Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2018 року

Київ

справа №821/573/16

касаційне провадження №К/9901/27095/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 (суддя Хом'якова В.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 (головуючий суддя - Косцова І.П., судді: Стас Л.В., Турецька І.О.) у справі № 821/573/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області; Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання дій неправомірними, визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області та Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області, в якому просила: визнати неправомірними дії посадових осіб Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області та Головного управління ДФС у Херсонській області щодо неналежного оформлення ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями та ліцензії на право торгівлі тютюновими виробами; визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.03.2016 № 0000452206.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 18.05.2016 позов задовольнив частково. Визнав неправомірним та скасував податкове повідомлення-рішення від 10.03.2016 № 0000452206. У задоволенні решти позову відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.10.2016 залишив постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 без змін.

Головне управління ДФС у Херсонській області звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18.05.2016, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач-1 посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: статей 251, 252, 254 Цивільного кодексу України.

Зокрема, зазначає, що лексичне значення прийменника «до», який застосовано в ліцензіях при позначенні часового проміжку дії останніх, позначає певну межу, тобто кінцеву календарну дату, з настанням якої ліцензії втрачають свою дію.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у Херсонській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці (магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»), що належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, результати якої оформлено актом від 22.02.2016 № 050/21/22/22/НОМЕР_2.

За її наслідками встановлено порушення позивачем статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності відповідних ліцензій.

Зазначений висновок органу доходів і зборів ґрунтується на підставі вивчення особами, що здійснювали перевірку, фіскальних чеків та контрольних стрічок за 18.07.2015, відповідно до яких у цей день в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» здійснено роздрібний продаж двох пляшок пива «Янтарь» 0,5 л. за ціною 7,50 грн. (чек № 0022) та сигарет «Монте карло» за ціною 14,70 грн. (чек № 0020).

Водночас, оскільки в позивача були ліцензії на право здійснення роздрібної торгової алкогольними напоями та тютюновими виробами, зі строком дії з 18.07.2014 до 18.07.2015 та з 19.07.2015 до 19.07.2016, Головне управління ДФС у Херсонській області дійшло висновку, що 18.07.2015 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 здійснювалась роздрібна торгівля підакцизними товарами без наявності відповідних ліцензій.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.03.2016 № 0000452206, згідно з яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34000,00 грн.

Відповідно до частини дванадцятої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Абзацом п'ятим частини другої статті 17 цього Закону передбачено, що до суб'єктів господарювання в разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

В той же час, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не врегульовано питання щодо визначення початку перебігу та спливу такого строку.

Відповідно до частини сьомої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Згідно з частинами першою, другою статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За правилами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною першою статті 254 Цивільного кодексу України встановлено, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Згідно з частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS № 76) від 16.05.1972 строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом статті 2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.

За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач, здійснюючи 18.07.2015 торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, не порушив вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління ДФС у Херсонській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 у справі № 821/573/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк