Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.02.2018 року у справі №808/849/17
Постанова КАС ВП від 27.02.2018 року у справі №808/849/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

27 лютого 2018 року

справа №808/849/17

адміністративне провадження №К/9901/5662/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.

за участю представників:

від позивача - Логачова В.В. за ордером серії АА № 003155 від 07.11.2017 р.,

від відповідача - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Наукове промислово-комерційне об'єднання ТАТА» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 6 липня 2017 року (головуючий суддя - Нестеренко Л. О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року (у складі колегії суддів: Чабаненко С. В., Баранник Н. П., Щербак А. А.) у справі 808/849/17 за позовом Приватного підприємства «Наукове промислово-комерційне об'єднання ТАТА» до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року Приватне підприємство «Наукове промислово-комерційне об'єднання ТАТА» (далі по тексту - Приватне підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі по тексту -податковий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.11.2016 року № 0001828271402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 488590, 50 грн., № 0001838271402 про зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 92446, 00 грн. і зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 91908, 00 грн., № 0001848271402 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 148060 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує порушеннями п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2, п. 193.1 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 ст. 201 Податкового кодексу України, статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме безпідставним визнанням господарських операцій нереальними і, як наслідок, протиправним висновком податкового органу щодо завищення суми витрат, заниження суми податку на додану вартість, неправильного визначення суми податкового кредиту та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 6 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не підтверджено здійснення реальних товарних операцій постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Варуна торг», у зв'язку з чим занижено об'єкт оподаткування з податку на прибуток на суму 607599 грн. Оскільки внаслідок цих же операцій сформовано податковий кредит, то констатовано завищення його розміру у сумі 417 635 грн. Вказані висновки суду обґрунтовувалися наявністю кримінального провадження № 32015100040000106 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, та показаннями свідків у цьому кримінальному провадженні.

29 грудня 2017 року до Верховного Суду передано касаційну скаргу позивача на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 6 липня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року. У касаційній скарзі обґрунтовується безпідставність і протиправність проведення самої позапланової виїзної перевірки щодо Приватного підприємства «Наукове промислово-комерційне об'єднання ТАТА», вказується на помилковість використання як доказів протоколів допиту свідків, отриманих у кримінальному провадженні щодо посадових осіб інших суб'єктів господарювання, а отже, помилковість висновку про нереальність господарських операцій.

До Верховного Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу, в якому він просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

У жовтні 2016 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача по проведеним фінансово-господарським операціях за період з 01 січня 2016 року по 01 червня 2016 року щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства при проведенні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Варуна Торг».

За наслідками перевірки позивача встановлено порушення п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201; п.п. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14 п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 п. 135.1 ст. 135; п.п. 14.1.36 п.п.14.1.231, п. 14.1 ст. 14, п. 44, 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201; Податкового кодексу України, а саме, визначення розміру податку на додану вартість, податку на прибуток з урахуванням витрат, сформованих внаслідок господарських операцій, реальність здійснення яких не підтверджена по ланцюгу постачання.

За результатами перевірки складено акт № 101/08-29-14-02/19264196 від 18 жовтня 2016 року.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 3 листопада 2016 року за номерами: № 0001828271402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 488590, 50 грн.; № 0001838271402 про зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 92446, 00 грн. і зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 91908, 00 грн.; № 0001848271402 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 148060 грн.

Щодо доводів касаційної скарги.

Стосовно безпідставності проведення перевірки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позапланову виїзну перевірку позивача проведено на підставі п. 78. 1. 11 Податкового кодексу України, яка передбачає, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, серед іншого, рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

До матеріалів справи долучено ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року про призначення і проведення позапланової перевірки у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015100040000106 від 04.12.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Зі змісту ухвали вбачається, що кримінальне провадження проводилося за фактом протиправної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД», яке протягом 2015-2016 років ймовірно організувало створення та придбання низки суб'єктів підприємницької діяльності, серед них і Товариство з обмеженою відповідальністю «Варуна Торг». Вироку у цьому кримінальному провадженні на момент розгляду справи не існувало.

Колегія суддів зазначає, що акт перевірки складений відповідачем в межах кримінального процесуального законодавства, яка проведена відповідно до положень підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, може бути підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення після винесення обвинувального вироку, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов'язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, в силу приписів п. 36 Підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Оцінюючи спірні відносини суди попередніх інстанцій не встановили наявність результатів кримінального провадження, в межах якого здійснювалась перевірка, результати якої покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів зазначає, що ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року надавала право проводити перевірки щодо конкретної особи в межах конкретного кримінального провадження для підтвердження обставин, що входять до предмету доказування саме у цьому кримінальному провадженні. Судами попередніх інстанцій не встановлено, чи належить позивач до кола осіб, зазначених ухвалою слідчого судді.

Відсутність кримінального провадження щодо позивача, а також його контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Варуна торг» підтверджується листом-відповіддю Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, відповідно до якого «кримінальне провадження № 32015100040000106 від 04.12.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України 17 травня 2017 року направлено прокурору з обвинувальним актом. На даний час вирок суду по кримінальному провадженню № 32015100040000106 від 04.12.2015 року відсутній. Крім того, повідомляється, що станом на 08 червня 2017 року досудове розслідування відносно службових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Варуна торг» не здійснюється». Наведена інформація не оцінена та не врахована судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні судових рішень.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено такої процесуальної дії як надання дозволу слідчого судді на проведення перевірки. Як правило, такі дії здійснюються на підставі ухвали слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей і документів.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

За змістом положень пункту 79. 2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій взагалі не досліджувалося коло питань, пов'язаних із дотриманням порядку проведення позапланової виїзної перевірки позивача. Це має визначальне значення для вирішення справи, адже порушення такого порядку, в силу вимог статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, може тягти за собою визнання акту перевірки недопустимим доказом.

Щодо нереальності господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наявність порушень при визначенні розміру податку на прибуток, податку на додану вартість і податкового кредиту спричинено визнанням нереальними господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Варуна торг».

У періоді, що перевірявся, на виконання умов договорів поставки продукції, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Варуна торг» виписано на адресу Приватного підприємства «Наукове промислово-комерційне об'єднання ТАТА» податкові та видаткові накладні на придбання товару на загальну суму 2505807,42 грн., в т. ч. ПДВ 417634,57 грн.

Розрахунки між підприємствами проведені у безготівковій формі.

Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного зазначена господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Суди попередніх інстанцій погодилися з висновком податкового органу про нереальність господарських операцій на підставі того, що позивачем на підтвердження реальності операцій не надано актів списання пального та наказів про відрядження водіїв.

Оцінюючи спірні господарські операції, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що придбаний товар у подальшому був частково реалізованим Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна компанія «Дар'я». Вартість товару, що відвантажений покупцю Товариству з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інвестиційна компанія "Дар'я» (побутова техніка -холодильники, кондиціонери, телевізори у асортименті) за видатковою № 137 від 29 січня 2016 р. у сумі 607599 грн. віднесено позивачем до складу витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підтвердження реальності спірних господарських операцій долучено рахунки на оплату, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, крім того, у своїх запереченнях, так само як і в апеляційній та касаційній скаргах відповідач неодноразово зазначав, що під час проведення перевірки вимог про надання актів списання пального та наказів про відрядження водіїв від податкового органу не надходило. Щодо часткової реалізації товару, то позивач вказував, що придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю «Варуна торг» товар частково реалізовано іншим покупцям, частково ж його використано під час будівництва промислового майданчика за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, відповідно накладної вимоги на переміщення матеріалів від 29 лютого 2016 року, залишки товару зберігаються на складі і обліковуються належним чином.

Колегія суддів звертає увагу судів першої та апеляційної інстанцій, що вказаним доводам позивача не надано жодної оцінки в оспорюваних судових рішеннях, і вказані обставини жодним чином не перевірено під час судових засідань.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам, що мають значення для адміністративної справи. Відповідно до положень п. 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Заява N 63566/00) від 18 липня 2006 року суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше вони не виконують свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Наукове промислово-комерційне об'єднання ТАТА» задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 6 липня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року скасувати, справу № 808/849/17 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: С.С. Пасічник

В.П. Юрченко