Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.06.2019 року у справі №810/1411/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2019 року

Київ

справа №810/1411/17

адміністративне провадження №К/9901/16779/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАПОЛІС" на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року (головуючий суддя Коротких А. Ю., судді: Літвіна Н. М., Сорочко Є. О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАПОЛІС" до Кабінету Міністрів України, третя особа - Міністерство фінансів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТАПОЛІС" (далі - Товариство, позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, Кабінету Міністрів України, третя особа - Міністерство фінансів України про визнання незаконним та скасування рішення (листа) ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 13 квітня 2016 року вих. №3019/10/10-13-11-02-10; визнання незаконною бездіяльності Кабінету Міністрів України з 01 березня 2016 року, яка полягає у неприйнятті правового акта Кабінету Міністрів України про скасування наказу Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року №958 та у незабезпеченні перегляду та приведенні Міністерством фінансів України свого наказу №958 від 22 вересня 2014 року у відповідність із Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи"; зобов'язання Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області прийняти подані Товариством копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за податковий період календарний місяць березень 2016 року з включенням відомостей з них до облікових даних щодо цього Товариства у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України; зобов'язання Кабінету Міністрів України прийняти нормативно-правовий акт, необхідний для реалізації Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" та забезпечити перегляд та приведення Міністерством фінансів України свого наказу від 22 вересня 2014 року №958 у відповідність з Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року позовні вимоги роз'єднано в окремі провадження: вимоги Товариства до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області вирішено розглядати у межах провадження адміністративної справи №810/3895/16, а вимоги Товариства до Кабінету Міністрів України, третя особа - Міністерство фінансів України виділені для розгляду в окремому провадженні із присвоєнням справі №810/1411/17.

Ухвалою ж Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року адміністративну справу №810/1411/17 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2019 року (повний текст якого виготовлено 20 лютого 2019 року) в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вважаючи, що при прийнятті рішення від 05 лютого 2019 року судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, Товариство подало апеляційну скаргу, в якій просило за результатами розгляду цієї апеляційної скарги у справі №810/1411/17 прийняти одне з рішень, зазначених у частині 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою від 28 березня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд залишив подану позивачем апеляційну скаргу без руху, надавши можливість протягом п'яти днів з моменту вручення копії ухвали усунути її недолік, уточнивши його вимоги до суду апеляційної інстанції.

Копію зазначеної ухвали Товариством одержано 19 квітня 2019 року та в межах наданого судом строку надіслано заяву №70/19 від 24 квітня 2019 року про внесення змін і доповнень до апеляційної скарги, в якій Товариство, фактично висловлюючи свою незгоду із постановленою апеляційним судом ухвалою від 28 березня 2019 року, разом з тим зазначило, що змінює в її тексті слово "Прошу" та слово "Вимагаю", залишивши по суті вимоги до апеляційного суду незмінними (за результатами розгляду цієї апеляційної скарги у справі №810/1411/17 прийняти одне з рішень, зазначених у частині 1 статті 315 КАС України), а також заяву №71/19 від 24 квітня 2019 року про роз'яснення ухвали від 28 березня 2019 року.

Ухвалою від 13 травня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд в задоволенні заяви Товариства про роз'яснення ухвали від 28 березня 2019 року відмовив, а ухвалою від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу Товариства повернув особі, що її подала, на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України в зв'язку з неусуненням останньою недоліків апеляційної скарги, що залишена без руху

Не погоджуючись із постановленою судом ухвалою від 14 травня 2019 року, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, оскільки вважає, що викладені ним в апеляційній скарзі вимоги узгоджуються з нормами чинного процесуального законодавства, й просив ухвалу суду скасувати з підстав, що вже наводились ним в заяві №70/19 від 24 квітня 2019 року, та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відповідач та третя особа своїми правами на подання письмових відзивів (пояснень) на касаційну скаргу не скористались.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.

При цьому за змістом частини 3 статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Як закріплено в частині 1 статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених частині 1 статті 293 КАС України.

Згідно із частиною 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частиною 2 статті 298 КАС України, застосовуються положення частиною 2 статті 298 КАС України, частина 1 якої передбачає, в такому випадку, залишення без руху.

Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункт 1 частини 4 статті 169 КАС України.

В той же час відповідно до частини 1 та пунктів 5, 6 частини 2 статті 296 КАС України апеляційна скарга подається у письмовій формі.

В апеляційній скарзі зазначаються, зокрема, вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції; обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

При цьому вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, повинні бути повними, обґрунтованими та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, яке судове рішення оскаржуються і підстави його оскарження, а й про те, які повноваження суд апеляційної інстанції повинен застосувати за результатами його перегляду.

Так згідно із частиною 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;

3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених частиною 1 статті 315 КАС України випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

6) у визначених частиною 1 статті 315 КАС України випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-5 частини першої цієї статті.

Правильність оформлення апеляційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника.

Втім, як правильно зазначив в ухвалі від 28 березня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд, в поданій апеляційній скарзі Товариством не зазначено та не обґрунтовано вимоги до суду апеляційної інстанції, як і не вказано, які саме повноваження він повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення, в зв'язку з чим апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 296 КАС України та підлягає залишенню без руху.

В подальшому ж у зв'язку з неусуненням Товариством виявленого судом недоліку апеляційної скарги останню повернуто особі, що її подала, на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року.

Доводи ж касаційної скарги не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАПОЛІС" залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.........................................

С. С. Пасічник

І. А. Васильєва

В. П. Юрченко,

Судді Верховного Суду