Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року

Київ

справа №820/6557/16

адміністративне провадження №К/9901/26307/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2017 (суддя Полях Н.А.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 (головуючий суддя - Мінаєва О.М., судді: Макаренко Я.М., Шевцова Н.В.) у справі № 820/6557/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альдар» до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альдар» звернулось до суду з адміністративним позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просило: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року, поданої 15.11.2016 засобами телекомунікаційного зв'язку; визнати протиправними дії Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області щодо відмови у визнанні податковою звітністю податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року, поданої 15.11.2016 у паперовому вигляді; зобов'язати податковий орган визнати податковою звітністю декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року, яка подана 15.11.2016; зобов'язати відповідача негайно провести відповідні коригування в особовій картці позивача у зв'язку із надходженням податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 01.02.2017 адміністративний позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 08.08.2017 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2017 скасував у частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області провести відповідні коригування в особовій картці Товариства з обмеженою відповідальністю «Альдар» у зв'язку із надходженням податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року. Прийняв нову постанову, якою в цій частині позову відмовив. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Центральна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2017, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов залишити без задоволення в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Центральна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 45.2 статті 45, статті 93 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в попередніх судових інстанціях).

Зокрема, наголошує на поданні позивачем декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року, заповненої з порушенням пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме: невірно вказано місцезнаходження платника податку.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

15.11.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Альдар» засобами телекомунікаційного зв'язку подано до органу доходів і зборів податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року разом із додатками.

Проте, відповідно до квитанції від 15.11.2016 № 1 вказана податкова звітність не прийнята контролюючим органом з огляду на порушення позивачем вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, а саме - «Можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності».

Крім того, 15.11.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Альдар» подано до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року в паперовому вигляді, що підтверджується вхідним штампом контролюючого органу № 1600056357.

Листом від 16.11.2016 № 21414/10/20-30-08-02-24 відповідач повідомив, що подана позивачем податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2016 року не визнана як податкова звітність, оскільки заповнена з порушенням вимог пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме: виявлено невідповідність заявлених даних щодо податкової адреси (відсутність за місцезнаходженням).

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За правилами пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку-фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (пункт 48.4 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

За наслідками безпосереднього дослідження поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року з додатками судами встановлено її відповідність наведеним формальним вимогам у частині заповнення обов'язкових реквізитів, що відповідачем не спростовано.

Єдиною підставою для відмови в прийнятті названої податкової звітності в електронному вигляді стало, за доводами контролюючого органу, розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 28.01.2016 № 280120161, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альдар» та Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області.

Проте, як з'ясовано судовими інстанціями, Харківський окружний адміністративний суд постановою від 08.08.2016 у справі № 820/2611/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016, визнав протиправними дії відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 28.01.2016 № 280120161, а також зобов'язав його поновити дію цього договору.

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в попередніх судових інстанціях) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

За таких обставин, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для неприйняття 15.11.2016 податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Альдар» в електронному вигляді.

За правилами пункту 10 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу як її місцезнаходження.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на час подання позивачем декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року в паперовому вигляді його місцезнаходженням відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було: 61166, Харківська область, м. Харків, Дзержинський район, пр-т. Науки, буд. 40, що і вказано ним у розглядуваній податковій звітності.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, доводи відповідача про заповнення позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року з порушенням вимог пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з невідповідністю заявлених даних щодо податкової адреси не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду апеляційної інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржується, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду в рамках даного касаційного провадження.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції, зокрема, не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області без задоволення, а постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 у справі № 820/6557/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду