Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2018 року

Київ

справа №826/14398/16

адміністративне провадження №К/9901/35385/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 року (суддя Літвінова А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2017 року (судді: Троян Н.М. (головуючий), Бужак Н.П., Твердохліб В.А.) у справі №826/14398/16 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, третя особа: ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 46-17 від 31.03.2015 на підставі якого позивачу було нараховане податкове зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 89 692,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що контролюючим органом при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не було враховано положення п.286.6 ст. 286 Податкового кодексу України, а саме: за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2017 року, закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяв на момент прийняття судом процесуального рішення).

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивоване наявністю постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2016, прийнятої у справі № 826/18079/15 з того самого спору та між тими самими сторонами, про той самий предмет і тих самих підстав, яка набрала законної сили.

Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2017 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що закриття провадження у даній справі, враховуючи положення ст. 109 та ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, можливе лише за умови, що постанова чи ухвала, яка набрала законної сили, постановлена у адміністративній справі за позовом, який є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елемента не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав закривати провадження у справі.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного України (у редакції Закону, що діяв на момент прийняття судом процесуального рішення) суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається (частина третя статті 157 Кодексу адміністративного України).

Приписи вказаної норми є імперативними та зобов'язують суд у разі якщо буде встановлено, що є рішення суду, яке набрало законної сили, з того самого спору і між тими самими сторонами закрити провадження у справі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що тотожний спір був предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі - №826/18079/15, за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №45-17, №46-17 та №47-17 від 31.03.2015, в якій набрала законної сили постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2016 про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 в повному обсязі.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що за наявності постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2016, прийнятої у справі №826/18079/15 з того самого спору та між тими самими сторонами, яка набрала законної сили, провадження в адміністративній справі № 826/14398/16 слід закрити.

Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи пункт 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного України (у редакції Закону, що діяв на момент прийняття судом процесуального рішення) колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2017 року у справі № 826/14398/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду