Історія справи

Постанова КАС ВП від 26.04.2024 року у справі №260/2081/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 260/2081/23

адміністративне провадження № К/990/2481/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України,

третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Міністерства оборони України

на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року (ухвалене суддею-доповідачем Іванчулинцем Д.В. ) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Шинкар Т.І., суддів Іщук Л.П. та Сеника Р.П.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, скаржник), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - третя особа, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому просила:

визнати протиправним та скасувати пункт 10 протоколу №307 від 22 грудня 2022 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №9 75 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок № 975);

зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , передбаченої Порядком № 975, як інваліду 3 групи, інвалідність якої настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, та втратою 20% працездатності і вжити заходів до її виплати.

2. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідач порушує її право на соціальний захист та отримання належної грошової допомоги, у зв`язку із встановленням їй ІІІ групи інвалідності, а також 20 % втрати працездатності з 05 вересня 2022 року, які настали внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано пункт 10 протоколу № 307 від 22 грудня 2022 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови позивачці в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком №975. Зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , передбаченої Порядком №975, як інваліду ІІІ групи, інвалідність якої настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, та як особі, що втратила 20% працездатності, та вжити заходів до її виплати.

4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки скерування на проходження МСЕК, незважаючи на наявне Свідоцтво про хворобу №184 та звільнення за станом здоров`я, позивач отримала у листопаді 2021 року, а тому об`єктивно не мала можливості отримання відповідної довідки МСЕК у строки, визначені законодавством. З огляду на це, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачка не має зазнавати негативних наслідків від того, що огляд відбувся 05 вересня 2022 року.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, Міністерство оборони України звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

7. Крім того, скаржник вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували при ухваленні оскаржуваних судових рішень висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08 листопада 2023 року у справі №320/4821/19, про те, що ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності позивачу встановлено зі спливом тримісячного строку після звільнення з військової служби, тому право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ у позивача відсутнє.

8. Також у касаційній скарзі відповідач звертає увагу, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, помилково не взяли до уваги причини встановлення позивачці інвалідності та втрати працездатності. Зокрема, зазначає, що ступінь втрати працездатності встановлений у зв`язку із проходженням військової служби, а інвалідність ІІІ групи - за загальним захворюванням, що у своїй сукупності свідчить про відсутність у неї права на призначення одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю, так і особі, що втратила працездатність.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

9. Касаційна скарга надійшла до Суду 18 січня 2024 року.

10. Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі №260/2081/23 витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

11. Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про зупинення дії рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року, а справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 26 квітня 2024 року.

12. При розгляді цієї справи в касаційному порядку іншими учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

13. 23 лютого 2024 року до Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Міністерства оборони України, в якому позивач просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін та відмовити у задоволенні касаційної скарги. Вказане обґрунтовує виникненням у неї права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до положень Порядку № 975 з 27 вересня 2022 року, а саме з моменту отримання довідок МСЕК про втрату працездатності та інвалідність.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

14. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, ОСОБА_1 у період з 21 жовтня 1993 року по 16 листопада 2012 року проходила військову службу у Збройних Силах України і військову службу за контрактом з 07 лютого 2015 року по 12 жовтня 2021 року, в тому числі, приймала участь в антитерористичній операції з 10 червня 2016 року по 26 липня 2016 року і з 09 жовтня 2016 року по 10 грудня 2016 року, в операції об`єднаних сил з 16 серпня 2018 року по 12 вересня 2018 року, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 № 2356 від 22 листопада 2021 року.

15. 12 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звільнена з військової служби в запас за станом здоров`я відповідно до пункту «а» частини 1 і підпункту «б» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII)(за станом здоров`я - на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби), що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12 жовтня 2021 року за № 209.

16. Після звільнення ІНФОРМАЦІЯ_3 03 листопада 2021 року направив ОСОБА_1 на огляд медико-соціальної експертної комісії. Органами МСЕК ОСОБА_1 встановлена III група інвалідності та встановлено 20% втрати працездатності внаслідок хвороби, яка пов`язана із захворюванням позивача при захисті нею Батьківщини, а також інших захворювань при виконанні нею обов`язків військової служби, що підтверджується копіями: направлення до МСЕК від 03 листопада 2021 року; роз`яснення №292 від 24 травня 2022 року; довідки МСЕК № 065732 серія 12ААА від 27 вересня 2022 року; довідки серії 12ААГ № 194111 від 27 вересня 2022 року.

17. В подальшому ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

18. 22 грудня 2022 року рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом №307 від 22 грудня 2022 року і затвердженого Міністром оборони України, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що: «згідно з пунктом 7 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 звільнена з військової служби 12 жовтня 2021 року, а 05 вересня 2022 року встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби. Крім цього, виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцю у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби, законодавством не передбачена (передбачено з виконанням обов`язків військової служби)».

19. Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

21. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

22. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

23. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

24. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

25. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково обґрунтованими з огляду на таке.

26. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

28. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

29. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

30. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

31. Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.

32. Так, Закон №2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

33. Згідно із частиною першою статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на:

військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей;

військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

34. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, відповідно до довідки МСЕК № 065732 серія 12 AAA від 27 вересня 2022 року позивачу було встановлено III групу інвалідності, а відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААГ № 194111 від 27 вересня 2022 року - 20 % втрати працездатності.

35. На підставі вказаних довідок, позивачка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги.

36. 22 грудня 2022 року рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом за № 307 від 22 грудня 2022 року і затвердженого Міністром оборони України, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з посиланням на положення пункту 7 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з тим, що ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби встановлено понад тримісячний термін після звільнення з військової служби. При цьому також зазначено, що виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцю у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби, законодавством не передбачена (передбачено з виконанням обов`язків військової служби).

37. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, позовні вимоги задовольнив, визнав протиправним та скасував пункт 10 протоколу № 307 від 22 грудня 2022 року засідання комісії Міністерства оборони України та зобов`язав Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду ІІІ групи, інвалідність якої настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, та як особі, що втратила 20% працездатності.

38. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що військова частина, де проходила військову службу ОСОБА_1 протиправно не направила її до органів МСЕК для встановлення нею втрати працездатності та/або інвалідності в результаті захворювань або чи не настала інвалідність в результаті цих захворювань, а негайно звільнила позивача з військової служби. Суд апеляційної інстанції також додав, що оскільки скерування на проходження МСЕК, незважаючи на наявне свідоцтво про хворобу №184 та звільнення за станом здоров`я, позивачка отримала у листопаді 2021 року, остання об`єктивно не мала можливості отримання відповідної довідки МСЕК у строки, визначені законодавством, а тому не має зазнавати негативних наслідків від того, що огляд МСЕК відбувся 05 вересня 2022 року.

39. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вказує, що суди попередніх інстанцій вважали, що у цій справі підлягає вирішенню тільки питання наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням їй інвалідності та ступеня втрати працездатності після спливу трьох місяців з дня звільнення з військової служби.

40. Однак, з такими висновками колегія суддів погоджується не повністю з наступних підстав.

41. Статтею 16 Закону №2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

42. Частиною першою статті 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

43. Відповідно до частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;

4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;

8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;

9) отримання військовозобов`язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

44. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 16-3 Закону №2011-XII).

45. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок №975.

46. Практика Верховного Суду стосовно застосування цього Порядку сформована, зокрема, у постановах від 27 травня 2021 року у справі № 520/9807/2020, від 24 червня 2021 року у справі № 120/1985/20-а, від 18 травня 2022 року у справі № 500/423/19, від 18 травня 2022 року у справі № 500/423/19, від 25 липня 2022 року у справі № 380/6447/20 та від 18 березня 2024 року у справі № 120/13997/21-а.

47. Згідно із положеннями пункту 3 цього Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

48. Абзацом другим пункту 7 Порядку № 975 визначено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

49. Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року у справі №320/4821/19, аналізуючи положення пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, дійшов висновку, що у разі встановлення особі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, то права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у такої особи не виникає.

