Історія справи

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 березня 2018 року

м. Київ

справа №814/1213/16

адміністративне провадження №К/9901/36850/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 (суддя - Марич Є.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2016 (судді - Шевчук О.А, Зуєва Л.Є., Федусик А.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (далі - ТОВ "Миколаївський глиноземний завод") до Миколаївської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" звернулося до суду з позовом до Митниці, у якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 06.05.2016 № 504000006/2016/000010/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.05.2016 № 504010000/2016/00018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що до митного органу були надані всі документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною договору), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту, в тому числі і й додатково витребувані митним органом. При цьому позивач вважає, що у Митниці не було достатніх і обґрунтованих підстав для застосування іншого методу визначення митної вартості, ніж як основний.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 26.07.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2016, адміністративний позов ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" задовольнив: визнав протиправними та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 06.05.2016 № 504000006/2016/000010/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.05.2016 № 504010000/2016/00018.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у Митниці не було підстав для сумніву щодо правильності заявленої митної вартості товару, а тому вона має бути визначена за ціною контракту.

Миколаївська митниця ДФС подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування касаційної скарги митний орган зазначає, що під час контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган встановив, що у поданих на митне документах містяться розбіжності, надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо формування ціни товару з урахуванням знижки; відсутні документи про страхування товару; інвойс містить підпис керівника, який не відповідає підпису керівника, що міститься у контракті, а тому викликає сумнів. Тому, враховуючи послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, здійснювати порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, Митниця, приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів та картку відмову, діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, а тому підстав для скасування її рішення та картки відмови, немає.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.03.2018 касаційну скаргу Митниці прийняв до провадження та визнав за можливе попередній розгляд справи.

У запереченні на касаційну скаргу товариство просить залишити касаційну скаргу Митниці без задоволення, а судові рішення - в силі як такі, що прийняті відповідно до закону та є належно обґрунтованими.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, заперечення позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанції встановили, що між позивачем (Покупець) та ВАТ "Єдина торгова компанія" (Продавець) був укладений контракт від 03.12.2015 № RF/RD/01-16/15-517, за умовами якого Продавець на адресу Покупця постачає товар (натрій їдкий (гідроксиду натрію) в обсязі 2500 т за ціною 223,75 дол. США/тона на загальну суму 559375,00 дол. США.

06.05.2016 позивач з метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов на митну територію України за умовами зовнішньоекономічного контракту, надав до митного органу електрону митну декларацію № 504010000/2016/000999. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу було також подано такі документи: контракт від 03.12.2015 № RF/RD/01-16/15-517, специфікація від 25.04.2016 № 3; інвойс/рахунок - фактура від 30.04.2016 № V-70; накладна СМГС від 01.05.2016 № 21464141; декларація про проходження товару. Митну вартість позивач визначив за першим методом визначення митної вартості (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються).

У зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару), та не подано повних відомостей щодо ціни товару, розрахованої відповідно до умов, зазначених у пункті 2.2 контракту від 03.12.2015 № RF/RD/01-16/15-517 щодо ціни товару відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України для підтвердження митної вартості оцінюваного товару та її складових частин митний органом 06.05.2016 повідомив декларанта про необхідність надання додаткових документів: 1) бухгалтерську документацію: - щодо оплати складових митної вартості (страхування); - страховий поліс; - щодо формування ціни товару з документальним обґрунтуванням ціни товару, зокрема витрат на доставку товару до пункту призначення, страхування, зниження на 60 дол. США; - щодо вартості соди каустичної, гідроксид натрію (луг натрію їдкого, очищений); - щодо вартості соди каустичної, гідроксид натрію (луг натрію їдкого технічного); 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів,підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

На виконання зазначеної вимоги позивач 06.05.2016 до митного органу надав наступні документи: - біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ІСІS pricing за останні 4 тижня, що формували цінову політику на каустичну соду згідно з умовами контракту та специфікації № 3, датовані 25.03.2016, 01.04.2016, 08.04.2016, 15.04.2016; - копія митної декларації країни відправлення. Крім того, позивач повідомив відповідача про те, що: товар не страхувався; оскільки позивач є кінцевим споживачем, договори з третіми особами, пов'язаних з контрактом про поставку товару, не укладалися; документ про попередню оплату відсутній, оскільки за умовами контракту оплата за товар здійснюється протягом 18 днів з дня відвантаження товару; формування ціни шляхом її зменшення на 60 дол. США є результатом комерційних переговорів.

За результатами опрацювання поданих товариством ЕМД та документів Митниця прийняла рішення та картку відмову, з приводу правомірності яких виник спір, визначивши митну вартість товару на рівні 0,3993 дол. США/одиниця виміру з подібними (аналогічними) товарами, які продані в Україну і час експорту яких є максимально наближений до митного оформлення оцінюваних товарів.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - МК України) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта 57 МК України).

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Суди встановили, що в рішенні про коригування заявленої позивачем митної вартості товарів у якості однієї із підстав відмови зазначено про відсутність інформації щодо страхування оцінюваного товару. Разом з тим, позивач надав митному органу відповідну інформацію стосовно того, що згідно з умовами контракту вантаж, що є предметом даного контракту, не страхувався з огляду на базис поставки - СРТ правил Інкотермс 2010, яким не передбачено зобов'язання сторін з обов'язкового страхування імпортованого в Україну товару, що не є порушенням вимог законодавства.

Таким чином, якщо товар за контрактом не страхувався, про що позивач надав Митниці відповідну інформацію, твердження відповідача про відсутність інформації щодо страхування оцінюваного товару є безпідставним.

Згідно пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося.

Отже, якщо страхування не здійснювалось, то вимоги щодо надання неіснуючих документів також слід вважати безпідставними.

Також декларант надав обґрунтоване пояснення з приводу відсутності договорів із третіми особами, так як такі договори не укладались, оскільки позивач є кінцевим споживачем товару.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, як таких що можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Як встановили суди, позивач надав, усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту, а вимоги щодо надання неіснуючих документів є безпідставними. Крім того, суди встановили, що ціна товару відповідає умовам підпункту 2.2 контракту, яким передбачено, що ціна товару за 1 тонну буде визначатись за формулою FOB MED Low мінус 60 дол. США, де FOB MED Low середня котирування FOB MED Low, що публікується агентством ICIS за попередні періоди відвантаження два місці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця.

Цінова знижка - це умова договору, що визначає розмір зменшення базової ціни товару, вказаної у договорі. Розмір знижки залежить від багатьох факторів - характеру угоди, умов постачання і платежу, взаємовідносин з покупцями і кон'юнктури ринку в момент укладання угоди та ін. При розробці знижок враховуються інтереси як покупця, так і продавця. За характером обороту знижки поділяються на оптові, закупівельні, роздрібні і договірні.

Умови контракту свідчить про те, що він розрахований на тривалу співпрацю, на великий обсяг поставки. Специфікації, які укладалися на кожну поставку, при визначенні ціни, враховують кон'юнктуру ринку.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст наведених правових норм саме на митні органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення особою митних правил класифікації товарів.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а також не обґрунтував в чому саме полягала неможливість визначити митну вартість товару за наявними документами.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини з дослідженням в судовому процесі доказів на їх підтвердження, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про протиправність рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 06.05.2016 № 504000006/2016/000010/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.05.2016 № 504010000/2016/00018.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна