Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.09.2019 року у справі №295/6361/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2019 року

Київ

справа №295/6361/17

касаційне провадження №К/9901/17645/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Єзерова А. А., Саприкіної І. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 12.07.2017 (головуючий суддя: Перекупка І. Г. ) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 (головуючий суддя: Охрімчук І. Г., судді: Моніч Б. С., Капустинський М. М. ) у справі №295/6361/17 за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просив:

визнати протиправною відмову Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №3809/03 від 16.03.2017 в призначенні йому пенсії по інвалідності;

зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу період проходження військової служби за період з травня 2007 року по день винесення постанови відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

зобов'язати відповідача призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з дати встановлення групи інвалідності - 04.03.2016.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він у період з 23.04.2014 по 04.11.2014 та у період з 22.01.2015 по 28.01.2015 брав участь у антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях під час якої отримав поранення та йому встановлена ІІ група інвалідності. Отримання інвалідності, що пов'язана з участю в антитерористичній операції, зумовила звернення позивача до пенсійного органу за призначенням пенсії по інвалідності, однак у її призначенні відмовлено з підстав відсутності у позивача необхідного страхового стажу (в управлінні відсутні відомості про сплату страхових внесків з доходу позивача). Дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу роботи (4 роки) вважає неправомірним.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 12.07.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017, адміністративний позов задоволено частково:

зобов'язано Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати страховий стаж ОСОБА_1 з травня 2007 року по 12 липня 2017 року для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

зобов'язано Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та нарахувати позивачу пенсію по інвалідності з дати звернення до управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, а саме: з 20 лютого 2017 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що період проходження позивачем військової служби з грудня 2012 по 31.12.2015 підлягає зарахуванню до страхового стажу, оскільки з його грошового забезпечення утримувався єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. А період з 01.01.2016 по 20.02.2017 підлягає зарахуванню до страхового стажу на підставі частини сьомої статті 7 Закону України від
08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - ~law14~), оскільки витрати на утримання єдиного внеску підлягають компенсації з бюджету у зв'язку з проходженням позивачем військової служби за контрактом у кризовій ситуації. Пенсія позивачу має бути призначена з дня звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії по інвалідності, тобто з 20.02.2017.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що у відповідача відсутні правові підстави для призначення позивачу пенсії по інвалідності, оскільки у органу призначення відсутні відомості про сплату страхових внесків з доходу позивача. Згідно поданих документів страховий стаж позивача становить 1 рік 11 місяців, що недостатньо для призначення пенсії (необхідний стаж 4 роки). Також скаржник вказує на те, що позивач на момент звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії не звільнений з військової служби, що унеможливлює призначення обраного виду пенсії.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.10.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від
03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції зга~law15~ передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 13.06.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Верховний Суд переглянув оскаржені судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 12.04.2006 був призваний на військову службу у Збройні Сили України та перебуває на військовій службі по даний час, що підтверджується відомостями з послужного списку та військового квитка серії НОМЕР_1.

Позивач у період з 23.04.2014 по 04.11.2014 та у період з 22.01.2015 по
28.01.2015 брав участь у антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях. Під час виконання обов'язків військової служби в зоні проведення антитерористичної операції 28.01.2015 позивач отримав поранення.

Згідно із інформацією зазначеною у довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 04.03.2016 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з
04.03.2016 у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини.

У зв'язку з цим, позивач 20.02.2017 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності, однак листом №3809/03 від 16.03.2017 Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило ОСОБА_1. про відсутність правових підстав для призначення пенсії, з огляду на недостатність необхідного страхового стажу.

Вважаючи відмову пенсійного органу у призначенні пенсії протиправною, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Спірним у цій справі питання зарахування до страхового стажу періоду проходження позивачем військової служби у разі відсутності у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування відомостей про сплату страхових внесків з доходу застрахованої особи.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон - № 1058-IV) законодавцем реалізовано Конституційне право громадян на соціальний захист - право на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг мають громадяни України, які застраховані згідно із Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та досягли встановленого Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За змістом статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі-Закон № 2232-XII) та статті 8 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон - №2011-XII) час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до положень ~law20~ страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із ~law21~ і за який сплачено страхові внески.

~law22~ передбачено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу.

Платниками єдиного внеску відповідно до абзацу 7 ~law23~ є військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення військовослужбовцям.

Відповідно до абзацу 2 ~law24~ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених в абзаці 7 ~law25~, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що позивач є особою, яка підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, з грошового забезпечення якого платником єдиного внеску - військовою частиною, в який він проходив військову службу, повинен був утримуватись єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

За інформацією зазначеною у довідці №301 від 15.06.2017 року позивач проходив військову службу у військовій частині польова пошта В 2010 (А 0281) та отримував грошове забезпечення з 17.05.2007 по 17.05.2010 рік та з 02.04.2013 по
01.09.2016, військовою частиною з його грошового забезпечення утримувався єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період проходження військової служби (а. с. 23-24).

Командиром військової частини А 2900 видано довідку №448 від 23.06.2017 року про заробітну плату та відрахування за період з жовтня 2016 року по травень 2017 року ОСОБА_1 (а. с. 25) та довідку №450 від 23.06.2017 року про те, що за період з 02.09.2016 по 31.05.2017 включно з нарахованих сум грошового забезпечення позивача був утриманий та перерахований в повному обсязі єдиний страховий внесок (а. с.26).

В силу положень ~law26~ не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та/або введення воєнного стану.

Відтак, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що період проходження позивачем військової служби з грудня 2012 року по 31.12.2015 року підлягає зарахуванню до страхового стажу, оскільки з його грошового забезпечення утримувався єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документально. А період з
01.01.2016 по 20.02.2017 підлягає зарахуванню до страхового стажу на підставі ~law27~, оскільки витрати на утримання єдиного внеску підлягають компенсації з бюджету у зв'язку з проходженням позивачем військової служби за контрактом у кризовій ситуації.

Відповідно до ~law28~ особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсію - для інвалідів ІІ та ІІІ груп від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом ІІ групи, має страховий стаж понад 4 роки, а тому в силу вимог ~law29~ має право на призначення пенсії по інвалідності.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування до страхового стажу періоду проходження позивачем військової служби, з підстав відсутності даних персоніфікованого обліку, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.

В силу положень ~law30~ облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також персоніфікований облік коштів накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюються в порядку, визначеному ~law31~.

Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до ~law33~ державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

За змістом ~law34~ державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до ~law35~ вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом (~law36~).

Відповідно до ~law37~ реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства. Порядок та строки подання відомостей, зазначених в абзацах першому і другому цієї частини, встановлюються Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Відповідно до ~law38~ облік осіб, зазначених у ~law39~, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

~law40~ передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до ~law41~ посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Контроль за достовірністю поданих страхувальниками і застрахованими особами відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, здійснюють органи Пенсійного фонду (~law42~).

~law43~ визначає, що Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до ~law44~; здійснює контроль, у тому числі спільно з органами доходів і зборів, за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до ~law45~ Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані: забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.

Отже, виходячи з системного аналізу наведених правових норм вбачається, що обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску; ведення обліку виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігання таких відомості в порядку, передбаченому законодавством, покладено на платника єдиного внеску - військову частину В 1740 (А0281), а контролюючі функції покладено на органи Пенсійного фонду України.

Колегія суддів зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання страхувальником, а також контролюючим органом своїх прямих обов'язків позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час служби, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення позивача права на пенсію.

Правова позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 у справі №617/927/17.

Згідно пункту 2 статті 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується, а тому доводи пенсійного органу про неможливість призначення позивачу пенсії по інвалідності у зв'язку з тим, що на час звернення за призначенням пенсії позивач не звільнений з військової служби є безпідставними.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченнях на позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій - відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Богунського районного суду м. Житомира від 12.07.2017 (та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 у справі №295/6361/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

І. В. Саприкіна