50. Суд також вказав, що остання є спеціальною правовою нормою, яка містить критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, зокрема:

суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовці та особи звільнені з військової служби;

визначений час настання страхового випадку (встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності) - військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які частково втратили працездатність внаслідок отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби;

відсутність умови про встановлення втрати працездатності без встановлення інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

51. Таким чином, колегія суддів зазначає, що аналіз вищевказаних положень Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975 дозволяє дійти висновку про те, що право звільненої з військової служби особи на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності обмежено:

тримісячним строком для встановлення такій особі часткової втрати працездатності, що рахується з дня звільнення такої особи з військової служби;

причинами отримання такою особою поранення (контузії, травми або каліцтва) або захворювання, оскільки останні повинні бути набуті особою саме під час виконання нею обов`язків військової служби.

52. Вважаючи непропущеним позивачкою вищевказаний тримісячний строк, суди попередніх інстанцій вказали, що оскільки скерування на проходження МСЕК нею було отримано у листопаді 2021 року, то вона об`єктивно не мала можливості отримання відповідної довідки МСЕК у строки, визначені законодавством, відтак не має зазнавати негативних наслідків від того, що огляд відбувся тільки 05 вересня 2022 року.

53. Вказане Суд вважає помилковим і зауважує, що встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову).

54. Вищезазначене підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 161/69/17 та від 12 березня 2019 року у справі №760/18315/16-а, у яких колегія суддів Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.

55. Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2024 року, повертаючи справу № 540/3059/20 на новий розгляд, вказав, що при розгляді подібних спорів суди повинні встановити, чи були вчинені особою всі залежні від неї дії щодо отримання довідки МСЕК у строки, які надають право на отримання одноразової грошової допомоги.

56. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що встановлений законодавством тримісячний строк для встановлення особі часткової втрати працездатності рахується з дня звільнення такої особи з військової служби, є преклюзивним і підлягає поновленню лише у виключних випадках у зв`язку із наявністю об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом.

57. Враховуючи вищезазначене, Суд наголошує, що суди попередніх інстанцій під час вирішення питання щодо наявності у позивачки права на отримання одноразової грошової допомоги, вважаючи непропущеним встановлений пунктом 7 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ тримісячний строк, не встановили обставини, що спричинили пропуск такого строку, зокрема ті, що передували отриманню довідки МСЕК, в тому числі коли саме документи ОСОБА_1 надійшли до МСЕК, чи були наявні інші непереборні обставини, що могли спричинити затримку видачі МСЕК відповідної довідки та чи вживала позивачка дії щодо прискорення розгляду МСЕК її документів.

58. Колегія суддів, аналізуючи висновки судів попередніх інстанцій, також вбачає, що останні здійснили тільки оцінку наявності у ОСОБА_1 підстав для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням їй втрати працездатності після спливу трьохмісячного строку з моменту звільнення зі служби. При цьому не надавши оцінку іншій підставі, що зазначена у протоколі № 307 від 22 грудня 2022 року, і яка стосується причин встановлення ОСОБА_1 ступеню втрати працездатності.

59. Відповідно до частини третьої статті 16 Закону №2011-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом № 2232-ХІІ.

60. Статтею 24 Закону № 2232-ХІІ визначено початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, а також час та місце виконання обов`язків військової служби.

61. За змістом частини четвертої цієї статті військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

62. При цьому частиною першою цієї ж статті окремо визначено, що початком проходження військової служби вважається:

1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу;

2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;

3) день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних;

4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;

5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;

6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

63. Крім того, Наказом міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).

64. Пунктом 1.1 Положення №402 встановлено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

65. Абзацом 7 пункту 1.3 Положення №402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, в осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

66. У разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення (пункт 21.1 Положення №402).

67. Відповідно до пункту 21.2 Положення №402 причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

68. Суд також зазначає, що Пунктом 21.5 цього Положення №402 розмежовано формулювання, в тому числі «під час виконання ним обов`язків військової служби» та «пов`язане з проходженням військової служби», які є самостійними підставами встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.

69. Враховуючи вказані положення, колегія суддів доходить висновку, що поняття проходження військової служби та виконання обов`язків військової служби є хоч і спорідненими за своєю суттю, однак розмежовуються, зокрема положеннями Закону № 2232-ХІІ та Положення №402, за функціональними, територіальними та часовими критеріями, що свідчить про їх самостійність і про відсутність підстав для ототожнення таких понять під час визначення причин встановлення військовослужбовцям інвалідності та/або ступеня втрати працездатності.

70. Подібний підхід застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 20 грудня 2023 року у справі №520/14757/2020 та від 31 січня 2024 року у справі № 160/8219/21, де Суд вказав, що аналіз пункту 7 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII та абзацу 2 пункту 7 Порядку №975 свідчить про те, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби. При цьому оскільки умовами пункту 7 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII право на отримання грошової допомоги пов`язується безпосередньо з причинним зв`язком отриманого поранення чи захворювання, а саме з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби, для встановлення наявності права на отримання одноразової грошової допомоги ототожнення словосполучень «під час виконання ним обов`язків військової служби» та «пов`язане з проходженням військової служби» є безпідставним та необґрунтованим.

71. За вказаних обставин колегія суддів доходить висновку, що судами попередніх інстанцій під час вирішення справи не надано оцінки причині, з якої ОСОБА_1 встановлено 20% втрати працездатності, у зв`язку із чим суди дійшли передчасного висновку про наявність у позивачки права на отримання одноразової грошової допомоги.

72. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно довідки до Акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 194111 від 27 вересня 2022 року (яка знаходиться в матеріалах справи) причиною встановлення ОСОБА_1 інвалідності ІІІ групи є загальне захворювання. Водночас, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що інвалідність позивачці призначена внаслідок хвороби, яка пов`язана із захворюванням позивачки при захисті нею Батьківщини, а також інших захворювань при виконанні нею обов`язків військової служби.

73. Таким чином, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі і, зокрема, зобов`язуючи відповідача прийняти відповідне рішення про призначення їй одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІІ групи, суди попередніх інстанцій взагалі не здійснили оцінку наявності у неї права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності в контексті положень Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, зокрема, враховуючи строки встановлення інвалідності після звільнення позивачки з військової служби та причини її встановлення.

74. При цьому зі встановлених судами попередніх обставин також вбачається, що позивачка зверталася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про призначення одноразової грошової допомоги з двох підстав: у зв`язку зі встановленням інвалідності та у зв`язку зі встановленням ступеню втрати працездатності. Водночас протокол Комісії Міністерства оборони України № 307 від 22 грудня 2022 року про відмову у призначені одноразової грошової допомоги містить лише твердження стосовно відсутності у ОСОБА_1 права на призначення одноразової грошової допомоги як особі, якій встановлено ступінь втрати працездатності, тобто стосовно однієї із заявлених позивачкою підстав.

75. Отже, у контексті спірних правовідносин та обставин цієї справи, колегія суддів доходить висновку, що під час розгляду цієї справи необхідно надавати оцінку не тільки наявності у позивачки права на отримання одноразової грошової допомоги з огляду на строки і причини встановлення їй ступеня втрати працездатності та інвалідності, а і правомірності дій Міністерства оборони України щодо належного розгляду поданої ОСОБА_1 заяви.

76. Водночас, обсяг повноважень суду касаційної інстанції, визначений статтею 341 КАС України, не дозволяє Суду встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

77. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються і надають у формі доказів сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

78. Підсумовуючи колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх визначених законом заходів, не дослідили та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог, що не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

79. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

80. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

81. Отже, як установлено колегією суддів Верховного Суду, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки встановили їх без дослідження належних доказів, що у відповідності до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

82. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.

83. Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 242 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року скасувати, а справу № 260/2081/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: С.М. Чиркін

В.М. Шарапа