонту.

72. Частиною першою статті 35 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що технічна документація з питань благоустрою територій населених пунктів (проекти, схеми, карти, атласи тощо) розробляється з метою здійснення комплексу заходів з благоустрою територій, окремих об`єктів благоустрою, їх частин і може бути включена до правил благоустрою території відповідного населеного пункту.

73. З вищенаведених норм права вбачається, що на органи місцевого самоврядування покладається, зокрема реалізація повноважень у сфері забезпечення та відновлення благоустрою відповідного населеного пункту в інтересах територіальної громади, належного утримання та охорони території, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. Реалізація повноважень у сфері забезпечення комплексного благоустрою населеного пункту здійснюється на підставі розробленої технічної документації.

74. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що підставою для прийняття виконкомом Дніпровської МР спірного рішення та здійснення спірних дій щодо демонтажу рекламних конструкцій, належних позивачам, є рішення виконкому Дніпровської МР від 22 липня 2021 року № 756 «Про виконання робіт з відновлення об`єктів та елементів благоустрою на території міста Дніпра», яким вирішено Інспекції з питань благоустрою Дніпровської МР, КП «Благоустрій міста» Дніпровської МР, КП «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської МР відповідно до повноважень погодити виконання робіт з відновлення об`єктів та елементів благоустрою по вул. Старокозацькій, просп. Олександра Поля, вул. Княгині Ольги, вул. Князя Володимира.

75. Разом з тим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що виконком Дніпровської МР, хоча й має відповідні повноваження у сфері забезпечення благоустрою населеного пункту, проте реалізація цих повноважень має здійснюватися з дотриманням встановленої процедури.

Виходячи з положень статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України, суди зазначили, що вчинення суб`єктом владних повноважень дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними і відповідно - підставою для притягнення таких суб`єктів до відповідальності.

Оскільки виконком Дніпровської МР допустив суттєві порушення у процедурі демонтажу рекламних засобів, належних позивачам, з метою проведення окремих робіт з відновлення благоустрою м. Дніпро, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірне рішення виконкому Дніпровської МР та дії щодо його реалізації є протиправними.

76. Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

77. Засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами за змістом частини першої статті 9 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» є елементами (частинами) об`єктів благоустрою, тобто об`єктами, видача дозволів на розміщення яких та контроль за станом яких на відповідній території належать до повноважень органів місцевого самоврядування.

78. Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

79. Згідно з положеннями частини першої статті 16 цього ж Закону розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

80. Правові висновки щодо застосування положень статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» у системному зв`язку з положеннями статті 16 Закону України «Про рекламу» викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/4989/17, від 18 липня 2019 року у справі № 826/4757/18, від 31 липня 2019 року у справі № 1840/2539/18, від 12 грудня 2019 року у справі № 461/11678/15-а, від 15 січня 2020 року у справі № 826/14327/16, від 27 лютого 2020 року у справі № 405/4704/15-а (2-а/405/85/16), від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20 та від 5 травня 2022 року у справі № 916/3445/19.

81. Пунктом 3 Типових правил (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

82. Згідно із пунктом 23 Типових правил дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві.

83. Судами попередніх інстанцій встановлено та не є спірним у справі, що позивачі мають чинні дозволи на розміщення рекламних засобів, строк дії яких закінчується у 2024 та 2025 роках, тобто станом на момент прийняття спірного рішення виконкому Дніпровської МР від 13 жовтня 2021 року № 1044 дозволи позивачів на розміщення зовнішньої реклами у м. Дніпро, які вирішено демонтувати цим рішенням, були чинними.

84. Відповідно до пункту 2 Типових правил місце розташування об`єкта реклами є невід`ємною складовою дозволу на розміщення реклами.

85. Згідно з пунктом 24 Типових правил виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Внесення змін у дозвіл здійснюється лише у разі досягнення згоди щодо нового місця розташування рекламного засобу.

86. Відповідно до пункту 28 Типових правил у разі зміни містобудівної ситуації, проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування рекламного засобу, які зумовлюють необхідність зміни місця розташування рекламного засобу, робочий орган у семиденний строк письмово повідомляє про це розповсюджувача зовнішньої реклами. У десятиденний строк з початку зміни містобудівної ситуації, реконструкції, ремонту, будівництва робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами інформацію про інше рівноцінне місце. У разі досягнення згоди щодо нового місця розташування рекламного засобу вносяться зміни у дозвіл.

87. Процедура надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, продовження строку його дії, зміни місця розташування рекламного засобу врегульовано Порядком розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпрі та Положенням про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів в місті Дніпрі, що затверджені рішенням виконкому Дніпропетровської МР від 16 лютого 2004 року № 325, з урахуванням змін, внесених рішенням Дніпропетровської МР від 31 серпня 2011 року № 1148 та від 22 вересня 2020 року № 990 (далі - Порядок; Положення).

88. Відповідно до пункту 3.22 Порядку виданий робочим органом дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання в установленому порядку робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

89. Згідно із пунктами 7.1, 7.2 та 7.3 Порядку реконструкція місць розташування (в тому числі реконструкція самих рекламних засобів або розташування нових рекламних засобів на цих місцях) на території міста виконується відповідно до пооб`єктних схем оформлення міського середовища засобами зовнішньої реклами, розроблених КП «Адміністративно-технічне управління» та затверджених відповідними рішеннями виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради.

Рішення про затвердження схеми оформлення міського середовища засобами зовнішньої реклами визнається рішенням про зміну містобудівної ситуації стосовно певного об`єкта.

При впровадженні пооб`єктних схем оформлення міського середовища засобами зовнішньої реклами ті існуючі рекламні засоби, які не зазначені в цих схемах, підлягають демонтажу силами розповсюджувача зовнішньої реклами, у разі невиконання такого демонтажу КП «Адміністративно-технічне управління» має право демонтувати рекламний засіб у примусовому порядку відповідно до порядку демонтажу та зберігання рекламних засобів, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради.

90. Відповідно до пункту 2.1. Положення розповсюджувач зовнішньої реклами щодо рекламного засобу, який відповідає визначенню, наданому в пунктах 1.4.2-1.4.5 цього Положення, повинен усунути порушення порядку розміщення зовнішньої реклами або демонтувати рекламний засіб самостійно (за власний рахунок, власними силами) у термін, визначений у попередженні, виданому Комунальним підприємством «Земград» Дніпровської міської ради (далі - КП «Земград»).

Попередження про усунення порушення порядку розміщення зовнішньої реклами вважається виданим належним чином у разі його видачі будь-яким шляхом з нижчезазначених: вручення розповсюджувачу зовнішньої реклами (його представнику) особисто; надсилання поштою рекомендованим листом з повідомленням за повідомленою розповсюджувачем зовнішньої реклами поштовою адресою, а у разі, якщо поштова адреса невідома, за адресою місцезнаходження (місця проживання) розповсюджувача зовнішньої реклами, зазначеною у наявних в КП «Земград» документах (договорі про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, копії виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). У разі відсутності розповсюджувача зовнішньої реклами за такою адресою або неотримання ним кореспонденції, що надійшла, з інших причин вважається, що попередження видано розповсюджувачу належним чином.

Попередження реєструються КП «Земград» у відповідному журналі.

Контроль за виконанням розповсюджувачами зовнішньої реклами вимог попереджень про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами здійснюється КП «Земград».

91. За приписами пункту 2.3 Положення примусовий демонтаж рекламних засобів здійснюється: у випадках, передбачених пунктами 1.4.1, 1.4.4 та 1.4.5 цього Положення, на підставі рішення виконавчого комітету міської ради про демонтаж рекламних засобів; у випадках, передбачених пунктами 1.4.2, 1.4.3 цього Положення, на підставі акта огляду технічного стану рекламного засобу.

92. Пунктами 1.4.1-1.4.9 Положення визначено вичерпний перелік підстав для демонтажу рекламних засобів.

93. Згідно із підпунктом 1.4.6 пункту 1.4 Положення демонтажу підлягають у тому числі (…) рекламні засоби, місця розташування яких не відповідає затвердженій пооб`єктній схемі оформлення міського середовища засобами зовнішньої реклами та у разі будь-якої реконструкції, ремонту, зміни містобудівної ситуації, будівництва на території з місцем розташування рекламного засобу (в тому числі за необхідності у разі реконструкції, ремонту, зміни містобудівної ситуації, будівництва на прилеглій до місця розташування рекламного засобу території (прилеглого району) у випадку невиконання демонтажу у встановлений строк розповсюджувачем зовнішньої реклами.

94. З вищенаведених норм права вбачається, що підставою для демонтажу рекламних засобів у м. Дніпро є прийняття рішення про зміну містобудівної ситуації стосовно певного об`єкта, що передбачає необхідність проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування рекламного засобу, які зумовлюють зміну його місця розташування. Водночас, рішенню про демонтаж рекламних засобів, які розміщенні відповідно до чинного дозволу, якщо проведення демонтажу зумовлено необхідністю відновлення благоустрою населеного пункту, передує надання суб`єкту розміщення зовнішньої реклами іншого рівноцінного місця та, у разі досягнення згоди щодо нового місця розташування рекламних засобів, внесення змін до дозволу на розташування зовнішньої реклами. Тільки після вжиття цих заходів або у разі відмови розповсюджувача реклами від нового місця розташування рекламного засобу, виконавчий орган має надіслати повідомлення про необхідність проведення демонтажу, надавши строк для його виконання, та, у разі невиконання розповсюджувачем реклами вимоги щодо добровільного демонтажу рекламного засобу, такий демонтаж проводиться у примусовому порядку. При цьому повідомлення вважається врученим у разі його направлення за адресою розповсюджувача, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, навіть якщо таке повідомлення не отримано адресатом.

95. Також Суд доходить до висновку, що зміст вищенаведених норм не наділяє суб`єкта владних повноважень правом приймати рішення щодо демонтажу рекламних засобів, строк яких не закінчився, оскільки фактично ці повноваження повинні бути направлені на тимчасовий демонтаж рекламних засобів, які заважають роботам, що пов`язаним з зміною містобудівної ситуації, проведенням реконструкції, ремонту, будівництва на місцях розташування таких рекламних засобів.

96. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 2 червня 2022 року у справі № 160/6846/21.

97. Крім того, Суд у цій справі враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 21 січня 2020 року у справі № 826/14707/17 та від 10 серпня 2020 року у справі № 161/13062/18, про те, що демонтаж самовільно розміщених тимчасових споруд є крайнім заходом, якому має передувати вжиття уповноваженим суб`єктом інших заходів реагування, спрямованих на достеменне встановлення порушення в галузі благоустрою населених пунктів, його припинення та ліквідацію наслідків, якщо такі є; демонтажу підлягають лише самочинно зведені тимчасові споруди у тому випадку, якщо власник такої споруди самостійно не демонтував споруду у встановлений у приписі строк або якщо власник невідомий; самочинно зведеною тимчасова споруда вважається у тому разі, якщо відсутні дозвільні документи, визначені законом.

98. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що листом від 22 липня 2021 року № 3/7-632 Інспекція з питань благоустрою Дніпровської МР звернулася до Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської МР з проханням вжити невідкладних заходів стосовно звільнення об`єктів благоустрою від рекламних засобів, що розташовані по вул. Старокозацькій, просп. Олександра Поля, вул. Княгині Ольги, вул. Князя Володимира для забезпечення виконання вищевказаного рішення.

99. Як також встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачами на підтвердження правомірності спірного рішення надано до суду листи Департаменту торгівлі та реклами від 22 липня 2021 року №3/2-900, № 3/2-901 та № 3/2-902, скеровані на адресу ТОВ «СІЛЛ», ТОВ «АЛЕССАН» та ТОВ «ТЕТРАГРАММАТОН 7» відповідно, якими повідомлено про проведення ремонтних робіт, що зумовлюють необхідність демонтажу рекламних засобів позивачів та запропоновано перенести рекламні засоби на інші адреси.

100. Разом з тим, суди попередніх інстанцій встановили, що матеріали справи не містять відомостей щодо факту направлення Департаментом торгівлі та реклами Дніпровської МР зазначених листів на адресу позивачів. Крім того, суди встановили, що вказані листи не містять жодного посилання на підставу для проведення демонтажу, не містять пропозиції щодо зміни місця розташування рекламних засобів.

101. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи та виходячи зі змісту законів України «Про рекламу», «Про благоустрій населених пунктів», Типових правил, Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпрі та Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів в місті Дніпрі, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про допущення виконкомом Дніпровської МР грубого порушення встановлено процедури проведення демонтажу рекламних засобів, належних позивачам, що є підставою для визнання протиправними та скасування спірного рішення виконкому Дніпровської МР від 13 жовтня 2021 року № 1044 «Про демонтаж рекламних засобів» у частині демонтажу рекламних засобів (спеціальних конструкцій) щодо ТОВ «СІЛЛ», ТОВ «ТЕТРАГРАММАТОН 7» та ТОВ «АЛЕСАН» (пункти додатку до рішення 17-64) та визнання протиправними дій виконкому Дніпровської МР щодо доручення провести такий демонтаж.

102. Суд враховує, що відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 року, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. При цьому справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Таким чином, ця юридична позиція Конституційного Суду України поширюється і на необхідність врегулювання органами публічної влади «правової процедури», яка визначає критерії справедливого ставлення органів публічної влади до особи. Тому, коли йдеться про вчинення дискреції суб`єктом владних повноважень, такі суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

103. У постанові від 8 липня 2021 року у справі № 160/674/19 Верховний Суд дійшов висновку, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду. Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи. Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

104. При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 3 грудня 2021 року у справі № 320/6290/15-a(2-a/320/06/16), оскільки у цій справі, на відміну від справи, яка розглядається, судами було встановлено, що позивачу було запропоновано зміну місця розташування рекламних конструкцій, проте позивач не погодилося на таку заміну.

105. Стосовно доводів скаржника про те, що позовна вимога про визнання протиправними дій виконкому Дніпровської МР щодо прийняття рішення від 13 жовтня 2021 року № 1044 «Про демонтаж рекламних засобів» в частині демонтажу рекламних засобів (спеціальних конструкцій) щодо позивачів та надання доручення Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської МР, комунальним підприємствам та закладам Дніпровської МР із вжиття заходів щодо демонтажу відповідних рекламних засобів, має характер компетенційної, Суд зазначає наступне.

106. Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі № 705/748/17, від 13 березня 2019 року у справі № 820/3713/17 та від 5 липня 2019 року № 802/833/17-a, спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління - компетенційні спори, під якими слід розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.

107. Крім того, у постанові від 10 липня 2018 року у справі № 825/1808/17З Верховний Суд дійшов висновку, що під компетенційним спором необхідно розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Їхня особливість: сторони у них - як позивач, так і відповідач - є суб`єктами владних повноважень. Завдання суду в таких спорах - встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

108. Компетенційні спори виникають виключно в межах реалізації функцій публічно-правового характеру суб`єктами владних повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача. Сталою судовою практикою є визначення спірної компетенції між двома суб`єктами владних повноважень. Розмежування компетенції різних органів має ґрунтуватися зокрема на положенні щодо недопущення дублювання їхніх повноважень.

109. Також у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 440/3862/18 Верховний Суд сформулював висновок про те, що «компетенційний» спір - це спір за позовом одного суб`єкта владних повноважень до іншого, в якому позивач захищає свої права шляхом доведення, що певні повноваження за законом належать йому (встановлення судом наявності компетенції), але протиправно привласнюються відповідачем, або шляхом доведення, що певні повноваження за законом належать відповідачу (встановлення судом відсутності компетенції), який не визнає цього та наполягає на тому, що такі повноваження покладені законом на позивача. Метою вирішення такого спору є гарантування принципу правової визначеності, унеможливлення дублювання однакових повноважень декількома суб`єктами владних повноважень або ухилення держави в особі створених нею органів від виконання певних функцій. Вирішуючи такий спір, адміністративний суд втілює в життя конституційну норму, згідно з якою «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України» (частина друга статті 19 Основного Закону України).

110. Отже, спір, що виник у справі, яка розглядається, не має ознак компетенційного, оскільки у ній позивачем виступає не суб`єкт владних повноважень, який захищає своє право на реалізацію повноважень у певній сфері або заперечує наявність такого права у іншого суб`єкта владних повноважень. Натомість, у цій справі суб`єкти приватного права звернулися до суду з метою захисту своїх прав від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

111. На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про протиправність та необхідність скасування рішення виконкому Дніпровської МР від 13 жовтня 2021 року № 1044 «Про демонтаж рекламних засобів» у частині демонтажу рекламних засобів (спеціальних конструкцій) щодо ТОВ «СІЛЛ», ТОВ «ТЕТРАГРАММАТОН 7» та ТОВ «АЛЕСАН» (пункти додатку до рішення 17-64) та протиправність дій виконкому Дніпровської МР щодо надання доручення Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської МР, комунальним підприємствам та закладам Дніпровської МР із вжиття заходів щодо демонтажу рекламних засобів (спеціальних конструкцій) ТОВ «СІЛЛ», ТОВ «ТЕТРАГРАММАТОН 7» та ТОВ «АЛЕСАН», оскільки таке рішення та дії вчиненні з грубим порушенням встановленої процедури.

112. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів попередніх інстанцій та щодо яких не наведено мотивів відхилення відповідного аргументу.

113. Оскільки колегія суддів не вбачає неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає такі рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

114. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

115. Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.

116. ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі «Якущенко проти України», заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23), «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58), «Бендерський проти України» (заява N 22750/02, пункт 42)).

117. Крім того, у пункті 60 рішення «Helle v. Finland» (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

118. Також у пункті 71 рішення у справі «Peleki v. Greece» (заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (рішення у справі «Moreira Ferreira v. Portugal» (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

119. До того ж, у пункті 80 рішення у справі «Perez v. France» (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі «Artico v. Italy», заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (рішення у справі «Van de Hurk v. the Netherlands», заява № 16034/90, пункт 59).

120. Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcia Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. the Netherlands» (заява № 16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

121. Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях «Ruiz Torija v. Spain» (заява №18390/91, пункт 29), «Higgins and others v. France» (заява № 20124/92, пункт 42), «Бендерський проти України» (заява № 22750/02, пункт 42) та «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03, пункт 54).

122. Так, у пункті 54 рішення «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.

123. Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка ухвалює рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

124. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційних скарг їх не спростовують.

125. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу, а понесені скаржником витрати не повертаються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: С.Г. Стеценко

В.М. Шарапа