Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.05.2021 року у справі №240/20160/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 240/20160/20

адміністративне провадження № К/9901/15131/21

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л. В.,

суддів: Стрелець Т. Г., Стеценка С. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 240/20160/20

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1, який діє через представника - адвоката В. Меламеда, на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року (суддя Нагірняк М. Ф. ) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року (колегія у складі: головуючого судді Франовської К. С., суддів: Боровицького О. А., Совгири Д. І.), -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:

- визнати рішення, дії чи бездіяльність відповідача, щодо не виплати недоотриманої ОСОБА_1 пенсії за період з 07.10.2009 по 20.12.2018 року протиправними та дискримінаційними;

- зобов'язати відповідача вчинити певні дії - виплатити недоотриману пенсію йому за період 07.10.2009 по 20.12.2018 року, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року позовну заяву повернуто позивачеві, оскільки в уточненій позовній заяві позивач не усунув недоліки - не уточнив позовні вимоги стосовно оскаржуваних рішень відповідача, які вже були предметом судового розгляду, так як охоплювалися позовними вимогами позивача.

Роз'яснено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року у справі № 240/20160/20 - залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1, який діє через представника - адвоката В. Меламеда, звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року (суддя Нагірняк М. Ф. ) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року (колегія у складі: головуючого судді Франовської К. С., суддів: Боровицького О. А., Совгири Д. І.), в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскаржуване рішення, на думку скаржника, є незаконним і необґрунтованим, оскільки, всупереч статті 242 КАС України, ухвалене судом з порушенням норм матеріального і процесуального права. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заявник зазначає, що уточнені позовні вимоги стосовно виплати пенсії за період з
07.10.2009 по 19.12.2018, у справі № 240/10044/19 були залишені судом без розгляду, а отже, по суті не розглядалися, підстави, з яких позовні вимоги позивача за вказаний період були усунені шляхом аналізу подібних обставин в постанові Великої Палати Верховного Суду. Тому, у відповідності до положень статті 240 КАС України, на думку позивача, має право звернутися до суду в загальному порядку з цим позовом. У зв'язку з чим, скаржник просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

29 червня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на касаційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що в межах строку на усунення недоліків позовної заяви представник позивача скерував заяву про усунення недоліків, до якої додав уточнену позовну заяву, яка за змістом різниться з первинною і містить інші позовні вимоги та, на думку відповідача, не містить інформацію, яка відповідає вимогам щодо форми і змісту позовної заяви, визначених положеннями статті 160 КАС України. У зв'язку з чим, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 квітня 2021 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Мороз Л. Л., Стрелець Т. Г., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 29 квітня 2021 року залишив касаційну скаргу без руху.

У зв'язку з відпусткою судді Мороз Л. Л. відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 травня 2021 року здійснено заміну цього судді та визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Стеценко С. Г., Стрелець Т. Г.

Ухвалою від 01 червня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1.

Справа надійшла до Верховного Суду 15 червня 2021 року

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

У справі, яка розглядається, спір виник у зв'язку із незгодою позивача з рішенням відповідача щодо виплати пенсії.

Звернувшись до суду із позовною заявою про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчини певні дії, позивач просив визнати рішення, дії чи бездіяльність відповідача щодо невиплати недоотриманої пенсії позивачем за період з 07.10.2009 по 20.12.2018 протиправними та дискримінаційними та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вчинити певні дії - виплатити недоотриману пенсію ОСОБА_1 за період 07.10.2009 по 20.12.2018 відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року позовна заява залишена без руху, у зв'язку з невідповідністю нормам пункту 4 частини 5 статті 160, частини 7 статті 161 КАС України. Судом встановлено, що копії листів відповідача від 18.02.2019,17.04.2019 та від 16.05.2019 вже були предметом судового розгляду щодо їх правомірності в іншій адміністративній справі ( № 240/10044/19), судові рішення в якій набрали законної сили. Інших рішень відповідача щодо відмови у поновленні виплат пенсії позивачу останнім не наведено, до позову не долучено.

Так, у вказаній ухвалі зазначено, що недоліки позовної заяви підлягають усуненню шляхом уточнення позовних вимог, а саме - позивачу необхідно розмежувати чи має місце новий спір (який саме, чим зумовлений і коли виник) чи позивач звертається із заявою в порядку ст. 383 КАС України щодо протиправної бездіяльності відповідача на виконання вказаного рішення суду у справі № 240/10044/19.

На виконання вказаної ухвали позивачем було направлено заяву про усунення недоліків та адміністративний позов про визнання протиправними дій, рішення та бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить визнати протиправними та дискримінаційними рішення № 2243/04-01 від 18.02.2019,17.04.2019 та № 10090/02 від 16.05.2019 в тій частині, в якій вони стосуються вимог позивача на отримання пенсії за період з 07.10.2009 по
19.12.2018; дії відповідача в частині відмови у виплаті ОСОБА_1 пенсії з
07.10.2009 по 19.12.2018; бездіяльність відповідача щодо не виплати недоотриманої пенсії за вказаний період та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити недоотриману пенсію ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 по 19.12.2018 відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Одночасно з цим, у своїй заяві про усунення недоліків позивач зазначає, що, на його думку, вимога визнати дії відповідача протиправними не виключає вимогу позивача визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати недоотриманої пенсії позивача за період з 07.10.2009 по 19.12.2018. У справі № 240/10044/19 позовні вимоги стосовно вказаного періоду були залишені без розгляду на підставі застосування положень статей 122, 123 КАС України.

Предметом даного позову є вимога про виплату недоотриманої пенсії за вказаний період, а підставами - протиправне позбавлення відповідачем пенсії за період з
07.10.2009 по 19.12.2018 та вимога виплатити пенсію, які в попередній справі були залишені без розгляду.

Ухвалою від 17 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повернуто позивачу.

Обґрунтовуючи таке рішення, суд першої інстанції зазначає, що позивачем не усунуто недоліки, так як не уточнено їх з урахуванням судових рішень, що набрали законної сили у справі № 240/10044/19, а повторно зазначено позовні вимоги щодо протиправності рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, наведених в оскаржуваних листах від 18.02.2019,17.04.2019 та 19.12.2018.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року залишено без змін. Надавши правову оцінку заяві, поданій позивачем на усунення недоліків позовної заяви, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що така заява у сукупності з позовною заявою, уточненою позовною заявою, не містить передбачену статтею 160 КАС України, інформацію, яка відповідає вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, визначеним статтею 160 КАС України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Касаційне провадження у справі відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1, який діє через представника - адвоката В. Меламеда, яка подана на судове рішення, право на касаційне оскарження якого передбачено ч. 2 ст. 328 КАС України.

Підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначеного у ч. 2 ст. 328 КАС України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абз. 2 п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвали судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають, а викладені у касаційній скарзі вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Як вбачається із заяви про усунення недоліків та уточненого адміністративного позову позивачем визначено позовні вимоги, зазначено які рішення відповідача є предметом оскарження в межах даного спору та уточнено, в якій частині він вважає необхідним оскаржити такі рішення. Також, на вимогу суду першої інстанції, позивачем зазначено, що в даному випадку має місце новий спір, оскільки рішення відповідача в тій частині, в якій наразі позивач їх оскаржує, на його думку, не були предметом розгляду в інших справах.

Разом з цим, суд першої інстанції у своїй ухвалі зазначив про те, що правомірність рішень відповідача, які позивачем означені як предмет оскарження в даній позовній заяві, вже була предметом судового розгляду в іншій справі.

Вимоги до форми і змісту позовної заяви встановлені у статті 160 КАС України, перелік таких вимог є чітко визначеним, а додержання форми і змісту основною метою має надання можливості адміністративному суду першої інстанції ідентифікувати заявника та кваліфікувати вимоги такої особи, що звертається до суду з позовною заявою.

Відповідно до частини 3 статті 169 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому частини 3 статті 169 КАС України.

Приписами пункту 6 частини 1 статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених пункту 6 частини 1 статті 171 КАС України.

Пунктом 2 частини 1 статті 170 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Як вбачається з тексту мотивувальної частини оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви, судом першої інстанції надано оцінку тотожності оскаржуваних рішень відповідача з рішеннями, які були предметом оскарження у справі № 240/10044/19, при цьому застосовано наслідки, передбачені пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України.

З огляду на викладене, Суд вважає помилковим твердження суду апеляційної інстанції щодо надання оцінки доводам скаржника щодо помилковості висновків суду першої інстанції на рахунок тотожності позовів в частині зазначення про те, що підставою повернення позовної заяви були інші процесуальні порушення.

З огляду на викладене, в контексті обставин справи, уточнена позовна заява, подана ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року про залишення без руху, не має недоліків форми і змісту, вимоги щодо дотримання яких, передбачені ст. 160 КАС України та таких, що не дозволяли суду першої інстанції можливості ідентифікувати скаржника чи кваліфікувати вимоги позивача, таких недоліків в цій частині не було встановлено і апеляційним адміністративним судом, позивач уточнив позовні вимоги та зазначив, що, на його думку, в даному випадку, має місце новий спір, що відповідає вимогам, які було встановлено судом першої інстанції, а отже, підстави для повернення позовної заяви відсутні.

Верховний Суд зазначає, що суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене і діяли добросовісно.

Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року - скасувати та справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач (підпис) Л. В. Тацій

Суддя (підпис) С. Г. Стеценко

Суддя (підпис) Т. Г. Стрелець

22.09.2021