Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2018 року

м. Київ

справа №712/10410/17

адміністративне провадження №К/9901/2188/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017р. (суддя - Епель О.В.) у справі за її позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області про визнання дій протиправними, зобов?язання вчинити дії,

встановив:

У серпні 2017р. ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позвом.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.09.2017р. у задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодилась з постановою суду першої інстанції, звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просила її скасувати та ухвалити нову, якою позов задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2017р. відмовлено у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам ч. 6 ст. 187 КАС Укрпаїни (в редакції до 15.12.2017р.), в частині сплати судового збору; апелянту надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 20 днів з моменту отримання копії ухвали.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017р. апеляційну скаргу повернуто позивачу.

Позивач не погодилась з ухвалою апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, звернулась з касаційною скрагою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017р., а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судом не надано належної юридичної оцінки наявності підстав для звільнення її від сплати судового збору. Зазначала, що розмір судового збору, шо підлягає сплаті є для неї непомірним, а відмова суду у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору позбавляє її доступу до правосуддя.

Крім того посилалась на те, що в суді першої інстанції від сплати судового збору вона була звільнена.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017р.) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини 3 статті 189 КАС України у зазначеній редакції, до апеляційної скарги яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з її невідповідності вимогам частини шостої статті 187 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) щодо необхідності надання документа про сплату судового збору; заявнику надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 20 днів з моменту отримання копії ухвали.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та залишаючи апеляційну скаргу без руху суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів незадовільного майнового стану, в зв'язку з чим у суду відсутні належні правові підстави для звільнення від сплати судового збору.

При цьому апеляційним судом взято до уваги наявну у справі копію довідки Пенсійного фонду, з якої вбачається, що позивач отримує пенсію державного службовця, однак при цьому його середньомісячний дохід вищий від прожиткового мінімуму, у зв'язку з чим така довідка не підтверджує незадовільний майновий стан позивача.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху позивачем отримано 02.11.2017р.

Оскільки станом на 13.12.2017р. недоліки апеляційної скарги, залишеної судом без руху, позивачем усунуто не було, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017р. апеляційну скаргу повернуто апелянту.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не виконано ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху у строк встановлений судом, а саме не надано квитанцію про сплату судового збору у встановленому законом розмірі, або доказів, підтверджуючих наявність у позивача права на звільнення від його сплати відповідно до вимог адміністративно-процесуального законодавства та/або Закону України України «Про судовий збір».

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують і є безпідставними, оскільки апеляційним судом встановлено, що апеляційна скарга не відповідає вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017р.), у строк встановлений судом недоліки позивачем не усунуто, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про повернення апеляційної скарги.

При цьому апеляційним судом з власної ініціативи вжито заходів по з?ясуванню майнового стану позивача на підставі наявних у справі доказів, однак таких на думку апеляційного суду виявилось недостатньо, однак позивач отримавши копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху жодним чином на неї не відреагувала, недоліки апеляційної скарги не усунула і своїх заперечень проти неї суду не надала.

Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що при подачі позовної заяви судом першої інстанції її було звільнено від сплати судового збору є безпідставним, оскільки із змісту ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі та матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору не вирішувалось і процесуальна ухвала з цього питання не приймалась.

До того ж сам по собі факт звільнення позивача судом першої інстанції від сплати судового збору при подачі позовної заяви (за умови прийняття відповідного рішення) не звільняє позивача від обов'язку довести наявність підстав для звільнення від його сплати при подачі апеляційної скарги та у випадку залишення апеляційної скарги без руху вжити заходів по її виконанню чи навести свої заперечення проти неї.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук