Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2018 року

Київ

справа №804/452/14

адміністративне провадження №К/9901/5622/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віп-Гарант" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року (суддя - Конєва С.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року (судді: Прокопчук Т.С., Божко Л.А., Лукманова О.М.) у справі №804/452/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віп-Гарант" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказу,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віп-Гарант" (далі - позивач, ТОВ "Фірма "Віп-Гарант") звернулось до суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування наказу №574 від 19 листопада 2013 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фірма «Віп-Гарант».

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Фірма "Віп-Гарант" зазначило про прийняття спірного наказу з порушенням вимог податкового законодавства, зважаючи на відсутність правових підстав для його прийняття, оскільки запити контролюючого органу про надання інформації складені з порушеннями податкового законодавства, у зв'язку з чим, були відхилені позивачем.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що відмова позивача від надання інформації на письмовий запит контролюючого органу є безпідставною, а отже, спірний наказ про проведення позапланової перевірки за умови ненадання позивачем інформації та її документального підтвердження на письмовий запит податкового органу є обґрунтованим.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Фірма "Віп-Гарант".

У доводах касаційної скарги позивач посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, оскільки ТОВ "Фірма "Віп-Гарант" не відмовило контролюючому органу у наданні інформації, а лише просило уточнити підстави для надіслання запиту для подальшого надання інформації.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом на підставі статей 20, 73, 78 Податкового кодексу України на адресу позивача були направлені запити від 21 жовтня 2013 року №10612/10/15-2, від 23 жовтня 2013 року №10916/10/15-1, від 31 жовтня 2013 року №12025/10/04-64-22-03-11 про надання інформації та її документального підтвердження, які отримані уповноваженою особою позивача 5 листопада 2013 року.

Позивачем 18 листопада 2013 року були надані відповіді на вищевказані запити податкової інспекції за змістом яких відповідачеві було відмовлено в наданні інформації та її документального підтвердження з підстав незаконності вимог.

Контролюючим органом на підставі пункту 75.1 статті 75, статті 20 Податкового кодексу України, відповідно до підпункту 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, прийнято наказ від 19 листопада 2013 року №574 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фірма «Віп-гарант».

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

За приписами підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право, зокрема, отримувати безоплатно від платників податків інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, за наявності перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документального підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Як вбачається зі змісту запитів контролюючого органгу, які були вручені позивачеві у спосіб, визначений статті 73 Податкового кодексу України, зазначені запити містять перелік інформації, яка запитується та перелік документів, що їх підтверджують, а також підстави для надіслання запиту, зокрема, підстави, визначені у підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та вказані запити підписані заступником керівника податкової інспекції, що спростовує доводи позивача відносно того, що запити не містять підстав для їх надіслання.

Абзацом 5 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У той же час, інші строки подання інформації та їх документального підтвердження визначені підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України за яким передбачено, що якщо перевірка проводиться за наслідками отримання податкової інформації, то платник податків повинен подати на письмовий запит органу державної податкової служби пояснення та їх документальне підтвердження протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

З аналізу вищенаведених норм підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України вбачається, що вказаною нормою встановлений інший строк надання пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби - протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, враховуючи, що підставами для перевірки позивача були обставини, що передбачені підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, то відповідач правомірно зазначив у запитах про необхідність надання пояснень та їх документального підтвердження протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, а позивач, у свою чергу, зобов'язаний був надати таку інформацію на запит податкової інспекції протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, оскільки норми пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України містять посилання та те, що інформація надається у місячний строк, якщо інше не передбачено Податковим кодексом України.

Однак, позивач листами від 18 листопада 2013 року відмовив у наданні інформації та її документального підтвердження на запит податкової інспекції.

У відповідності до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів ( у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

З огляду на наведене, відмова позивача від надання інформації на письмовий запит податкової інспекції є безпідставною, а отже, наказ №574 від 19 листопада 2013 року про проведення позапланової перевірки за умови ненадання позивачем інформації та її документального підтвердження на письмовий запит податкової інспекції є обґрунтованим, що правильно встановлено судами попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віп-Гарант" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віп-Гарант" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року у справі №804/452/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду