Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.11.2020 року у справі №817/2033/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 817/2033/16

адміністративне провадження № К/9901/18412/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Чиркіна С. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк"

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду у складі судді Недашківської К. М. від 30.06.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючої судді Франовської К. С., суддів: Іваненко Т. В., Кузьменко Л. В. від 02.10.2017

у справі № 817/2033/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк"

до Управління Держпраці у Рівненській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1,

про визнання протиправними та скасування акта та припису

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі також - позивач) звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області (далі також - відповідач, Управління), в якому просило визнати протиправним та скасувати акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №50А/04-11 від 10.11.2016 та припис №38П/04-11/50А від 10.11.2016.

2. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.06.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від
02.10.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

3. У жовтні 2017 року від позивача до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30.06.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.10.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

5.13.11.2017 від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 - без змін.

6. У подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів").

7. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І. В., суддів: Берназюка Я. О., Чиркіна С. М.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним державним інспектором Управління Держпраці у Рівненській області проведено позапланову перевірку філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" у період з 09.11.2016 по
10.11.2016, за результатами якої складено Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №50А/04-11 від 10.11.2016.

9. На підставі Акта перевірки прийнято припис від 10.11.2016 №38П/04-11/50А, яким позивача зобов'язано вжити заходи щодо недопущення порушень строків, визначених для видачі довідок про роботу та заробітну плату працівникам, яким зобов'язано позивача у строк до 20.12.2016 письмово інформувати Управління Держпраці у Рівненській області про прийняті заходи щодо виконання даного припису.

10. Позапланова перевірка проведена на підставі скарги громадянки ОСОБА_2 від
11.10.2016 про порушення позивачем норм трудового законодавства в частині невидачі у встановлені законом строки довідки про її роботу та за наявності відповідного погодження Держпраці України на її проведення, що підтверджується наявним у матеріалах справи листом від 25.10.2016 №10589/14.1/4.2-ДП-16, яким надано згоду на проведення позапланових перевірок, зокрема, Філії Рівненське обласне управління АТ "Ощадбанк".

11. Як зазначено в акті перевірки та оскаржуваному приписі, перевіркою встановлено, що всупереч вимогам статті 49 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статті 20 Закону України "Про звернення громадян" №393/96-ВР від 02.10.1996 (далі також - Закон №393/96-ВР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) позивачем не надано працівнику на його вимогу довідку щодо трудової діяльності у п'ятнадцятиденний термін. Зокрема, громадянка ОСОБА_2 22.09.2016 звернулася до роботодавця із заявою про видачу довідки про вихід її на роботу після закінчення відпустки по вагітності та пологах.
27.09.2016 подала повторну заяву щодо видачі довідки. Роботодавцем 24.10.2016 було письмово проінформовано працівника про можливість отримати довідку у відділі кадрового адміністрування філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" (кабінет №404 у робочий час). 03.11.2016, після отримання письмового звернення ОСОБА_2 від 28.10.2016, довідка за номером 13-15/75 від 03.11.2016 була направлена працівнику поштою (повідомлення про вручення поштового відправлення №3301307878730, опис вкладення до цінного листа з повідомленням від
03.11.2016, фіскальний чек №3301307764203 від 03.11.2016).

12. Не погоджуючись з висновками акта та припису, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

13. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що контролюючий орган не мав правових підстав для проведення перевірки, оскільки у нього була відсутня згода на її проведення від Держпраці України. Описане в акті перевірки та приписі порушення трудового законодавства в частині несвоєчасного надання працівнику довідки про його роботу не відповідає дійсності, оскільки на вимогу працівника позивачем надано довідку у місячний термін, як передбачено статтею 20 Закону України "Про звернення громадян". Заява ОСОБА_2 була направлена для виконання у відділ кадрового адміністрування філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк".

Враховуючи звільнення з роботи працівника відділу кадрового адміністрування, у цей період збільшився обсяг виконуваної роботи працівників відділу, а саме: на розгляді у відділі перебувала значна кількість заяв на видачу довідок для працівників банку, здійснювалася підготовка документів на оформлення пенсій працівникам та надання інформації по працівниках на запит юридичного відділу Рівненського міського центру зайнятості. Саме у цей час проходили роботи з впровадження програмного забезпечення автоматизації внутрішньобанківської (господарської) діяльності "Парус-Корпорація", версія 8, тому внесення та редагування відомостей щодо працівників, формування наказів на прийняття, переведення, звільнення, оформлення відпусток та відряджень працівникам здійснювалось відділом кадрового адміністрування паралельно у двох програмах.

Враховуючи вищевикладене, було прийнято рішення надавати відповіді на запити у черговості їх надходження. Беручи до уваги те, що звернення ОСОБА_2 надійшло
22.09.2016 відповідь було надано у встановлений статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" строк - один місяць.

14. Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що згода Держпраці України на проведення перевірки філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" була наявна, а тому процедура проведення такої перевірки була дотримана контролюючим органом повністю. Щодо виявленого під час перевірки порушення норм трудового законодавства відповідач вказав, що позивачем порушено строки надання працівнику довідки про його роботу, оскільки таку довідку позивач був зобов'язаний надати у п'ятнадцятиденний строк з моменту звернення відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян".

Відповідач вказав, що питання видачі працівнику довідки про його роботу не потребує додаткового вивчення, а відтак позивач повинен був надати довідку невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів.

15. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1, підтримав позицію відповідача по суті спору.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

16. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позапланова перевірка проведена відповідачем на наявності відповідного погодження Держпраці України на її проведення, а відтак процедура її проведення відповідачем не порушена. Акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує сам факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації та описом обставин про виявлені порушення вимог законодавства, такий не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії, відтак позовна вимога про його скасування задоволенню не підлягає. Дія статті 20 Закону №393/96-ВР не може поширюватися на порядок розгляду заяви громадянки ОСОБА_2 про видачу довідки щодо її роботи, оскільки розгляд такої заяви встановлений трудовим законодавством. Разом з тим, хоча стаття 49 КЗпП України і визначає обов'язок власника або уповноваженого ним органу видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати, проте не встановлює на законодавчому рівні строків видачі такої довідки. Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність застосування у спірних правовідносинах аналогії закону як засобу усунення прогалин у законодавстві, а тому норма статті 20 Закону України №393/96-ВР може бути застосована для врегулювання відносин, щодо яких виник спір, за аналогією закону, оскільки така норма регулює подібні відносини і може бути застосована щодо них. Заява (звернення) громадянки ОСОБА_2 про видачу довідки щодо її роботи не потребує додаткового вивчення, а відтак, позивач був зобов'язаний видати таку довідку невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня отримання заяви (звернення).

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА НЕЇ

17. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що судами при їх постановленні порушено норми матеріального права та надано неправильну оцінку поданим позивачем доказам. Суди дійшли помилкового висновку щодо відсутності підстав для скасування оскаржуваних акта та припису. Судами не враховано, що на звернення ОСОБА_2 від 22.09.2016 позивачем надіслано лист від 05.10.2016, яким повідомлено, що з метою вирішення поставлених у заявах питань необхідно повідомити керівництво банку про поважні причини відсутності на робочому місці. Надання роботодавцем довідки про його вихід на роботу за фактичної відсутності такого працівника на робочому місці не відповідає законодавству. Відповідачем надано відповідь на звернення позивача у встановлений законодавством строк, а саме - один місяць. Також судами не враховано, що відповідачем не дотримано форми акта перевірки та припису, оскільки такі складені відносно філії Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк ", а не АТ "Ощадбанк" як юридичної особи.

18. Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає про необґрунтованість такої та відсутність підстав для її задоволення, посилаючись на те, що у діях відповідача відсутні будь-які порушення норм законодавства, припис складено відносно філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк", оскільки відповідач відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, яким, зокрема, є філія Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк".

Відомості про останню внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

20. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

22. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, (далі також - Положення № 96, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

23. Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

24. Згідно з приписами пункту 1 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України №340 від 27.03.2015 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України за №438/26883, (далі також - Положення №340), Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

25. Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення №340 Управління Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

26. Процедура проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці визначена Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України №390 від 02.07.2012 (далі також - Порядок №390 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

27. Згідно з пунктом 2 Порядку №390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

28. Пункт 3 Порядку №390 передбачає, що позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

29. Згідно з приписами пункту 7 Порядку №390 за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

30. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Головним державним інспектором Управління Держпраці у Рівненській області проведено позапланову перевірку філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" у період з 09.11.2016 по
10.11.2016 на підставі скарги ОСОБА_2 від 11.10.2016 про порушення позивачем норм трудового законодавства в частині невидачі у встановлені законом строки довідки про її роботу. Вказана перевірка проведена за наявності відповідного погодження Держпраці України на її проведення, а відтак колегія суддів відхиляє доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, щодо відсутності відповідного погодження Держпраці України.

31. За результатами проведення перевірки складені акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №50А/04-11 від 10.11.2016 та припис №38П/04-11/50А від 10.11.2016.

32. Щодо доводів касаційної скарги про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного акта перевірки колегія суддів відхиляє такі з огляду на наступне.

33. З наведених вище положень Порядку №390 вбачається, що оформлення результатів перевірки актом з викладенням фактів порушення позивачем положень законодавства про працю, встановлених під час здійснення такої перевірки, відноситься до повноважень контролюючого органу.

34. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що акт перевірки та викладені в ньому факти та висновки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, що породжують для позивача певні правові наслідки. Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом під час проведення перевірки порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо вчинення ним дій та рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтувати ними власну позицію щодо наявності певних порушень.

35. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №816/1155/16 та від 30.07.2020 у справі № 808/8701/15.

36. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного припису, колегія суддів зазначає наступне.

37. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з актом перевірки та оскаржуваним приписом позивач всупереч вимогам статті 49 КЗпП України та статті 20 Закону України "Про звернення громадян" не видав ОСОБА_2 на її вимогу довідку стосовно трудової діяльності у п'ятнадцятиденний термін.

38. Позивач вважає, що у нього наявний обов'язок видачі довідки позивачу у місячний термін відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян", натомість контролюючий орган, посилаючись на положення цієї ж статті, вказує на відсутність потреби у додатковому вивченні звернення ОСОБА_2, а відтак на обов'язок позивача видати їй таку довідку невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня отримання звернення.

39. У даному контексті колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями статті 49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

40. Водночас, приписами цієї статті не врегульовано питання щодо строків виконання покладеного на роботодавця обов'язку.

41. Згідно зі статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

42. Разом із тим, відповідно до статті 12 Закону України "Про звернення громадян" дія статті 12 Закону України "Про звернення громадян" не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

43. Відповідно до частини 7 статті 9 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень) у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

44. Аналогія закону та аналогія права допускається для застосування судом виключно з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень та лише у випадку відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини.

45. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що до спірних правовідносин, може бути застосована стаття 20 Закону України "Про звернення громадян" за аналогією закону, оскільки така норма регулює подібні правовідносини.

46. Колегія суддів зауважує, що правильність вказаного висновку судів попередніх інстанцій позивачем у касаційній скарзі не оскаржується, натомість він не погоджується із висновком судів про необхідність надання відповіді на заяву позивача невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання, відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян", оскільки вважає, що положеннями вказаної статті для надання такої довідки визначений місячний термін.

47. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 22.09.2016 звернулася до відповідача із заявою про видачу довідки про вихід її на роботу після закінчення відпустки по вагітності та пологах.

48. Ненадання відповідачем вказаної довідки стало підставою для повторного звернення позивача 22.09.2016.

49. Однак відповідач лише 24.10.2016 письмово проінформовав її про можливість отримати довідку у відділі кадрового адміністрування філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" (кабінет №404 у робочий час) та 03.11.2016 направив їй довідку № 13-15/75.

50. Колегія суддів відхиляє доводи позивача, викладені у касаційній скарзі про неврахування судами попередніх інстанцій тієї обставини, що на звернення ОСОБА_2 від 22.09.2016 позивачем надіслано лист від 05.10.2016, яким повідомлено, що з метою вирішення поставлених у заявах питань необхідно повідомити керівництво банку про поважні причини відсутності на робочому місці, а надання роботодавцем довідки про його вихід на роботу за фактичної відсутності такого працівника на робочому місці не відповідає законодавству, оскільки дані обставини враховані судами та такими зроблено правильний висновок, що їх наявність не звільняє позивача від обов'язку у передбачені законодавством строки видати довідку працівнику.

51. З огляду на встановлені судами обставини та наведене вище правове регулювання колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що заява (звернення) громадянки ОСОБА_2 про видачу довідки не потребує додаткового вивчення, а відтак позивач був зобов'язаний видати таку довідку невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня отримання заяви (звернення) відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян".

52. Безпідставними є доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, щодо недотримання відповідачем форми акта перевірки та припису, оскільки такі складені відносно філії Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк", а не АТ "Ощадбанк" як юридичної особи, оскільки відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення №340 відповідач відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, яким, зокрема, є філія Рівненського обласного управління ПАТ "Ощадбанк". Відомості про останню внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу ~organization0~. Як встановлено судом апеляційної інстанції, припис складено за місцем роботи ОСОБА_2, тобто філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк", керівник якої (Прокопчук Р. Є.) відповідно до довіреності ПАТ "Державний ощадний банк України" уповноважений роботодавцем виконувати всі повноваження із забезпечення поточної діяльності філії.

53. Інші аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду позивача із правовою оцінкою судів щодо обставин справи, які суди встановили у процесі її розгляду. Водночас, за приписами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

54. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

55. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

56. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

57. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

58. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

59. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

60. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від
30.06.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від
02.10.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Желєзний

Судді: Я. О. Берназюк

С. М. Чиркін