Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року

Київ

справа №431/3796/17

адміністративне провадження №К/9901/1317/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - управління ПФУ) на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року (судді Міронова Г.М., Арабей Т.Г., Геращенко І.В.) у справі № 431/3796/17 за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ про визнання дій та рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

21 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом управління ПФУ, в якому просив:

визнати дії відповідача та рішення від 11 серпня 2017 року № 5104/03 щодо відмови в задоволенні заяви від 04 серпня 2017 року про призначення пенсії за вислугу років (забезпечення належним пенсійним забезпеченням) йому як діючому прокурору, начальнику Біловодського відділу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, незаконними та протиправними та такими, що грубо порушують «статус прокурора» (пункти 17, 19 частини першої, частини другої статті 15), гарантії незалежності прокурора (пункт 5 частини першої, частини п'ятої статті 16), пенсійне забезпечення працівників прокуратури (пункту 7 частини першої, частин другої - четвертої, шостої, восьмої, тринадцятої, п'ятнадцятої статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), який набрав чинності з 15 липня 2015 року, та статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-XII), який діяв та був чинним до 15 липня 2015 року, і скасувати їх;

зобов'язати управління ПФУ визнати і зарахувати до стажу роботи (вислугу років), що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII період навчання на посаді курсанта в Луганському інституті внутрішніх справ МВС України з 30 липня 1994 року по 21 квітня 1998 року, включно, як військову службу (3 роки 8 місяців 22 дні) та роботу (службу) в органах прокуратури Луганської області: стажистом, помічником прокурора району, старшим помічником прокурора району, старшим прокурором району, старшим прокурором відділу прокуратури Луганської області, заступником прокурора району, прокурором місцевої прокуратури, начальником відділу місцевої прокуратури з 22 квітня 1998 року по 04 серпня 2017 року, включно (19 років 3 місяці 13 днів), що в загальному розмірі складає 23 роки 5 днів;

зобов'язати відповідача забезпечити: «статус прокурора» (пункти 17, 19 частини першої, частини другої статті 15), гарантії незалежності прокурора (пункт 5 частини першої, частини п'ятої статті 16), пенсійне забезпечення працівників прокуратури (пункту 7 частини першої, частин другої - четвертої, шостої, восьмої, тринадцятої, п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, статті 56 Закону № 1789-XII щодо належного пенсійного забезпечення та прийняти рішення про призначення і нарахування в розмірі 60 % від середньомісячного заробітку (чинного), до якого включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії пенсію за вислугою років, згідно зі статтею 86 Закону № 1697-VII, статтею 56 Закону № 1789-XII,з дня звернення, тобто з 04 серпня 2017 року.

Старобільський районний суд Луганської області постановою від 17 жовтня 2017 року у справі адміністративний позов задовольнив: визнав дії управління ПФУ та рішення від 11 серпня 2017 року № 5104/03 щодо відмови в задоволенні заяви від 04 серпня 2017 року про призначення пенсії за вислугу років (забезпечення належним пенсійним забезпеченням) діючому прокурору, начальнику Біловодського відділу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_1, 1975 року народження - незаконними та протиправними, та такими, що грубо порушують «статус прокурора» (пункти 17, 19 частини першої, частини другої статті 15), гарантії незалежності прокурора (пункт 5 частини першої, частини п'ятої статті 16), пенсійне забезпечення працівників прокуратури (пункту 7 частини першої, частин другої - четвертої, шостої, восьмої, тринадцятої, п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, який набрав чинності з 15 липня 2015 року) та статті 56 № 1789-ХІІ, який діяв та був чинним до 15липня 2015 року і скасував їх; зобов'язав управління ПФУ визначити і зарахувати ОСОБА_1, 1975 року народження до його стажу роботи (вислугу років), що дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII, який набрав чинності з 15 липня 2015 року, період навчання на посаді курсанта в Луганському інституті внутрішніх справ МВС України з 30 липня 1994 року по 21 квітня 1998 року включно як військову службу (3 роки, 8 місяців, 22 дні) та роботу (службу) в органах прокуратури Луганської області: стажистом, помічником прокурора району, старшим прокурором району, старшим прокурором відділу прокуратури Луганської області, заступником прокурора району, прокурором місцевої прокуратури, начальником відділу місцевої прокуратури з 22 квітня 1998 року по 04 серпня 2017 року включно (19 років 3 місяці 13 днів), що в загальному вимірі складає 23 роки 5 днів; зобов'язав управління ПФУ забезпечити: «статус прокурора» (пункти 17, 19 частини першої, частини другої статті 15), гарантії незалежності прокурора (пункт 5 частини першої, частини п'ятої статті 16), пенсійне забезпечення працівників прокуратури (пункту 7 частини першої, частин другої - четвертої, шостої, восьмої, тринадцятої, п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, який набрав чинності з 15 липня 2015 року, щодо належного пенсійного забезпечення та прийняття рішення про призначення і нарахування в розмірі 60 % від середньомісячного заробітку (чинного), до якого включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1, 1975 року народження, діючому прокурору - начальнику Біловодського відділу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 29 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції скасував. Прийняв нове - про часткове задоволення позову: визнав дії управління ПФУ щодо відмови в задоволенні заяви від 04 серпня 2017 року про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 незаконними та протиправними; визнав протиправним та скасувати рішення управління ПФУ від 11 серпня 2017 року № 5104/03; зобов'язав управління ПФУ призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII з 04 серпня 2017 року, зарахувавши строк навчання в Луганському інституті внутрішніх справ МВС України з 30 липня 1994 року по 21 квітня 1998 року (3 роки 8 місяців 22 дні); роботу (службу) в органах прокуратури Луганської області: стажистом, помічником прокурора району, старшим помічником прокурора району, старшим прокурором району, старшим прокурором відділу прокуратури Луганської області, заступником прокурора району, прокурором місцевої прокуратури, начальником відділу місцевої прокуратури з 22 квітня 1998 року по 04 серпня 2017 року, включно (19 років 3 місяці 13 днів), що в загальному вимірі вислуга років (стаж) складає 23 роки 5 днів, виходячи із розрахунку 60 % від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи, на підставі довідки прокуратури Луганської області від 01 серпня 2017 року № 18-337 вих17. У решті позовних вимог відмовив.

При частковому задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що військова служба (навчання) в училищах (інститутах) Міністерства внутрішніх справ України курсантів (слухачів) є строковою військовою службою та зараховується до стажу за вислугу років. Отже, час навчання позивача з 30 липня 1994 року по 21 квітня 1998 року в Луганському інституті внутрішніх справ МВС України підлягає зарахуванню до стажу за вислугу років. Суд не взяв до уваги доводи пенсійного органу, що на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років скасована норма щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури (стаття 86 Закону № 1697-VII) на підставі Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), оскільки, на думку суду, Закон № 213-VІІІ не міг вносити зміни до Закону № 1697-VII, який набрав чинності 15 липня 2015 року. З урахуванням цього, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII мав достатній, передбачений указаною нормою, для цього стаж роботи. Разом з тим суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про призначення пенсії позивачу відповідно до статті 56 Закону № 1789-XII, яка на момент його звернення до пенсійного органу втратила чинність. Цей суд також відмовив у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про забезпечення «статусу прокурора», «гарантій незалежності прокурора», «пенсійне забезпечення працівників прокуратури» з огляду на те, що обраний ним спосіб захисту не узгоджується з положеннями частини четвертої статті 105 та частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Управління ПФУ не погодилося з рішенням апеляційного суду і подало касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Скаржник зазначив про те, що час навчання курсантів у навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України не включається до стажу державної служби, а також, що ОСОБА_1 був зарахований не до школи міліції, тому він безпідставно посилається на частину третю статті 18 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію» (чинного на час навчання позивача; далі - Закон № 565-XII). Указує також на те, що на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років за положеннями пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIIІ пенсії в порядку та на умовах, визначених, зокрема, Законом України «Про прокуратуру», не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.

ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржену постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року залишити без змін.

На спростування доводів відповідача ОСОБА_1 покликається на те, що Закон № 213-VIIІ скасував діючі на час набрання ним чинності норми пенсійного забезпечення працівників прокуратури, які були визначені Законом № 1789-XII, що втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Законом № 1697-VII 15 липня 2015 року.

Зазначає про те, що до вислуги, що дає йому право на призначення пенсії, зараховується період навчання в Луганському інституті внутрішніх справ МВС України на посаді курсанта, що прирівнюється до проходження військової служби відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 565-XII.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Суди встановили, що ОСОБА_1 04 серпня 2017 року звернувся до управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону № 1697-VII як такого, що діє з 15 липня 2015 року, так і статті 56 Закону № 1789-ХІІ, який був чинним до указаної дати.

Рішенням від 11 серпня 2017 року № 5104/03 управління ПФУ відмовило позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII. В обґрунтування такого рішення пенсійний орган зазначив, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII право у позивача на пенсію відсутнє.

Крім того, суди встановили, що Луганський інститут внутрішніх справ МВС України входить до переліку вищих навчальних закладів МВС України. Разом з тим, суд першої інстанції указав, що він входив до структури МВС України та відносився до системи «шкіл міліції МВС України», а суд апеляційної інстанції - що до вищих закладів, що входять до єдиної системи освіти.

Верховний Суд України раніше висловив правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 12 вересня 2017 року (справа № 2а 7238/12/2670) суд сформулював таке праворозуміння: законодавство колишнього СРСР, так і законодавство України прирівнювало до проходження дійсної (строкової) військової служби період навчання у військово-навчальних закладах, а не у навчальних закладах МВС СРСР (школах міліції). Отже, до стажу роботи, що дає право на Доплату та Надбавку особі, яка виходить на пенсію відповідно до статті 501 Закону № 1789-ХІІ, не підлягає зарахуванню час навчання курсантом у вищому навчальному закладі МВС (Вищій слідчій школі МВС СРСР) як строкова військова служба.

Щодо застосування до спірних відносин Закону № 213-VIII слід зазначити таке.

За змістом пояснювальної записки до проекту Закону № 213-VIII його прийняття обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих Законів України.

Законом № 213-VIII внесені аналогічні за змістом зміни, зокрема, до статті 501 Закону № 1789-ХІІ і до статті 86 прийнятого, але нечинного на той час, Закону № 1697-VIІ щодо припинення виплати пенсії та обмеження її розміру працюючим працівникам прокуратури, визначення її розміру з 1 січня 2016 року відповідно до Закону № 1058-IV та встановлення максимального розміру пенсії.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII «у разі неприйняття до 01 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України».

Буквальний аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що нею за умови неприйняття спеціального закону щодо призначення всіх пенсій, скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначалися відповідно до наведеного переліку законів. Тобто, ця норма за своїм змістом містить окремі умови призначення пенсій для визначеної категорії осіб. Оскільки до 1 червня 2015 року спеціального закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, застосуванню підлягає друга її частина щодо скасування норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до наведеного переліку. Такі обставини свідчать про намір законодавця відходу від особливих умов призначення пенсій для певної категорії осіб і переведення їх на загальні умови.

Верховний Суд України в постанові від 24 травня 2016 року у справі № 333/6710/15-а щодо аналогічних відносин висловив таку правову позицію: оскільки Закон № 213-VIIІ не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з указаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону № 2453-VI (який значиться в наведеному переліку законів). З 1 червня 2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом № 2453-VI, втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону № 1058-IV.

Аналіз положень пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII дає підстави для висновку, що ним скасовано діючі станом на 1 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону № 1789-ХІІ.

Закон № 1789-ХІІ частково втратив чинність з 15 липня 2015 року у зв'язку з набранням чинності Законом № 1697-VIІ, який є чинним і на сьогодні.

Статтею 86 Закону № 1697-VIІ визначено і на теперішній час регулюється питання забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України.

Враховуючи наведені правові висновки, розбіжності у встановленні судами першої та апеляційної інстанцій статусу навчального закладу, у якому навчався позивач, для з'ясування підставності зарахування періоду навчання позивача в Луганському інституті внутрішніх справ МВС України до стажу за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697-VIІ, справу слід направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За змістом частин першої та другої статті 341 КАС (в редакції після 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування.

За частиною другою статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі № 431/3796/17 скасувати.

Справу № 431/3796/17 за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій та рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії направити на новий розгляд до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко