Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року

м. Київ

справа №804/8277/14

адміністративне провадження №К/9901/1202/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М., -

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 804/8277/14

за позовом управління Пенсійного Фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області (далі - управління ПФУ) до державного підприємства (далі - ДП) «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення заборгованості, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року у складі судді Олійника В.М. та

ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у складі колегії суддів: головуючого судді Богданенка І.Ю., суддів Уханенка С.А., Дадим Ю.М., -

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2014 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь управління ПФУ заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій на загальну суму 332 536 грн 47 коп.

В обґрунтування позову управління ПФУ зазначило, що ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» зареєстроване в управлінні ПФУ за № 0420010223, порушило норми Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), а саме, не відшкодувало кошти згідно розрахунку суми зі сплати фактичних витрат на виплату і доставку пенсії за Списком № 1 та № 2 у сумі 332 536 грн 47 коп.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 02 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2017 року, задовольнив позовні вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що несвоєчасне направлення розрахунків працівниками Пенсійного фонду на адресу відповідача не може бути підставою для звільнення підприємства від сплати коштів на користь управління ПФУ, оскільки ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 дійсно працювали на ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» і отримують пенсію на пільгових умовах. При цьому, апеляційний суд зазначив, що отримавши розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та не надавши на них заперечень й не оскарживши їх в суді, відповідач фактично узгодив такі розрахунки, зокрема, в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б»-«з» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).

01 липня 2015 року ДП ««Східний гірничо-збагачувальний комбінат» звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що проведення будь-яких аналізів виплат та проведення донарахувань за минулий період взагалі не передбачено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного Фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція). Розрахунки направлені позивачем після спливу встановлених законодавством строків. При цьому, саме на управління ПФУ покладається обов'язок щодо своєчасного надсилання розрахунків сум до відшкодування на поточний рік. До того ж, скаржник зазначає, що суми по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, які виникли в результаті проведення інвентаризації пенсійних справ, не є недоїмкою в розумінні Закону № 1058-IV та Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

Вищий адміністративний суд Україною ухвалою від 07 липня 2015 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

30 липня 2015 року до суду касаційної інстанції від управління ПФУ надійшли заперечення на вказану касаційну скаргу, в яких воно просить відмовить у задоволенні останньої з огляду на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, а також те, що до даних правовідносин не застосовується строки звернення до суду, передбачені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається суди встановили, що заборгованість відповідача перед управлінням ПФУ по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б»-«з» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням часткової сплати, склала 332 536 грн 47 коп.

Зазначена заборгованість виникла, у зв'язку з приведенням у відповідність усіх пенсійних справ в частині розрахунку пільгового стажу по кожному пенсіонеру, які мали право на достроковий вихід на пенсію, згідно довідок виданих підприємством, відповідно до вимог Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, та на підставі електронного листа Державного підприємства Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України щодо розробки програмного забезпечення АСОПД КОМТЕК по обробці пенсійних справ, які стосуються змін до Закону № 1058-IV.

Так, при аналізі сум відшкодування пенсій, призначених на пільгових умовах виявлено недоплату в частині пенсій, призначених на пільгових умовах на загальну суму 319 317 грн 57 коп. по пенсіонерам ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, ОСОБА_8 за 2009- 2014 роки, що відображено в окремих відомостях фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Також виявлено недоплату в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ по направлених з інших управлінь Пенсійного фонду України пенсіонерів ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на суму 13 218 грн 90 коп.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФ України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за Списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 01 січня 2005 року за рахунок коштів ПФ України, а з 01 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Отже, обов'язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, в частині пенсій призначених у порядку статті 13 Закону № 1788-ХІІ, покладений на підприємства.

Розмір сум на відшкодування на поточний рік витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається у повідомленнях, які формуються працівниками Пенсійного фонду України, а підприємства щомісяця, до 25-го числа, вносять до Пенсійного фонду визначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (підпункти 6.4, 6.8 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зі змінами та доповненнями).

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами ПФУ у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Таким чином, на підставі аналізу вищезазначених норм права Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що в разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини п'ятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV. Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), не застосовуються.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування вказаних норм матеріального права у спорах цієї ж категорії, міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 804/18891/14.

За вказаними обставинами колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність обов'язку відповідача, встановленого Законом № 1058-IV, відшкодувати управлінню ПФУ витрати на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунком, призначені працівникам відповідача відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

Враховуючи наведене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства Східний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у справі № 804/8277/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон,

Судді Верховного Суду