Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.06.2019 року у справі №826/5732/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №826/5732/16

адміністративне провадження №К/9901/29415/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 жовтня 2016 року, прийняту у складі головуючого судді - Кузьменка В.А., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, постановлену у складі: головуючого судді - Желтобрюх І.Л., суддів: Мамчура Я.С., Бєлової Л.В.,

в с т а н о в и в :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 06 листопада 2015 року №591 о/с в частині звільнення його з посади заступника командира 1-ї роти батальйону патрульної служби відділу зони Чорнобильської АЕС;

- поновити його на посаді заступника командира 1-ї роти батальйону патрульної служби відділу зони Чорнобильської АЕС з 06 листопада 2015 року;

- стягнути на його користь з відповідачів середній заробіток за час вимушеного прогулу без урахування сум обов`язкових до сплати податків та внесків з 07 листопада 2015 року по день прийняття судового рішення.

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що його звільнення відбулось з порушенням прав, визначених чинним законодавством України. Позивач посилається на наявність у нього переважного права залишення на роботі у зв`язку з високою кваліфікацією і продуктивністю праці та виявленням бажанням проходити подальшу службу в органах національної поліції шляхом подання відповідного рапорту.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 жовтня 2016 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

4. Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 жовтня 2016 року (з урахуванням ухвали цього суду від 16 грудня 2016 року про виправлення описки) позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 06 листопада 2015 року №591 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника командира 1-ї роти батальйону патрульної служби відділу зони Чорнобильської АЕС. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 39 662 грн 70 коп.

5. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 жовтня 2016 року залишено без змін.

6. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про незаконність звільнення позивача та обґрунтованість його позовних вимог, оскільки відповідачами не доведено відсутність можливості подальшого використання ОСОБА_1 на службі, та, відповідно, наявності підстав для звільнення на підставі підпункту «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, (далі - Положення №114).

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Національної поліції в Київській області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року і прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідач, звільняючи ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

IV. Позиція інших учасників справи

9. ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу. Позивач просить в задоволенні касаційної скарги Головного управління Національної поліції в Київській області відмовити та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 жовтня 2016 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, оскільки такі судові рішення прийняті із правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

11. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС) України викладено у новій редакції.

12. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

13. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

14. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

15. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05 червня 2019 року справу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Кашпур О.В. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Радишевська О.Р., Уханенко С.А.

16. Ухвалою касаційного суду від 25 червня 2019 року касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 27 червня 2019 року.

VI. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

17. ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ України з серпня 1999 року, остання займана посада - заступник командира 1-ї роти батальйону патрульної служби (з охорони зони радіоактивного забруднення) відділу зони Чорнобильської АЕС Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.

18. Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 06 листопада 2015 року №591 о/с «По особовому складу» згідно з пунктами 10, 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) та відповідно до Положення №114 позивача звільнено з посади заступника командира 1-ї роти батальйону патрульної служби (з охорони зони радіоактивного забруднення) відділу зони Чорнобильської АЕС.

19. Вважаючи своє звільнення незаконним, а оспорюваний наказ таким, що винесений з порушенням процедури, встановленої законодавством, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

VІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування

20. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Порядок та умови проходження служби в органах внутрішніх справ регламентовано Положенням №114, згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема, у зв`язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

22. Відповідно до підпункту «г» пункту 64 Положення №114, покладеного в основу оспорюваного наказу про звільнення позивача зі служби, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

23. 02 липня 2015 року прийнято Закон №580-VIІI.

24. Відповідно до пункту 1 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIІI, останній набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

25. Закон №580-VIІI опубліковано в газеті «Голос України» 06 серпня 2015 року, відтак, він набрав чинності з 07 листопада 2015 року, а пункти 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону набрали чинності з 07 серпня 2015 року.

26. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, у тому числі Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, та створено новий орган - Головне управління Національної поліції в Київській області.

27. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1388 «Про організаційно-штатні питання» вирішено вважати такими, що втратили чинність штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств Міністерства внутрішніх справ України згідно з відповідним переліком змін у штатах, у тому числі скорочені всі посади у Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.

28. Пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

29. Пунктом 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII визначено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

30. Пунктом 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII встановлено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням №114.

31. Відповідно до пункту 10 Положення №114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

32. Пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України обумовлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

33. Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

34. Згідно з положеннями частини третьої статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

VІІІ. Позиція Верховного Суду

35. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Як встановлено судами попередніх інстанцій, звільнення позивача відбулось у зв`язку зі скороченням штатів.

37. У той же час, за змістом підпункту «г» пункту 64 Положення №114 звільнення у зв`язку зі скороченням штатів допускається лише при відсутності можливості подальшого використання на службі.

38. Слід зазначити, що приписи норм розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII і Положення №114, на які йдеться посилання у оспорюваному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.

39. Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, керівник відповідного органу прямо зобов`язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.

40. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

41. Виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, Верховний Суд дійшов висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

42. Суди попередніх інстанцій встановили, що 04 листопада 2015 року ОСОБА_1 , виявивши бажання проходити службу в органах національної поліції, подав рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ у зв`язку із переходом на роботу в органи поліції.

43. Проте 09 листопада 2015 року позивача повідомлено про звільнення у запас Збройних Сил через скорочення штатів на підставі наказу від 06 листопада 2015 року №591 о/с.

44. У ході розгляду справи відповідачами не надано доказів, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження служби в поліції та що йому пропонувались будь-які посади в новостворених органах поліції, а також те, що позивач не може бути прийнятий на службу до поліції, зокрема, через невідповідність вимогам, що ставляться до поліцейського.

45. За таких обставин Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідач не довів відсутність можливості подальшого використання позивача на службі, та, відповідно, наявності підстав для його звільнення на підставі підпункту «г» пункту 64 Положення №114.

46. З огляду на вищезазначені обставини, висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності оспорюваного наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 06 листопада 2015 року №591 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби є цілком обґрунтованими.

47. Суд зауважує, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку, свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

48. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

49. При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

50. Пункт 24 Положення №114 визначає, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків.

51. За такого правового регулювання та обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 06 листопада 2015 року №591 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби і наявності підстав для його скасування із поновленням позивача на попередній посаді та виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

52. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, зазначених висновків судів та встановлених обставин справи не спростовують.

53. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

54. Таким чином, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року - без змін.

IХ. Судові витрати

55. Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року у справі № 826/5732/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Кашпур

Судді О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко