Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.02.2021 року у справі №806/996/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 806/996/16

адміністративне провадження № К/9901/28710/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І. А.,

суддів - Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 (суддя Капинос О. В. )

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 (Головуючий суддя Мацький Є. М., судді: Євпак В. В., Шидловський В. Б. )

у справі № 806/996/16

за позовом ОСОБА_1

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач, Коростенська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області), в якому просила суд скасувати податкове повідомлення-рішення від
26.06.2015 № 1258-17.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.09.2016, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від
05.12.2016, адміністративний позов задоволено: податкове повідомлення-рішення від 26.06.2015 № 1258-17 скасовано.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що позивач є платником земельного податку з фізичних осіб. Відповідачем до апеляційної скарги було додано документи, а саме: витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розрахунок податкового зобов'язання до податкового повідомлення-рішення, однак вказані документи не були прийняті судом апеляційної інстанції.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 20.02.2009 №1036, посвідченого приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Івчуком С. С., ОСОБА_1 придбано земельну ділянку площею 0,1500 га кадастровий номер 1822855101:02:001:0033, про що видано державний акт серії ЯЛ №291971. (а. с.10-11).

26.06.2015 Лугинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №1258-17, яким визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 2433,16 грн. (а. с.8).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем у справі не було надано розрахунку та документальних доказів, на підставі яких ОСОБА_1 нарахований земельний податок в розмірі 2433,16 грн.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з такого.

Згідно пункту 271.1. статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру, зокрема, земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

частини 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності (частина 1 статті 18 Закону України "Про оцінку земель"). Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 6 Закону України "Про оцінку земель" суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінтересовані у проведенні оцінки земельних ділянок.

Частинами 2, 3 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Судами встановлено, що Лугинською селищною радою в строк до 15.07.2014 рішення про встановлення земельного податку на 2015 рік не приймалося.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (пункт 274.1. статті 274 Кодексу).

Згідно статті 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1. статті 286 Податкового кодексу України).

Так судом встановлено, що Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від
04.07.2016 зобов'язував Лугинську ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області надати письмові пояснення та належним чином завірені копії документів, на підставі яких було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Однак на вимогу суду податковим органом не було надано розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а відтак не доведено розмір бази оподаткування та відповідно правомірність обрахунку розміру земельного податку.

Податковий орган в касаційній скарзі зазначає, що такі докази були надані ним до суду апеляційної інстанції, однак судом враховані не були.

За правилами частини 2 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог частини 2 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом не встановлено, що податковий орган при зверненні до суду з апеляційною скаргою обґрунтовував неможливість надання суду першої інстанції доказів, хоча такі і витребовувалися судом першої інстанції. Відтак судом апеляційної інстанції не допущено порушень норм процесуального права в частині оцінки доказів.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 у справі № 806/996/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. А. Васильєва Судді: С. С. Пасічник В. П. Юрченко