Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2020 року

Київ

справа №820/323/16

адміністративне провадження №К/9901/1723/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 820/323/16

за позовом ОСОБА_1

до Прокуратури Харківської області

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 (постановлену у складі судді: Тітова О.М.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 (постановлену у складі колегії суддів: Рєзнікової С.С., Бегунца А.О., Старостіна В.В.)

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Прокуратури Харківської області (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 40к від 05.01.2016 про звільнення позивача з посади прокурора прокуратури Сахновщинського району та з органів прокуратури Харківської області;

- поновити позивача з 06.01.2016 на роботі в органах прокуратури Харківської області, а саме: на посаді прокурора Сахновщинського відділення Первомайської місцевої прокуратури, утвореного замість прокуратури Сахновщинського району, де позивач працювала до звільнення;

- стягнути з Прокуратури Харківської області на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 06.01.2016 по дату винесення постанови суду у розмірі, обрахованому відповідно до законодавства;

- стягнути з прокуратури Харківської області на користь позивача заробітну плату за відпрацьований день 05.01.2016;

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що вважає своє звільнення незаконним, оскільки при звільненні відповідач не дотримався вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), не запропонував іншої роботи в апараті прокуратури і не вирішив питання щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Позивач також наполягав, що до звільнення йому не було запропоновано працевлаштування на іншу роботу.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016, відмовлено задоволені позовних вимог.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач правомірно звільнив позивача на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII), пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, з огляду на те, що той не набрав необхідний рейтинговий бал, який би дозволив йому претендувати на роботу у місцеві прокуратурі. Також відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за відпрацьований день 05 січня 2016 року, оскільки наказом Прокуратури Харківської області № 40к від 05 січня 2016 року позивача було звільнено з органів прокуратури з 05.01.2016, а доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 відпрацювала цей день повністю до суду надано не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

08 серпня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга позивача, яка відповідно до приписів підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) 04.01.2018 року була передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що спірний наказ прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, статті 49-2 КЗпП України, відповідно до якої відповідач повинен був запропонувати йому всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 21.02.2001 обіймала посаду помічника прокурора Сахновщинського району Харківською області, а з 05.06.2012 - прокурора прокуратури Сахновщинського району Харківської області.

У зв`язку з набранням чинності Закону № 1697-VII з 15 грудня 2015 року було припинено функціонування прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур та утворення у системі органів прокуратури України місцевих прокуратур, перелік і територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону.

Наказом Генерального прокурора України від 23.09.2015 №92ш внесено зміни до структури та штатного розпису прокуратури Харківської області, затверджено штатний розпис 11 місцевих прокуратур та у зв`язку з цим скорочено посади прокурорів міськміжрайпрокуратур.

Відповідно до зазначеного наказу Генерального прокурора України у структурі Первомайської місцевої прокуратури Харківської області встановлено 23 посади прокурорів та начальників відділів, 4 посади керівника та заступників керівника місцевої прокуратури.

08 жовтня 2015 ОСОБА_1 повідомлено про звільнення із займаної посади на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі з 14 грудня 2015 року.

З метою кадрового наповнення місцевих прокуратур, на підставі наданих Законом повноважень, зокрема, частини 2 статті 9 Закону № 1697-VII, Генеральним прокурором України, видано наказ №98 від 20.07.2015.

Пунктом 1 наказу №98 від 20.07.2015, затверджено Порядок проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури (далі - Порядок № 98).

За результатами проходження ОСОБА_1 тестування для зайняття посади прокурора Первомайської місцевої прокуратури Харківської області нею було отримано підсумковий бал - 104,7, у зв`язку з чим вона перебуває на 32 місці у рейтинговому списку.

Тобто, мало місце неуспішне проходження нею тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі, що стало підставою для її звільнення з посади прокурора прокуратури Сахновщинського району та органів прокуратури Харківської області з 05.01.2015 у зв`язку із реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII та пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, згідно із наказом Прокуратури Харківської області №40к від 05.01.2016.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд звертає увагу, що 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом № 1697-VII.

Згідно з пунктом 1 розділу XII "Прикінцеві положення", вказаного вище Закону, який набрав чинності з 15 липня 2015 року, за виключенням: пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; статей 21, 28-38, 42, 44-50, 62-63, 65-79 цього Закону, які набирають чинності 15 квітня 2016 року; статті 12 та Додатка до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, які набирають чинності з 15 грудня 2015 року.

У Додатку до Закону № 1697-VII наведено перелік і територіальну юрисдикцію місцевих та військових прокуратур, які запроваджують з 15 грудня 2015 року (абзац третій пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1697-VII.

Відповідно до підпункту «в» пункту 5-1 розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 1697-VII до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» цього Закону, прокурорами місцевих прокуратур призначаються прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування.

На виконання пункту 5-1 розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 1697-VII з метою кадрового наповнення місцевих прокуратур наказом Генеральної прокуратури України від 20 липня 2015 року № 98 затверджено Порядок № 98.

Відповідно до пункту 1.2 Розділу І Порядку № 98 на посади прокурорів місцевих прокуратур призначаються особи за результатами успішного проходження ними тестування.

Пунктами 9.1, 9.5 Розділу ІХ Порядку № 98 передбачено, що рейтинг кандидата визначається за результатами тесту на знання законодавчої бази (професійний тест) та тесту на загальні здібності. Керівник регіональної прокуратури після отримання рейтингового списку кандидатів на посади прокурорів конкретної місцевої прокуратури та рапорту працівника прокуратури (заяви для тих, хто не працює у прокуратурі), який успішно пройшов тестування, видає наказ про його призначення на посаду, враховуючи підсумковий бал кандидата (від вищого до нижчого) та кількість штатних одиниць у відповідній місцевій прокуратурі.

Таким чином, прокурори, які на день набрання чинності Законом № 1697-VII працювали у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах призначаються на посаду прокурора в новоутворену місцеву прокуратуру за умови успішного проходження тестування.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Враховуючи, що необхідний рейтинговий бал, який би дозволяв позивачу претендувати на роботу у місцевій прокуратурі, нею не набрано, суди правильно виходили з відсутності у відповідача законних підстав пропонувати позивачу переведення на іншу посаду в новоутвореній прокуратурі.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Враховуючи зазначені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення із займаної посади.

Щодо доводів касаційної скарги щодо порушення відповідачем норм трудового законодавства при звільненні, колегія суддів зазначає наступне.

За правилами статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюються законодавством.

У свою чергу порядок призначення прокурорів місцевих прокуратур, які на день набрання чинності Законом № 1697-VII працювали у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, визначено цим Законом та Порядком № 98.

За цими нормативними актами, які є спеціальними порівняно з нормами КЗпП України, умовою призначення прокурора на посаду в реорганізовану прокуратуру є успішне проходження тестування, а така умова позивачем не виконана, у зв`язку з чим у відповідача не виникало обов`язку працевлаштовувати позивача в новоутвореній місцевій прокуратурі.

Доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: В.М. Бевзенко

Судді: Н.А. Данилевич

Н.В. Шевцова