Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року

Київ

справа №818/1783/17

адміністративне провадження №К/9901/46646/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Кононенко З.О., суддів Калиновського В.А., Калитки О.М. від 05 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач/ОСОБА_2) звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2015 року №33922\17-05; 2) визнати протиправною бездіяльність Інспекції щодо неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області висновку про повернення сплаченого транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн.; 3) зобов'язати Інспекцію скласти та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області висновок про повернення сплаченого транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року позов задоволено частково; визнано протиправним податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2015 року №33922\17-05; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та Інспекції залишено без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року - без змін.

26 лютого 2018 року позивач звернулась до Харківського апеляційного адміністративного суду із заявою про прийняття додаткового судового рішення у справі, яка мотивована тим, що за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 фактично не вирішено вимоги такої та не надано оцінки правомірності рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 липня 2015 року №33922\17-05.

05 березня 2018 року Харківським апеляційним адміністративним судом ухвалено додаткову постанову у справі, якою заяву ОСОБА_2 про прийняття додаткового судового рішення задоволено та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2015 року №33922\17-05.

Не погоджуючись із зазначеною додатковою постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив вказане рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні вимог, заявлених у заяві ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, оскільки на момент подання позову оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2015 року №33922\17-05 в силу положень підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України вважається відкликаним та не створює юридичних наслідків, що, за висновком Інспекції, виключає підстави для його скасування в судовому порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, просила відмовити у її задоволенні.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Так, згідно положень частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення у випадках, якщо, зокрема, щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

Слід зазначити, що процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням обов'язку, зокрема, про необхідність надання судом відповідей на всі заявлені позивачем (третьою особою) вимоги.

За змістом частини 1 статті 252 КАС України підставою для винесення додаткового рішення може бути неухвалення судом рішення щодо однієї з позовних вимог, якщо щодо решти вимог, заявлених у позові, рішення ухвалено. Додаткове рішення необхідне також у тих випадках, коли відповідь суду не відповідає обсягу поставленого питання або ж спосіб судового захисту викладений неповно.

Таким чином, додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази. Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.

При цьому додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

У даному випадку, в обґрунтування вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення ОСОБА_2 зазначала, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року, визнано протиправним податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2015 року №33922\17-05, проте не скасовано, вимоги про що, однак, були заявлені у позовній заяві.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позовним вимогам про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 липня 2015 року №33922\17-05 надано оцінку у постанові Сумського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року й залишено їх без задоволення з підстав відкликання рішення контролюючого органу.

Ухвалюючи ж додаткову постанову, суд апеляційної інстанції вирішив задовольнити ці позовні вимоги, навівши інше правове обґрунтування, тобто фактично змінив основне рішення, яке набрало законної сили. Наведені обставини призвели до наявності двох протилежних за змістом судових рішень, постановлених у одній справі, що не узгоджується із положеннями частини 1 статті 252 КАС України та метою впровадження інституту додаткового рішення.

Таким чином, Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення заяви позивача та ухвалення додаткового рішення у справі з наведених питань.

За наведеного та на підставі частини 1 статті 351 КАС України додаткова постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а заява позивача про ухвалення додаткового рішення у справі залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 351, 355, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області задовольнити.

Додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2018 року скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду