Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 серпня 2018 року

Київ

справа №826/14728/16

адміністративне провадження №К/9901/40478/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2016 (суддя Данилишин В.М.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 (судді Мацедонська В.Е., Лічевецький І.О., Мельничук В.П.)

у справі № 826/14728/16

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 № 15742-13.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017, адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 № 15742-13.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що позивач є власником транспортного засобу, який є об'єктом оподаткування в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, а відтак повинен сплачувати транспортний податок у 2016 році.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з тих мотивів, що з матеріалів справи не вбачається обставин, з яких відповідач дійшов висновку, що транспортний засіб ОСОБА_2 відповідає визначенню об'єкта оподаткування транспортним податком. Факт проведення податковим органом оцінки транспортного засобу позивача жодним чином не доведено, всупереч вимогам Податкового кодексу України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, податкове зобов'язання визначено без врахування середньоринкової вартості автомобіля, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції та вважає їх передчасними, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу, позивач є власником легкового автомобіля марки Jaguar, модель XJ, з об'ємом двигуна 2995 куб.см, 2013 року випуску, дата реєстрації транспортного засобу - 25 вересня 2014 року.

Аналогічна інформація міститься в наданому відповідачем до суду першої інстанції витягу інформації з АІС «Податковий блок» по ОСОБА_2

30.06.2016 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 15742-13, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку в розмірі 25 000 грн. за податковий період - 2016 рік.

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (в редакції закону чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної, який станом на 01.01.2016 становив 1378 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн.

Зі змісту підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація.

Колегія суддів звертає увагу на те, що така інформація в матеріалах справи відсутня. За таких обставин, впевнитись у наявності підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення неможливо.

В матеріалах справи відсутні розрахунки середньоринкової вартості автомобіля, які в розумінні статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть бути належним доказом того, що автомобіль позивача є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки визначенню середньоринкової вартості автомобіля позивача, яка впливає на віднесення такого автомобіля до об'єкта оподаткування в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України.

Враховуючи положення вищенаведених норм, колегія суддів Верховного Суду вважає, що відповідачем не виконано обов'язку щодо надання належних доказів на підтвердження наявності підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік. При цьому, судом, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, не витребувано ані у відповідача, ані у Мінекономрозвитку, інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. В той час як розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу здійснюється Мінекономрозвитку та безпосередньо впливає на визначення об'єкту оподаткування транспортним податком.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому, суд не позбавлений можливості витребувати докази за власною ініціативою на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 у справі № 826/14728/16 скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва Судді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. ЮрченкоЗ оригіналом згідно